1) при міжміській поставці -- протягом 20 днів,

2) при міській поставці -- протягом 10 днів,

3) щодо речей, що швидко псуються -- протягом 24 годин.

Тому в даному випадку строк позовної давності починає свій перебіг не з того числа, коли замовник виявив брак і склав акт, а від того дня, коли продукція повинна була бути прийнята за вимогами нормативного акта, тобто відповідно з 21 чи 11 числа. [11]

У зобов'язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а якщо при цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк для виконання, то давність починають обчислювати по його закінченні. Так, за загальним правилом, боржник зобов'язаний виконати зобов'язання, строк яких невизначений або визначений моментом вимоги кредитора, -- у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору чи суті зобов'язання.

Коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін має право відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це контрагента письмово за один місяць, а в разі найму нерухомого майна - за три місяці. [4, ст. 763] В цьому разі перебіг строку позовної давності починається по закінченні строку, вказаного в письмовому повідомленні, але не менше ніж за три місяці з моменту відправлення повідомлення.

В окремих статтях Цивільного кодексу України та в деяких спеціальних нормативних актах, містяться й інші правила початку обчислювання перебігу строків позовної давності. [12]

Особливість застосування позовної давності до вимог, що випливають з перевезень і які пред'являються до перевізників, полягає в тому, що за загальним правилом строк позовної давності у цих випадках починається не з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а від дня одержання відповіді на претензію чи закінчення строку, встановленого для відповіді.

У КТМУ встановлено такі особливості обчислення строків позовної давності:

1) за вимогами щодо відшкодування збитків від втрати вантажу строк позовної давності починається після закінчення 30-ти днів від того дня, коли вантаж повинен був бути виданий, а у змішаному перевезенні -- по закінченні 4-х місяців від дня прийняття вантажу до перевезення [3, ст. 388];

2) за вимогами щодо відшкодування збитків від нестач або пошкодження вантажу -- від дня видачі або того дня, коли вантаж повинен бути виданий, але не був виданий;

3) за вимогами, що виникають з договору перевезення пасажирів, -- від дня, коли пасажир повинен був залишити чи залишив судно;

4) за вимогами, що випливають з проведення рятувальних операцій, -- від дня закінчення рятувальної операції. [3, ст. 389]

Свої особливості має порядок обчислення строків позовної давності з вимог, що випливають з поставки некомплектної продукції при відвантаженні її вузлами (окремими частинами комплекту). Якщо за договором поставщик відвантажує продукцію вузлами, то зобов'язання вважається виконаним після відвантаження останнього виробу в обумовлений договором строк. У разі порушення цього зобов'язання, як підкреслено в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993 р. «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів» [7, п. 5], строк позовної давності, що випливає з факту поставки некомплектної продукції, потрібно обчислювати від дня закінчення строку поставки останнього вузла (складової частини комплекту) із врахуванням строку доставки .

Початок перебігу строків позовної давності по спорах про стягнення неустойки визначається за загальними правилами, тобто, від того дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Але особливість обчислення строків позовної давності в цьому випадку полягає в тому, що коли відповідно до договору чи чинного законодавства неустойка підлягає стягненню за кожний день прострочення зобов'язань, то строк позовної давності обчислюється щодо кожного дня окремо.

Сторона, право якої порушено, може звернутися в юрисдикційний орган протягом певного, встановленого законом, часу за захистом порушеного права. Але обставини можуть скластися так, що позивач у зв'язку з умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду. Законодавець враховує такі об'єктивні обставини і допускає в законі зупинення перебігу строків позовної давності.

Звичайно, таке зупинення означає, що в строк позовної давності не зараховується той проміжок часу, протягом якого особа не мала можливості звернутися з позовом.

Перелік обставин, які є підставою для зупинення строку позовної давності, відповідно до ст. 263 Цивільного кодексу України:

1) надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). Законодавець наводить основні ознаки, які дають змогу вважиш ту чи іншу обставину непереборною. До них належать:

а) надзвичайність обставин;

б) невідворотність обставин за даних умов;

в) такими обставинами виступають саме події.

Надзвичайність означає відсутність закономірностей у розвитку події. Наприклад, тривалий снігопад чи пожежі. Невідворотність означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути (тобто за звичайних умов її можна було б відвернути). Непереборною силою виступає саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить від волі людей. Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища -- повінь, шторм, буревій, землетрус та ін.. Явища, які об'єктивно зробили неможливим подання позову (у зв'язку з проведенням аварійних, рятувальних робіт тощо). Питання про те, чи можна до непереборної сили зарахувати й хворобу, якщо вона тривалий час перешкоджала особі звернутися до суду, є дискусійним. Якщо строк позовної давності пропущений саме через хворобу позивача, то суд може врахувати хворобу позивача як обставину, що дозволяє поновити пропущений строк позовної давності.

2) встановлена законодавством відстрочка виконання зобов'язань (мораторій). Мораторій може бути оголошений у зв'язку з різними надзвичайними подіями, викликаними складним міжнародним становищем, неординарними громадськими явищами. Мораторій може мати як загальний, так і спеціальний характер, бути поширеним як на певну територію, так і на певний вид зобов'язань. Загальні мораторії в нашій країні не оголошувалися навіть за важких умов Великої Вітчизняної війни; часткові ж мораторії мали місце. Так, під час війни була встановлена відстрочка для стягнення заборгованості по грошових зобов'язаннях державних та кооперативних організацій, що перебували на тимчасово окупованій території. Підставою для запровадження часткового мораторію щодо сільгосппідприємств була засуха 1963 р. На початку 80-х років постановою уряду від відповідальності за сплату штрафів були звільнені заводи, які не виконали зобов'язань по поставці продукції у зв'язку з тим, що не були забезпечені металом тощо.

3) зупинення дії закону або іншого нормативного акта, який регулює відповідні відносини;

4) перебування позивача чи відповідача в складі Збройних Сил України, які переведені на військовий стан (Якщо ж громадянин у мирний час призваний до війська -- це не є підставою зупинення строків позовної давності, оскільки він має можливість звернутися до суду через представника). [12]

Окрім загальних підстав зупинення позовної давності, передбачених ст. 263 Цивільного кодексу України, є й інші, які передбачені певними статтями кодексу та деякими нормативними актами.

За позовами про відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті, перебіг строку позовної давності зупиняється зверненням потерпілого або непрацездатних осіб, які перебували на його утриманні чи мали на день смерті право на одержання від нього утримання, а також дитини, яка народилася після його смерті, до відповідного органу із заявою про призначення пенсії або допомоги -- строк зупиняється до призначення або відмови в призначенні.

Ще одна підстава зупинення перебігу строку позовної давності передбачена ст. 392 КТМУ - при загальній аварії право на позов виникає у вантажоодержувача від дня видачі вантажу. В тих випадках, коли потрібно провести розрахунки по загальній аварії, тобто розподілити збитки між судном, фрахтом та вантажем відповідно до їх вартості, перебіг строку позовної давності зупиняється з моменту винесення постанови про наявність загальної аварії і до одержання диспаші (тобто, розрахунку по розподілу загальної аварії) зацікавленою особою. [10]

Всі інші обставини не є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності. Так, якщо складання розрахунку аварії на морі є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, то такі самі обставини, пов'язані з аварією наземного транспорту (наприклад, проведення розслідування за фактом зіткнення джерел підвищеної небезпеки), не зупиняє перебіг строків позовної давності. І строк позовної давності в таких випадках починається не від дня винесення вироку суду чи постанови слідчих органів за фактом автотранспортної пригоди, а від дати завдання збитків, причому час, потрібний для встановлення остаточної суми збитків, не впливає на вирішення питання про початковий момент відліку строків позовної давності [7, п. 7].

Від зупинення строків позовної давності потрібно відрізняти зупинення провадження по справі в органах суду. Справа в тому, що інколи вже почате провадження в суді з об'єктивних причин не може бути закінченим. Так, ст. 79 ГПК України передбачає, що провадження по справі зупиняється, якщо: вирішується спір, до розгляду якого неможливо прийняти рішення по справі. Судове провадження може бути також зупинене: при призначенні експертизи, заміни однієї із сторін правонаступником внаслідок реорганізації; направлення судом матеріалів у слідчі органи.

Зупинення строку позовної давності може мати місце лише тоді, коли обставини, які є підставою для зупинення перебігу строків, виникли в останні шість місяців строку давності. Якщо строк позовної давності менший за шість місяців, то він зупиняється незалежно від того, коли ці обставини виникли чи тривають. Після того, як обставина, що була підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, зникла, перебіг строку позовної давності продовжується. Якщо для пред'явлення позову залишилося менше шести місяців, він продовжується до шести місяців, а якщо строк позовної давності взагалі менший шести місяців, то строк продовжується до строку позовної давності за вимогою.

Стаття 393 Кодексу торговельного мореплавства України, називає виняток з цього загального правила - випадку, коли судно протягом позовної давності не могли застати у водах України, строк позовної давності продовжується до трьох років.

Перебіг позовної давності може бути не тільки зупинено, а й перервано. Перерва перебігу позовної давності відрізняється від її зупинення як за підставами, так і за юридичними наслідками. Загальною підставою для перерви строку позовної давності є звернення з позовом у встановленому порядку, тобто звернення з позовом належного позивача до належного відповідача і в належний судовий орган. Якщо позивач не виконав вимог щодо позовної заяви, то відповідно до ст. 63 ГПК України позовна заява повертається без розгляду і таке звернення не перериває перебігу строків позовної давності.

Усне визнання зобов'язання чи усна обіцянка сплатити борг певного числа не є підставою для перерви строку. За спорами організацій, виконання зобов'язаною стороною дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, досилка комплектуючих частин при поставці некомплектної продукції, заміна неякісної продукції на якісну), не є підставою для перерви строку позовної давності.