З наведеного вище можна зробити висновок, що корпоративні права у ГК України не мають чіткого визначення, а також не узгоджені з іншими нормами цього ж Кодексу.

На цій стадії дослідження та з урахуванням вищезазначеного положення, що володільцем корпоративного права може бути держава, Рабовська С.Я. пропонує уточнити зміст поняття "корпоративне право" і викласти його у ст. 167 ГК України у такій редакції: "Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки доходу даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами". При цьому, ст. 63 ГК України пропонується уточнити і, отже, узгодити зі ст. 167 ГК України таким чином: "...діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) у статутному фонді господарської організації, на основі їх корпоративних прав, а також через органи, що ними створюються" Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практ. посіб./С.Я.Фурса, Є.І.Фурса, О.М.Клименко, С.Я.Рабовська, О.О.Кармаза та ін.; За заг. ред.С.Я.Фурси.-К.: Видавець Фурса С.Я..:КНТ, 2008.-1216 с.-(Серія "Ваш радник").

На відміну від ГК України, ЦК України не містить визначення поняття «корпоративні права». У ньому також немає жодних спеціальних норм щодо набуття, здійснення та розпорядження корпоративними правами як самостійними об'єктами цивільних прав. У ЦК України міститься лише окрема норма, яку за змістом можна віднести до корпоративних прав. Такою нормою є ст. 116 ЦК України, якою встановлені права учасників господарського товариства, серед яких: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, установлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом Цивільний кодекс України. Офіційне видання.-Видавничий Дім: Київ.-2007. С.478..

Слід зазначити, що перелічені у ст. 116 ЦК України права учасників господарського товариства не становлять вичерпного переліку правомочностей, що входять до змісту корпоративних прав. Адже згідно із ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративне право може включати й інші правомочності, які передбачаються у законі або у статутних документах господарського товариства.

Визначені у ст. 116 ЦК України права учасників господарського товариства за своїм змістом є схожими з правами, що охоплюються поняттям "корпоративні право", яке міститься у ГК України, Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", та Законі України «Про акціонерні товариства».

Зміст корпоративних прав складає комплекс правомочностей управлінського та майнового характеру.

До управлінських правомочностей відносяться: право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, установлених законом; право вийти в установленому порядку з товариства. Вихід з господарського товариства супроводжується виділенням частки учасника в майні товариства та виплатою належної йому на момент виходу частини прибутку; одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку, встановленому установчим документом. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

До правомочностей майнового характеру відносяться: право брати участь у формуванні статутного фонду товариства. Учасник має право брати участь своїм майном у капіталі та для формування статутного фонду товариства як на стадії заснування товариства, так і в подальшому, на підставі зміни статутного фонду; право розпоряджатися своїми корпоративними правами. Учасники товариства можуть розпоряджатися своїми акціями, частками в статутному капіталі або майні товариства будь-яким не забороненим законом способом; право здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, установленому законом; право брати участь у розподілі прибутку товариства й отримувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Порядок розподілу прибутків визначений Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. та установчими документами; право на одержання коштів і майна, що залишилися після розрахунків з усіма кредиторами при ліквідації товариства Закон України "Про господарські товариства".-Верховна Рада України;  Закон  вiд 19.09.1991  № 1576-XII.- http://zakon.rada.gov.ua/..

1.3 Корпоративні права як самостійний об'єкт цивільних прав

Слід зазначити, що відповідно до загального змісту правових норм ГК України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративне право розглядається законодавцем як окремий об'єкт суб'єктивних прав, яке надає його володільцю ряд правомочностей щодо конкретної юридичної особи (господарської організації) і у той час може переходити від однієї особи до іншої як окреме самостійне право, що має певну економічну вартість.

Водночас, визначаючи у ст. 116 ЦК України права учасників господарського товариства, законодавець акцентує увагу лише на одній із правомочностей, здійснення якої може забезпечити перехід усіх інших правомочностей (тобто корпоративного права в цілому) від однієї особи до іншої. Зокрема, такою є право здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві (п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України).

Таким чином, з одного боку, маємо ситуацію, коли корпоративне право є самостійним правом, яке містить ряд правомочностей його володільця щодо юридичної особи (господарської організації), учасником якої він є. З другого боку, відчуження володільцем корпоративного права своєї частки фактично спричиняє перехід й усіх інших правомочностей, тобто корпоративного права в цілому.

Деякою мірою це можна пояснити відсутністю чіткої концептуальної позиції законодавця стосовно юридичної природи корпоративного права. Адже визначення поняття "корпоративні права", що наводяться у ГК України та Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" містять істотні розбіжності. Зокрема, відповідно до визначення поняття "корпоративне право", яке наводиться у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративне право включає право власності його володільця на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай). Відповідно ж до поняття "корпоративного права", яке наводиться у ГК України, корпоративне право визначається тільки як право особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації. Тобто визначення частки є лише засобом закріплення за особою корпоративних прав. За змістом ч. 1 ст. 167 ГК України належність особі корпоративного права надає їй не право власності на частку у статутному фонді, а право отримувати певну частку прибутку (дивідендів) відповідної організації та майна у разі ліквідації останньої відповідно до закону. Наведене у ГК України поняття корпоративного права базується не на абсолютному праві власності на майно, внесене до статутного фонду, а на відносному зобов'язальному праві вимагати лише частку від майна господарської організації.

Зобов'язально-правова природа корпоративного права знаходить підтвердження і в деяких нормах ЦК України та ГК України. Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України прямо зазначено, що господарське товариство є власником майна, яке передане йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу (фонду). Згідно із ч. 1 ст. 85 ГК України господарське товариство є власником майна, яке передане йому у власність засновниками і учасниками як внески до статутного капіталу (фонду).

Зазначені норми дають підстави зробити висновок, що корпоративне право не може містити право власності на майно, передане засновником до статутного фонду господарського товариства, оскільки його власником є останнє. Внаслідок внесення засновниками майна до статутного фонду створеного ними господарського товариства вони втрачають право власності, а взамін отримують корпоративне право, яке включає і право вимагати частку майна такої юридичної особи пропорційно вкладу до статутного фонду.

Разом із цим необхідно звернути увагу, що із зазначеного правила є виняток. Зокрема, не завжди внесення засновником майна до статутного фонду юридичної особи (господарської організації) спричиняє припинення права власності на відповідне майно. Так, збереження за засновником права власності є характерним для унітарних державних та комунальних підприємств, що створюються виключно на базі відокремленого державного та комунального майна, внесення якого до статутного фонду підприємства не змінює форми власності (статті 73, 78 ГК України).

Виняток з цього правила також становлять державні акціонерні товариства, що створені на базі майна державних підприємств шляхом їх корпоратизації, які до завершення їх приватизації не є власниками переданого державою до їх статутного фонду майна Особливості набуття акціонерним товариством права власності на державне майно, передане до його статутного фонду в процесі корпоратизації та приватизації державних підприємств. / Актуальні питання цивільного та господарського права. - № 1. - 2007. .

Відсутність чіткої концептуальної позиції законодавця стосовно юридичної природи корпоративного права породжує на практиці ряд питань, пов'язаних з їх оборотоздатністю, тобто їх можливістю вільно відчужуватися або в інший спосіб переходити до іншої особи.

Загалом більшість з них можна звести до питання, чи є корпоративне право самостійним майновим правом, яке поряд з іншими об'єктами цивільних прав може вільно відчужуватися його володільцем або в інший спосіб переходити до іншої особи.

В юридичній літературі існує багато публікацій присвячених питанням співвідношення понять "корпоративне право", "майнове право", "право на частку у статутному (складеному) капіталі" в контексті оборотоздатності корпоративних прав як самостійних об'єктів цивільних прав. Зокрема, цікавою з цього приводу є публікація Спасибо-Фатєєвої І. та Дуденко Т., в якій автори висвітлюють правову природу майнових і корпоративних прав та деякі теоретико-практичні аспекти їх оборотоздатності. Зокрема, автори звертають увагу на двоїсту природу корпоративного права, яка полягає в поєднанні у ньому майнових та немайнових елементів Спасибо-Фатєєва І., Дуденко Т. Правова природа майнових і корпоративних прав, їх оборотоздатність та деякі аспекти застави // Юридичний радник. - № 2. - 2005. .

З одного боку, вирішення цього питання ускладнене тим, що, крім загальних норм, в яких законодавцем дається тільки визначення поняття "корпоративних прав", у законодавстві не передбачено спеціальних норм щодо загальних засад оборотоздатності корпоративних прав як самостійних об'єктів цивільних прав. З другого боку, ст. 116 ЦК України, де визначено права учасників господарського товариства, які охоплюються поняттям «корпоративне право», до самостійних оборотоздатних об'єктів відносить лише одну із правомочностей, яка охоплюється поняттям корпоративного права, а саме право учасника здійснювати відчуження частки у статутному (складеному) капіталі товариства або цінних паперів, що тільки засвідчують участь у товаристві, як окремого оборотоздатного об'єкта.