З проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що в Україні давно назріла потреба запровадження та нормативного закріплення судового прецеденту, у зв'язку з чим на законодавчому рівні слід встановити наступне: -- судовий прецедент є додатковим джерелом права і застосовується у випадках прогалин у праві та відсутності правової норми, якою можна вирішити спір, і може бути встановлений як одним рішенням, так і декількома, якими він уточнюється стосовно нових обставин у справі. -- рішення може бути визнано прецедентом, якщо воно прийнято судом будь&якої інстанції, пройшло перевірку в апеляційному та касаційному порядку і оприлюднене в офіційному друкованому органі Верховному Суду України. -- обов'язковість дотримання певного рішення як судового прецеденту виникає для судді у справі, яку він розглядає, тільки за умови подібності справи тій, яка вирішена раніше. -- судова практика стає джерелом права лише після стійкого викорис& тання та уподібненого регулювання відповідних сфер відносин.

ВИСНОВОК

Форма (джерело) права - це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, що офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством - правові звичаї, рішення, прийняті на всенародних і місцевих референдумах.

Правовий прецедент без вагання можна віднести до джерел права, оскільки він є офіційним документальним способом його виразу, виходить від уповноваженого субєкта (адміністративного чи судового органу), який надає прецеденту юридичного загальнообов'язкового значення. Юридичний прецедент має специфічні ознаки та особливості, які відрізняють його від інших джерел права: казуїстичність, множинність, неузгодженість, неупорядкованість, важкодоступність, визначеність, динамічність, субєктивний характер формування, виникає переважно за наявності прогалин, суперечностей у законодавстві.

Правовий прецедент можна класифікувати за способом виникнення (правотворчі, право тлумачні, правозастосовні), за часом дії (постійні і тимчасові), за субєктом правотворчості (адміністративні і судові). Найбільшу роль у сучасному світі відіграє судовий прецедент, що виникає, коли за судом визнається право створення нових норм. У ньому містяться як принципи права, так і правові норми.

Зародився правовий прецедент у Стародавньому Римі й остаточно сформувався у Великобританії. Загалом серед джерел права займає проміжне місце між законом та правовим звичаєм. Найбільшу роль він відіграє у англо-американських країнах, де визнається основною формою права. Тут прецедент створюють вищі суди, а нижчі зобовязані їх дотримуватись.

Закон у державах англо-американського типу, лише закріплює принципи, сформовані судовою практикою, узагальнює їх. Він слугує для вдосконалення та розвитку прецедентного права. Хоча може створювати повністю нові норми. Найголовніше те, що норма стає частиною правової системи, лише після її багаторазового застосування судовими органами.

У країнах романо-германського типу, правовий прецедент - додаткове джерело права, а судова правотворчість не виходить за межі тлумачення норм закону. Деякі держави зовсім не визнають юридичного прецедента, як Україна. Проте, науковці все частіше обґрунтовують необхідність його законодавчого закріплення в Україні, оскільки де-факто він вже використовується. Ознаки прецедента знаходять у рішеннях Конституційного Суду, Верховного Суду, апеляційних та касаційних судів; окремі рішення Верховної Ради України також відносять до прецеденту.

Можна сформулювати такі рекомендації щодо напрямків удосконалення ролі судового прецеденту (звичайно, континентального) у праві України:

- істотно покращити функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень;

- скасувати повноваження ВСУ та Пленуму вищого спеціалізованого суду надавати судам роз'яснення;

- скасувати повноваження судів та суддів надавати методичну допомогу у застосуванні законодавства судам нижчого рівня. Натомість ширше залучати суддів вищих інстанцій до роботи з підвищення кваліфікації суддів нижчих інстанцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28 червня 1996 р. rada.gov.ua

Закону України «Про судоустрій України»

Закон України «Про доступ до судових рішень» // Відомості Верховної Ради України. -- 2006. -- №15.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // Відомості Верховної Ради України. -- 2006. -- №

Скакун О.Ф. Теорія держави і права:Підручник / Пер. з рос. - Харків:Консум 2001. - 656 с.

Загальна теорія держави і права/За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 320 с.

Загальна теорія держави і права//За ред. М.В. Цвіка, доц. В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина//Харків: «Право», 2002. - 545 с.

Котюк В.О. Основи держави і права. Навч. посібник. - 3-тє вид., доп і перероб. - К.: Атіка, 2001. - 431 с.

Скакун О.Ф. Теорія права і держави:Підручник. - 2-ге видання. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. - 250 с.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-е, зі змінами. Навчальний посібник. - К.:Атіка. - 2011, - 176 с.

Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия /Тихомирова Л. В, Тихомиров М.Ю. - 6-е изд., доп и перераб. - М.:Тихомиров М. Ю., - 2008.

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод//Рада Європи;Конвенція, Міжнародний документ від 04. 11. 1950(ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17. 07. 97)// www. rada. gov. ua

Закон України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 від 17. 07. 97// www. rada. gov. ua

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»//Відомості Верховної Ради України(ВВР), 2006, №30, с. 260.

Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - К. - 2002. - С. 14.

Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. / 6-те вид. - К.: Істина, 2010. - 768с.

Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ За ред. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

Тацій В. Я., Грошевий Ю. М. Проблеми зближення європейських правових систем як умо; ва гармонізації законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.;практ. конф. -- К., 2008.