КУРСОВА РОБОТА з кримінального права на тему Стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України «Шахрайство» м. Дніпропетровськ - 2013 рік ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЙ ВЧИНЕННЯ УМИСНОГО ЗЛОЧИНУ 1.1 Поняття стадій вчинення умисного злочину. Загальна характеристика закінченого злочину 1.2 Характеристика попередньої злочинної діяльності 1.2.1 готування до злочину 1.2.2. замах на злочин Висновки до першого розділу 2. ШАХРАЙСТВО ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ ВЛАСНОСТІ 2.1 Об'єктичні ознаки шахрайства 2.2 Суб'єктивні ознаки шахрайства Висновки до другого розділу 3. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОПЕРЕДНЬОЇ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ ВЧИНЕННІ ШАХРАЙСТВА 3.1 Особливості кваліфікації шахрайства 3.2 Вплив стадії вчинення шахрайства на його кваліфікацію Висновки до третього розділу 4. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ Висновки до четвертого розділу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТОК 1 ДОДАТОК 2  ВСТУП Актуальність курсової роботи полягає у тому, що наша держава з моменту незалежності перед суспільством поставила цілий комплекс важливих проблем, розв'язання яких є справою нагальною. Особливої гостроти ці проблеми набувають за наявності таких, уже сталих в Україні, соціально-економічних явищ, як занепад економіки, зростання злочинності, масове безробіття, матеріальне зубожіння населення. У цьому контексті до найважливіших завдань правової держави належать як удосконалення кримінального законодавства і практики його застосування на прогресивній основі, водночас охороняючи загальнолюдські цінності, так і суттєве поліпшення роботи всіх правоохоронних органів та теоретичне дослідження питань боротьби зі злочинністю. Беручи до уваги, що власність є економічною основою життя суспільства та людини, показником добробуту населення, конче потрібно забезпечити належний захист з боку держави цього осердя всіх суспільних відносин. Це положення має свої витоки як із вітчизняного, так і з міжнародного права. У статтях 13 та 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності, а держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності й господарювання. За офіційними даними МВС України, за останні п'ять років простежується тенденція до зменшення шахрайств загально-кримінальної спрямованості. Так якщо у 2011 р. було виявлено 16027 таких злочинів, то у 2012р. - 15354, серед яких найбільшу складність у виявленні, розслідуванні та запобіганні представляють шахрайства з нерухомим майном, які навпаки збільшились майже в два рази, з 287 злочинів у 2011 р., до - 443 у 2012 р. Вивчення судово-слідчої практики справ цієї категорії та аналіз спеціальної і загальної юридичної літератури свідчать про те, що у працівників органів внутрішніх справ виникають суттєві складнощі при розкритті та розслідуванні різних видів шахрайств, пов'язані з виявленням шахрайства на стадії готування або замаху, недосконалістю чинного кримінального законодавства та різними тлумаченнями кримінально-правових понять. Наукові дослідження злочинів проти власності мають своє відображення у дореволюційних вчених: Л. Бєлогріц-Котляревський, Г. Колоколов, А. Круглевський, М. Неклюдов, С. Познишев, М. Таганцев, Д. Тальберг, І. Фойницький та інші.

Теоретичною базою курсової роботи стали дослідження сучасних українських і закордонних кримінологів і криміналістів: А.М. Бандурки, В.В. Голіни, А.И. Гурова, И.Н. Даньшина, А. П.Закалюка, А.Ф. Зелінського, М.П. Клейменова, Н.Й. Коржанського, Г.А. Кригера, О.М. Литвака, В.Г. Лихолоба, П.С. Матишевського, П.П. Михайленко, В.С. Никифорова, Н.И. Панова, А.А. Пинаєва, В.Н. Поповича, Р.А. Сабитова, Г.И. Шнайдера, В.И. Шакуна й інших, а так само монографічні дослідження шахрайства, виконані криміналістами кінця XIX - початку XX століття: В.В. Єсиповим, С.В. Поєнишевим, П.П. Пусторослевим, Н.Д. Сергієвським, И.Я.Фойницьким,

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають в результаті притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення шахрайства на різних стадіях.

Предметом дослідження являються норми чинного кримінального законодавства, що регламентують стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Метою моєї курсової роботи є визначення стадій злочину як фундаментальної основи вчинення самого злочину. З'ясувати як впливає корисливий мотив на подальшу відповідальність винного.

Завдання даної роботи:

· Вказати основні стадії вчинення злочину;

· Надати загальну кримінально правову характеристику злочинів, передбачених ст. 190 КК України;

· Розглянути вплив корисливої спрямованості на подальшу відповідальність винного;

· Проаналізувати статистику та вироки судів щодо злочинів, передбачених ст. 190 КК України і вказати на стадії.

Методами дослідження даної проблематики стали загальнонаукові способи пізнання: аналіз, порівняння, статистичний і історичний методи, що у сукупності становлять методологію.

Правову основу дослiдження становлять: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, кримiнальне та iнше законодавство України, вiдомчi нормативнi акти, що регулюють вiдносини у сферi безпеки функціонування транспорту.

Складовою частиною дослiдження є також постанови Пленуму Верховного Суду України, опублікована судова практика.



Розділ 1. Поняття та загальна характеристика стадій вчинення умисного злочину

1.1 Поняття стадій вчинення умисного злочину. Загальна характеристика закінченого злочину

Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був затриманий, або зробивши постріл у потерпілого промахнувся, чи лише поранив його. У цих і подібних випадках виникає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину - певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні особливості.

Стадії вчинення злочину -- це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення [17, c. 104].

У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.1 ст. 11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а отже припинитися на попередніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).

Види стадій вчинення злочину КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину:

1) готування до злочину;

2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин;

3) закінчений злочин.

Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст. 14 і ст. 15, а закінчених злочинів -- у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію [24, c. 95].