Порівнюючи романо-германську та соціалістичну правові системи, одразу ж варто зазначити, що перша стала базою для другої і часто соціалістичну правову систему розглядають лише як підвид романо-германської. І дійсно, поява соціалістичної правової системи відбулась у першій половині XX ст. в країнах, де традиційно панувала романо-германська правова система (Росія та країни Центральної і Південно-Східної Європи). Відповідно, вона не могла цілковито заперечити попередню правову традицію, яка вже мала багатовікову історію. Її специфіка була обумовлена тим, що романо-германська система права була доповнена нормами, що черпались з фундаментальних положень марксистсько-ленінської філософії у їх прикладанні до правової сфери. Як наслідок, соціалістична правова система набула певних ідеалістичних рис (як запозичених не з правової практики, а з теорії - до того ж у її філософському вимірі). При цьому цей ідеалізм не був тотожний ідеальній правовій моделі, а навпаки.

Соціалістична правова система, на відміну від романо-германської, характеризувалась революційним характером законодавства (класовим підходом, схильністю до негайних і жорстких санкцій, декларативним намаганням заперечити попередню традицію і т.п.), значним залученням громадськості у судовій практиці (хоча і при мінімальній її ролі), досить частим зміщенням судових та репресивних органів, наявністю розгалуженої системи надзвичайних судів та декларативним характером самого законодавства. Загалом, якщо для романо-германської правової системи (особливо на сучасному етапі) більше властиві гуманістичні, демократичні тенденції та принцип індивідуалізму; то для соціалістичної - тенденції до тоталітаризму, репресивний характер законодавства, превентивний та колективістських характер покарань. Це особливо позначилось у нерозвиненості інституту адвокатури, що кардинально різнить соціалістичну правову систему від романо-германської. Загалом, соціалістична правова система виявилась нежиттєздатною для країн Європи, що і обумовило відмову від неї у цих країнах наприкінці XX ст. Водночас вона виявилась близькою для правових традицій азіатських країн. Саме тому вона досі успішно функціонує і є пануючою у Північній Кореї, Китаї, В'єтнамі.[21]

ВИСНОВКИ

Правові системи соціалізму характеризуються істотними особливостями, які обумовлені явно вираженим класовим характером. Єдиним джерелом соціалістичного права була спочатку революційна творчість виконавців, а пізніше -- нормативно-правові акти, відносно яких декларувалося, що вони виражають волю трудящих, переважної більшості населення, а потім -- всього народу, керованого комуністичною партією.

Нормативно-правові акти, що приймалися, велику частину яких складали підзаконні (секретні і напівсекретні накази, інструкції і ін.), фактично виражали перш за все і головним чином волю і інтереси партійно-державного апарату.

Ідейну основу соціалістичних правових систем становив марксизм-ленінізм. Карл Маркс, Фрідріх Енгельс і Володимир Ілліч Ленін сформулювали основні характеристики соціалістичного права: його обумовленість соціально-економічним устроєм суспільства; класовість права, яка була зведена до волі економічно панівного класу.

У соціалістичних правових системах відбивались їхні соціальні цілі й класовий характер. Особливо підкреслювалося, що вони -- це засіб висловлювання й закріплення інтересів робітничого класу всього трудового народу. Цілі, для досягнення яких спрямована правова система, і навіть кошти для її досягнення формулювалися в прийнятих правових актах.

У радянській науці соціалістичний тип юриспруденції розглядався як історично найвищий щабель у розвитку права, що був запереченням експлуататорських типів права.

У соціалістичній науці обстоювалася здатність права здійснювати значний зворотний вплив на розвиток соціально-економічних і політичних відносин. Обґрунтовувалися економічні, політичні та ідеологічні передумови необхідності права в соціалістичному суспільстві. Разом з тим гостро критикуючи буржуазне право і стверджуючи необхідність його революційного скасування, радянська ідеологія виступала за ліквідацію під час пролетарської революції будь-якого права взагалі.

Соціалістична ідеологія та новий політичний устрій у державах цієї системи змінили економічну основу життя суспільства, посягаючи на приватну власність як таку. Такому глибокому перевороту в економічних відносин неминуче відповідав так само глибокий правовий переворот, злам старого права та його інституцій.

Ключову роль у державі, політичній системі, а отже і у впровадження описаних змін відігравала відповідна революційна партія, яка наділялася керівною та спрямовуючою роллю.

У соціалістичних правових системах уперше в історії розробили юридичні форми для таких явищ, як колективна форма власності, державне управління економікою, планове ведення народного господарства.

Роль соціалістичного права полягає не стільки в тому, щоб встановити певний порядок і принципи вирішення конфліктів, але перш за все в тому, щоб служити знаряддям перетворення суспільства, його руху до комуністичного ідеалу. Відкрито визнається, що право -- це інструмент, який використовується владою держави, які в соціалістичних країнах (на відміну від буржуазних), будучи озброєні вченням марксизму-ленінізму, знають цілі, до яких потрібно дотримуватися у відповідності з об'єктивними закономірностями, що визначають розвиток суспільства. У права ті ж цілі, що і у політики. Економічний базис, який обумовлює соціалістичне право, а також властива цьому праву виховна роль рішуче відрізняють його від буржуазного права, яке діє як би наосліп, бо воно не спирається на таку основу, як марксистсько-ленінське знання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєв С.С. Теорія права. М., 1994.

2. Бехруз X. Порівняльне правознавство: Підручник. -- Одеса: Фенікс, 2009.

3. Владимиров Б.Я. Суспільний лад монголів. Л., 1934.

4. Давид Р., Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасно-сти. М., 1996.

5. Крашенинникова Н.А. Історія держави і права Куби. М., 1966.

6. Марксистсько-ленінське вчення про державу і право: Історія раз витія і сучасність. М., 1977.

7. Нгуен Дінь Лок. Соціалістичне правосвідомість і правове виховання трудящих (на прикладі В'єтнаму): Автореф. дісс ... канд. юрид. наук. М., 1977.

8. Порівняльне правознавство: підручник / С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов, І. О. Биля-Сабадаш та ін. ; за заг. ред. О. В. Пет ришина. -- Х. : Право, 2012.

9. Рене Давид. Основные правовые системы современности.

10. Сабо І. Роль радянського права у виникненні та розвитку угорського народно-демократичного права / / Рад. держава і право. 1977. № 11.

11. Сабо І. Соціалістичне право. М., 1964.

12. Саїдов А.Х. Введення в правові системи сучасності / Відп. ред. В.А. Туманов. Ташкент. 1988.

13. Синюков В.Н. Російська правова система: Введення в загальну теорію. Саратов, 1994.

14. Тадіо Фернандо Альварес. Коментар до соціалістичної Конституції Республіки Куба. М., 1986.

15. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. -- К.: Юрінком Інтер, 2006.

16. Тілле А.А. Право абсурду: Соціалістичне феодальне право. М., 1992.

17. Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства. М., 1996.

18. Вчення К. Маркса, Ф. Енгельса, В.І. Леніна про соціалістичне дер-жави і праві: Історія розвитку та сучасність. М., 1978.

19. Hooker M. A Concise Legal History of South-East Asia. Oxford, 1978.

20. Knapp V. Comparative Law and Fall of Communism / / Parker School Jour nal of East European Law. 1995. Vol. 2. No 4-5.