Утім, людина є, насамперед, істотою соціальною. Ще за давніх часів вона усвідомила, що у разі її смерті за допомогою накопичених за життя благ вона може задовольнити та захистити інтереси і потреби своїх близьких.

Від початку регулювання цивільних відносин правовими засобами інститут спадкового права не піддавався різким змінам. З удосконаленням нормативного регулювання цивільно-правових відносин цей інститут лише оновлювався з урахуванням права розвинутих країн.

Цивільний кодекс України детально викладає норми, які регулюють спадкові відносини. Зокрема, ст. 1216 ЦК України дає визначення поняття "спадкування", згідно із яким спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Тобто, усі права та обов'язки (ними є, передусім, право власності на речі, доходи тощо), які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, переходять до спадкоємців (фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини).

Чинне законодавство перевагу надає спадкуванню за заповітом: хто вказаний у заповіті -- той і спадкоємець (ст. 1223 ЦК України). І тільки якщо заповіту немає, його визнали недійсним, спадкоємці за заповітом не прийняли спадщини або відмовились від неї, а також якщо заповіт не охопив усієї спадщини, право спадкування відбувається за законом, тобто в порядку черговості, визначеної ЦК України. До речі, наявність заповіту не завжди захистить спадкоємця корпоративних прав від труднощів. Незалежно від того, як відбувається спадкування -- за законом чи по заповіту -- процедура приблизно однакова: протягом 6 місяців від дня смерті спадкодавця до нотаріуса слід подати заяву, дочекатися закінчення цього строку та навідати нотаріуса знову -- щоб забрати свідоцтво про право на спадщину. Воно є підставою для оформленням на спадкоємця права власності на корпоративні права.

Одночасно, Цивільний кодекс України встановлює деякі особливості спадкування певних видів об'єктів, що належали спадкодавцю, виходячи із особливостей цих об'єктів. Зокрема, такими об'єктами є корпоративні права. Останнім часом питання спадкування корпоративних прав викликає значну увагу з боку науковців та фахівців права.

Як можна такі права успадкувати? У разі спадкування до спадкоємців переходять майже всі права та обов'язки фізичної особи, яка померла (спадкодавця) (ст. 1216 ЦК України). Майже - тому що не відносять до спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. Їх повний перелік знаходиться в ст. 1219 ЦК України і ч. 1 ст. 100 ЦК України, за якою право участі в товаристві - особисте немайнове право і його не можна окремо передавати комусь іншому.

Враховуючи зазначене, корпоративні права не можуть бути самостійним об'єктом спадкування. Спадкоємець може набути корпоративні права лише за наявності згоди інших учасників на його вступ до товариства.

Ці обмеження стосуються спадкування корпоративних прав лише опосередковано, адже в них, по суті, йдеться чисто про суб'єктивне право бути учасником, а не про майнові права на частку в майні товариства. Слід звернути увагу, що обмеження поширюється на права та обов'язки, які невідривно пов'язані з особою спадкодавця. Без сумніву, можна стверджувати, що корпоративні права таки містять у собі деякі правомочності, що мають особистий немайновий характер. Але більшості з них за великим рахунком все ж властивий майновий зміст. А тому їх можуть успадковувати. Адже майнові права нікуди не зникають, тому за ст. 1218 ЦК України входять до складу спадщини.

2.2 Спадкування цінних паперів

За Законом цінні папери це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила чи видала, і власника (інвестора), та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

В нашій державі цінні папери за порядком їх розміщення поділяються на емісійні та неемісійні. До емісійних належать: акції, облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання України. До неемісійних - векселі, ощадні (депозитні ) сертифікати, заставні, приватизаційні, похідні та товаророзпорядчі цінні папери.

За формою існування цінні папери поділяються на документарні та бездокументарні. За формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

Самостійним об'єктом спадкування можуть бути акції акціонерних товариств, як цінні папери.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігації строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Інвестиційний сертифікат це цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок".-Верховна Рада України;  Закон  від 23 лютого 2006 року № 3480-IV.- http://zakon.rada.gov.ua/..

Цивільний Кодекс України визначає порядок переходу права власності внаслідок успадкування майна і за законом.

Краще всього власнику акцій скласти заповіт на акції, щоб у його спадкоємців не було проблем з розподілом майна. Заповіт повинен укладатися в письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, бути підписаним спадкодавцем і нотаріально засвідчений.

В деяких інших Законах України містяться окремі особливості спадкування певних видів об'єктів. Зокрема, Закон України "Про господарські товариства" (стаття 28) для акціонерних товариств передбачив спадкування права на участь у господарському товаристві у випадку, якщо спадкодавець є акціонером, а статтею 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначені правила передачі прав за цінними паперами. Іншими словами, у разі смерті засновника акціонерного товариства (спадкодавця) до спадкоємця переходять акції товариства.

Прийняти чи не прийняти спадщину це право спадкоємця. У випадку прийняття спадщини, строк прийняття якої становить шість місяців, спадкоємець набуває статусу власника. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права.

Правове оформлення спадкових прав закінчується видачею нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, яке підтверджує право на спадкове майно. При оформленні свідоцтва про право на спадщину на акції нотаріуси мають керуватися Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок". Нотаріуси повинні розрізняти такі поняття як акції, сертифікати акцій, виписки з рахунку цінних паперів, виписки з електронного реєстру прав власників іменних цінних паперів.

При документарній формі випуску акцій акціонерам замість акцій можуть видаватися сертифікати. Відповідно до ст.1 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" сертифікат - це бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування "сертифікат акцій (облігацій) тощо" і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери) Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".- Верховна Рада України; Закон від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР.- http://zakon.rada.gov.ua/..

Відповідно до ст.5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" при бездокументарній формі випуску акцій підтвердженням права власності на них є виписки з рахунку цінних паперів, виписки з електронного реєстру прав власників іменних цінних паперів.

Сертифікат акцій і виписка з рахунку цінних паперів - це не цінні папери, а документи, що піфдтверджують право власності на акції і на підставі яких видаються свідоцтва про право на спадщину. Слід мати на увазі, що в усіх випадках свідоцтва про право на спадщину повинні видаватися на акції. акції, сертифікати акцій, виписки з рахунків цінних паперів, а також видані нотаріусами на їх підставі свідоцтва про право на спадщину на акції мають містити в своїх текстах всі реквізити, перелічені в частині 12 статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя:- Бібліотечка нотаріуса.-Міністерство юстиції України. -Київ.2009.-С.44..

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину має перевірити ряд юридичних фактів, які підтверджують право прийняття спадщини та отримання свідоцтва та надіслати інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу.

Крім того, чинне законодавство з набуттям відповідного комплексу корпоративних прав пов'язує вчинення ще декількох дій. Спадкоємець повинен звернутися до реєстратора, який веде реєстр власників іменних цінних паперів акціонерного товариства, для переоформлення права власності на успадковані акції. Для цього він має надати реєстроутримувачу оригінал або нотаріально засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину, сертифіката цінних паперів (при документарній формі випуску цінних паперів). Таким чином, процедура набуття права власності на акції для відкритих акціонерних товариств закінчується і дає спадкоємцю право участі у товаристві.

Відповідно до п.16. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 17.10.2006 N 1000 "Унесення до системи реєстру записів про перехід права власності на іменні цінні папери за наслідками успадкування здійснюється реєстроутримувачем на підставі подання таких документів:

оригіналу або нотаріально засвідченої копії свідоцтва про право на спадщину (передається реєстроутримувачу);

сертифіката цінних паперів (за наявності) /передається реєстроутримувачу/. У разі відсутності сертифіката спадкодавця реєстроутримувач на підставі заяви, наданої спадкоємцем, робить відповідний запис про втрату цього сертифіката ("втрачений") у журналі обліку сертифікатів іменних цінних паперів".

Для закритих акціонерних товариств спадкоємець має ще звернутися до загальних зборів ЗАТ, надавши при цьому свідоцтво про спадщину, з проханням прийняти рішення про включення його до складу засновників та внести відповідні зміни до статуту. Після прийняття такого рішення загальними зборами ЗАТ і реєстрації цих змін державним реєстратором спадкоємець набуває статусу учасника товариства, який має право здійснювати всі належні йому корпоративні права.