Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області по справі № 1кп/225/480/2015 по завершенню спеціального досудового розслідування обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № №42015050000000259 від 15 червня 2015 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України, було повернено прокурору Донецької області з наступних підстав: Судом було встановлено, що Відповідно до положень ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, в тому числі, статтею 258-3 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Частиною 6 ст.297-4 КПК України відомості про здійснення спеціального досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наданий суду обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню не містять відомостей про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про здійснення спеціального досудового розслідування, тобто органом досудового розслідування, в порушення вимог ч.6 ст.2974 КПК України, таких відомостей до ЄРДР не внесено. Крім того, необхідність застосування належної правової процедури, чого вимагають завдання кримінального провадження, зазначені у ст.2 КПК України в частині охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, яким, зокрема, є підозрюваний, обвинувачений, безумовно повинні дотримуватися і при здійсненні спеціального досудового розслідування (ч.1 ст.297-1 КПК України). Органом досудового розслідування у порушення цих вимог процесуального закону, вимог ч.1 ст.290 КПК України підозрюваного ОСОБА_2 не було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у порядку, передбаченому ч.1 ст.297-5 КПК України. За цим порядком, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування (Зразок опублікованої повістки зображено в Додатку 1). З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. У порядку, передбаченому ч.1 ст.297-5 КПК України, виклик підозрюваного ОСОБА_2 для надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, не було здійснено, чим також порушено його право на захист. Крім цього ухвалою Дзержинського міського суду від 21.12.2015 року було відмовлено прокурору у здійсненні спеціального судового провадження за даним кримінальним провадженням, оскільки було встановлено, що на стадії досудового розслідування було порушено порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування. Усунення порушення права на захист, допущене на стадії досудового розслідування, повинно бути усунено самим органом досудового розслідування. Отже, проаналізувавши вищенаведену Ухвалу можемо зробити висновки, що відомості про здійснення спеціального досудового розслідування обов'язково вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Порушення даного процесуального порядку є порушенням прав підозрюваного та позбавлення його права на ознайомлення з матеріалами справи. Другим важливим моментом є те, що після завершення спеціального досудового розслідування повістки про виклик підозрюваного надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Порушення ж даної умови є порушенням прав підозрюваного на захист. 2.2 Проблемні питання здійснення спеціального досудового розслідування злочинів Аналіз практики здійснення спеціального досудового розслідування злочинів, передбачених главою 24-1 КПК, призводить до виокремлення ряду проблемних питань, викликаних недосконалістю його нормативно-правової регламентації,розв'язання яких повинне відображуватись у відповідних криміналістичних рекомендаціях: 1. Ч.1 ст.297-1 КПК містить вказівку на те, що спеціальне досудове розслідування здійснюється відповідно до загальних правил досудового розслідування та вимоги глави 24-1 КПК. Однак, у КПК переліку таких загальних правил не має. Виходячи із назв та змісту окремих статей Розділу ІІІ КПК доходимо до висновку, що: по-перше, законодавець має на увазі. Що у кожній статті глав 19-23, 26 КПК містяться загальні правила досудового розслідування; по-друге, здійснення досудового розслідування пов'язане не тільки із проведенням слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), а й інших процесуальних дій та прийняттям відповідних процесуальних рішень. Правила щодо яких викладені у розділах І, ІІ КПК. Тому, під загальними правилами досудового розслідування слід розуміти нормативні приписи, які стосуються як здійснення досудового розслідування, однак, це не виключає їх застосування у випадках наявності відомостей, що становлять державну таємницю, у кримінальному провадженні щодо злочинів, перелічених у ч.2 ст.297-1 КПК. Також, у зв'язку із тим, що підозрювані по кримінальних провадженнях розглядуваної категорії знаходяться у міждержавному та/або міжнародному розшуку і по ним застосований порядок спеціального досудового розслідування це ніяк не виключає необхідності продовжувати застосовувати засоби міжнародного співробітництва згідно із правилами розділу ІХ КПК; 2. Сформульовані у главі 24-1 КПК правила спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень прямо не передбачають обов'язок слідчого або прокурора негайно ініціювати перед слідчим суддею питання про здійснення спеціального досудового розслідування після прийняття процесуального рішення про оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук. Також в Законі не визначений строк, протягом якого або після закінчення якого, слідчий за погодженням з прокурором або прокурор повинні внести відповідне клопотання до слідчого судді. Шехавцов Руслан Миколайович у своїй статті зазначає, що у кожному кримінальному провадженні про злочини, передбачені ч.2 ст.297-1 КПК. Слід враховувати те. Що ч.1 ст.28 КПК вимагає прийняття процесуальних рішень ц розумні строки, тобто в даному випадку перебіг цих строків залежить від часу, який фактично проходить з моменту прийняття процесуального рішення про оголошення підозрюваної особи у міжнародний та/або міждержавний розшук до отримання відповідного підтвердження про початок здійснення заходів щодо розшуку цієї особи на міждержавному та/або міжнародному рівні [13, c. 203]; 3. Законодавцем не визначено яким чином діяти у ситуаціях, коли в одному кримінальному провадженні в порядку ст.217 КПК об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо особи, яка оголошена у міждержавний та/або міжнародний розшук як підозрювана у вчиненні хоча б одного зі злочинів, вказаних у ч.2 ст.297-1КПК, та злочину, який до цього переліку не входить. Аналіз положень ст.217 та ч.2 ст.297-1 КПК вказує на те, що у таких випадках доцільно виділити окреме провадження матеріали досудового розслідування. Однак, ч.4 ст.217 КПК містить правило, згідно з яким матеріали досудового розслідування не можуть бути виокремленні в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Це правило, серед іншого, гарантує підозрюваному встановлення та оцінку під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду обставин злочинів взаємопов'язаних між собою та вчиненим ним. Або за його участі. У цих випадках слідчий суддя у своїй ухвалі повинні обґрунтувати наявність такого зв'язку, розірвання якого шляхом здійснення окремих кримінальних проваджень по кожному з таких злочинів може вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, а як наслідок порушити право підозрюваного на справедливий суд, яке передбачене статтею 6 ЄКПЛ; 4. Під час здійснення спеціального досудового розслідування участь захисника згідно з положеннями ст.49 та п.8 ч.2 ст.52 КПК в обов'язковому порядку забезпечують слідчий, прокурор. Закон не містить окремих правил участі захисника у проведенні слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій під час спеціального досудового розслідування. Однак, з метою забезпечення права підозрюваного на захист доцільним є запрошення захисника для участі у проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій під час яких підозрюваний міг бути присутнім. Не з'явлення захисника для участі у проведенні цих процесуальних дій повинна бути зафіксована у відповідних процесуальних документах та вона не є перешкодою для їх проведення. Висновки до Розділу ІІ Відповідно до розглянутих питань в другому розділі можемо зробити висновок, що існують деякі проблеми в правовому регулюванні спеціального досудового розслідування. Підставами для провадження спеціального досудового розслідування є: 1. Вчинення кримінального злочину, передбаченого в ч.1 ст.297-1 КПК України; 2. Підозрюваний крім неповнолітнього, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 3. Підозрюваний оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Міждержавний розшук проводиться на підставі Договору держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук осіб від 10 грудня 2010 р. та є комплексом оперативно-розшукових, пошукових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, які спрямовані на виявлення, затримання і взяття під варту з метою видачі або здійснення кримінального переслідування осіб, які переховуються від органів слідства або суду та ухиляються від відбування кримінального покарання, перебувають за межами держави, що оголосила міждержавний розшук, але знаходиться території держави, що підписала договір. Висновки Отже дослідивши обрану тему курсової роботи та вирішивши ряд поставлених перед нами завдань, можливо зробити наступні висновки: