Всі закони Великої Британії мають рівну юридичну силу, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування. Це випливає із принципу парламентського верховенства, відповідно до якого закон може бути прийнятий лише парламентом, і всі закони мають рівний статус. [1, с. 557]

Незначна частина законів визнається конституцією. Вона не є кодифікована і являє собою систему норм законодавчого і судового походження, покликаних обмежувати сваволю влади і забезпечувати права і свободи людини. Конституційними законами є:статус особи;виборче право;структура, повноваження і взаємовідносини палат парламенту;статус монарха;організація територіального і місцевого самоврядування.

Мало уваги приділялось кодифікації, лише в останні два десятиліття відбувається очищення законодавства від нечинних актів, а також об'єднання в єдиний акт нормативних положень різних законів щодо одного положення. Наприклад, у 1997 р. Прийнятий закон про національну службу охорони здоров'я, який консолідував більшість раніше створених актів у цій сфері. [6, с558]

Щороку парламент приймає сотні нових законів з питань, які мають бути уточнені(зміна загального права);

не виникали під час розвитку загального права(створення норм, що не існували раніше).

У судово-прецедентній системі функціонування нормативно-правових актів може користуватись судовою практикою їх застосування, їх судовим тлумаченням.

Законодавство є головним двигуном правової реформи. Практично всі норми, які належать до складу і юрисдикції сучасних судів і до процесу, що до них застосовується, є статутними. Велика кількість деталей принципів англійського права міститься зараз у законі. [3, с. 218]Законодавство може повністю створювати нові принципи права, що сформувались без посилання на принципи, що існували раніше, а також може категорично відміняти існуючі норми права. У цьому і полягає основний привілей законодавства. [3, с. 219]

Англійська класична теорія вбачає у законі другорядне джерело права, що здатне тільки доповнювати і вносити низку поправок до норм права, що створюються судовою практикою. У ньому слід шукати не принципи права, а лише рішення, що конкретизують принципи, які відпрацьовані судовою практикою. [2, с. 271]

У країнах англо-американського типу правової системи прецедент діє паралельно із законом, а не лише за його відсутності(для заповнення прогалин). Це означає, що конкретний суд і адміністративний орган виконує нормотворчі функції навіть за наявності відповідного закону.

При колізії закону і прецеденту пріоритет завжди буде на боці закону. Але правозастосовчий орган пов'язаний не лише текстом закону, але й актами тлумачення закону в попередніх посадових рішеннях, тому оцінювати закон як джерело, що стоїть вище прецедента, було б неправильним. [3, с. 219]

Головне - те, що закон, згідно з традиційної англійської концепції, не є нормальною формою вираження права, а завжди виступає інородним тілом в системі англійського права. [5, с. 324]

Завжди надається перевага цитуванню замість закону судових рішень, які застосовують цей закон.

У правовій системі США закон відіграє більшу роль ніж у Великій Британії. Розвиток права тут в багатьох важливих сферах регулюється законодавством. Усі закони США поділяються на федеративні і закони штатів. Особливе місце серед федеральних законів належить Конституції США. [2, с. 275]

Вона є актом, яким передбачено не тільки конституційний лад країни, але й проголошено сам факт створення держави і суспільства. Важливо підкреслити можливість тлумачення Конституції Верховним Судом США.

Особливістю права США є відносно більша поширеність кодексів(цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального ті ін. ).

Незважаючи на те, що роль закону в країнах англо-американського типу правової системи зростає роль правового прецедента не зменшується. Вважається, що закон, щоб не перетворитися на «паперовий», а на чинний потребує прецедентів. [1, с. 559]

По суті, норма закону набуває реального змісту після застосування її у суді. Закон «уливається» у прецедентну систему, стає її доповнюючою частиною, слугує її вдосконаленню і розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в англо-американських державах закон і прецедент існують паралельно із домінуванням останнього.

Основою формування є судові прецеденти, а закони лише закріплюють принципи, відпрацьовані судовою практикою. Але при колізіях закону і прецедента перевага надається саме закону. Закон відіграє дещо більшу роль у США, де існує і писана конституція, і кодифікація окремих галузей. Та, незважаючи на це, роль судової правового прецедента не зменшується.

ВИСНОВКИ

Правовий прецедент без вагання можна віднести до джерел права, оскільки він є офіційним документальним способом його виразу, виходить від уповноваженого суб'єкта (адміністративного чи судового органу), який надає прецеденту юридичного загальнообов'язкового значення. Юридичний прецедент має специфічні ознаки та особливості, які відрізняють його від інших джерел права: казуїстичність, множинність, неузгодженість, неупорядкованість, важкодоступність, визначеність, динамічність, суб'єктивний характер формування, виникає переважно за наявності прогалин, суперечностей у законодавстві.

Правовий прецедент можна класифікувати за способом виникнення (правотворчі, право тлумачні, правозастосовні), за часом дії (постійні і тимчасові), за суб'єктом правотворчості (адміністративні і судові). Найбільшу роль у сучасному світі відіграє судовий прецедент, що виникає, коли за судом визнається право створення нових норм. У ньому містяться як принципи права, так і правові норми.

Зародився правовий прецедент у Стародавньому Римі й остаточно сформувався у Великобританії. Загалом серед джерел права займає проміжне місце між законом та правовим звичаєм. Найбільшу роль він відіграє у англо-американських країнах, де визнається основною формою права. Тут прецедент створюють вищі суди, а нижчі зобов'язані їх дотримуватись.

Закон у державах англо-американського типу, лише закріплює принципи, сформовані судовою практикою, узагальнює їх. Він слугує для вдосконалення та розвитку прецедентного права. Хоча може створювати повністю нові норми. Найголовніше те, що норма стає частиною правової системи, лише після її багаторазового застосування судовими органами.

У країнах романо-германського типу, правовий прецедент - додаткове джерело права, а судова правотворчість не виходить за межі тлумачення норм закону. Деякі держави зовсім не визнають юридичного прецедента, як Україна. Проте, науковці все частіше обґрунтовують необхідність його законодавчого закріплення в Україні, оскільки де-факто він вже використовується. Ознаки прецедента знаходять у рішеннях Конституційного Суду, Верховного Суду, апеляційних та касаційних судів; окремі рішення Верховної Ради України також відносять до прецеденту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права:Підручник / Пер. з рос. - Харків:Консум 2001. - 656 с.

2. Загальна теорія держави і права/За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 320 с.

3. Загальна теорія держави і права//За ред. М.В. Цвіка, доц. В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина//Харків: «Право», 2002. - 545 с.

4. Котюк В.О. Основи держави і права. Навч. посібник. - 3-тє вид., доп і перероб. - К.: Атіка, 2001. - 431 с.

5. Давид Р. Основные правове системы современности / Пер. с фр. и вступ. Ст. В.А. Туманова. - М.: Прогресс 1988. - 496 с.

6. Скакун О.Ф. Теорія права і держави:Підручник. - 2-ге видання. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. - 250 с.

7. Кросс Р. Прецедент в английском праве. - М.: Юрид. лит., 1985. - 238 с.

8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-е, зі змінами. Навчальний посібник. - К.:Атіка. - 2001, - 176 с.

9. Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия /Тихомирова Л. В, Тихомиров М.Ю. - 6-е изд., доп и перераб. - М.:Тихомиров М. Ю., - 2008.

10. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод//Рада Європи;Конвенція, Міжнародний документ від 04. 11. 1950(ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17. 07. 97)// www. rada. gov. ua

11. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 від 17. 07. 97// www. rada. gov. ua

12. Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»//Відомості Верховної Ради України(ВВР), 2006, №30, с. 260.

13. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - К. - 2002. - С. 14.

14. Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. / 6-те вид. - К.: Істина, 2010. - 768с.

15. Теория государства і права: Учебно-методическое пособие / Марченко М.Н.: - М., Зерцало - М., 2002. - 352 с.

16. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ За ред. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

17. Теорія держави і права(опорні конспекти)//Автор-упорядник Кравчук М.В. - К., Атіка, 2003. - 288 с.