ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ПРИРОДА МЕДИЧНОЇ ПОМИЛКИ ЯК ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ ЖИТТЮ АБО ЗДОРОВ'Ю ГРОМАДЯН

2.1 Поняття медичної помилки

2.2 Класифікація медичних помилок

2.3 Об'єктивна і суб'єктивна сторони медичної помилки

РОЗДІЛ 3. ШКОДА ЯК НАЙВАЖЛИВІША УМОВА ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ ЖИТТЮ АБО ЗДОРОВ'Ю ГРОМАДЯН МЕДИЧНОЇ ПОМИЛКОЮ

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ПАЦІЄНТОВІ НЕВДАЛИМ МЕДИЧНИМ ВТРУЧАННЯМ

4.1 Відшкодування майнової шкоди, заподіяної в наслідок медичної помилки

4.2 Відшкодування немайнової шкоди, заподіяної в наслідок медичної помилки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Актуальність теми. Основною метою медичної діяльності є відновлення і підтримання здоров'я, збереження життя людини, тому парадоксально сприймається сама проблема заподіяння шкоди життю або здоров'ю пацієнта лікарем або іншим медичним працівником. В процесі надання медичної допомоги медичні працівники постійно перебувають у ситуації ризику, коли з тих чи інших причин може наступити несприятливий результат медичного втручання. Несприятливі наслідки в лікувальній практиці можуть бути обумовлені не тільки об'єктивними причинами, але і помилками медичного персоналу.

Дані проведених в Україні досліджень дозволяють говорити про високий рівень медичних помилок у діяльності медичних працівників. Найважливішою умовою, що забезпечує належне надання медичних послуг, є юридичні гарантії, в системі яких істотне місце належить цивільно-правового інституту зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяного життю або здоров'ю громадян медичної помилкою. Сучасний стан забезпечення прав пацієнтів, юридичні гарантії їх реалізації, не в змозі звести до мінімуму можливі порушення в цій сфері. Тому особливої до себе уваги вчених, законодавців, медичних працівників вимагають теоретичні та практичні питання, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок медичної помилки.

Правозастосовча діяльність постійно стикається з проблемою правової невизначеності, умов виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян медичною помилкою, яка наочно виявляється при вивченні матеріалів-судової

Законодавець не дає чітких понять або критеріїв визначення шкоди, протиправності, причинно-слідчої зв'язку, провини, обґрунтованого медичного ризику, що ускладнює юридичну оцінку несприятливих наслідків надання медичної допомоги. В Україні відсутній ефективний механізм реалізації права громадян на відшкодування заподіяного майнового та немайнового шкоди у разі медичної помилки.

У науковій літературі існує дискусія щодо юридичної кваліфікації помилкових дій медичних працівників. В цілях захисту і забезпечення права громадян на відшкодування шкоди, заподіяного життю або здоров'ю внаслідок медичної помилки, з'являється необхідність у теоретичного осмислення і нормативному оформленні поняття медичної помилки, формування чіткого підходу до визначення умов виникнення досліджуваного зобов'язання.

Вищевикладене підтверджує актуальність дослідження, спрямованого на обґрунтування нових теоретичних положень, формування практичних рекомендацій, пов'язаних із зобов'язаннями по відшкодуванню шкоди життю або здоров'ю громадян внаслідок медичної помилки.

Інституту відшкодування шкоди завжди приділялася особлива увага в цивілістики. Теоретичну основу дослідження склали фундаментальні праці вчених-цивілістів, таких як М.М. Агарков, Б.С. Антимонов, A.M. Белякова, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, В.В. Витрянский, О.С. Іоффе, O.A. Красенів, Н.С. Малеин, О.М; Садків, А.П. Сергєєв, A.A. Собчак, Е.А. Суханов, В.А. Тархов, Ю.К. Толстой, Е.А. Флейшиц, A.M. Эрделевский, К.Б-. Ярошенко та ін.

Окремі аспекти проблеми медичної помилки досліджені в роботах В.І. Акопова, А.П. Громова, І.В. Давыдовского, C.B. Єрофеєва, Р.Н. Колоколова, О.В. Леонтьєва, М.М. Малениной, A.A. Мохова, І.Ф. Огаркова, A.M. Рабець, Р. Рігельман, О.М. Савицької, Ю.Д. Сергєєва, A.A. Старченко, Ц.Р. Стеценко, І.В. Тимофєєва, A.B. Тихомирова, М.Ю. Федорової та інших вітчизняних і зарубіжних учених. Автори в своїх роботах позначили багато що потребують подальшого вивчення проблемні аспекти.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди життю або здоров'ю громадян внаслідок медичної помилки.

Предметом дослідження є цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки, а також практика'их.применения.

Мета дослідження полягає в розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки.

Згідно з зазначеною метою дослідження в роботі поставлені такі основні завдання:

1. досліджувати сутність, значення, особливості, проаналізувати рівень правового регулювання інституту зобов'язань з заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян внаслідок медичної помилки;

2. сформулювати юридично обґрунтоване визначення медичної помилки як підстави виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян;

3. досліджувати умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки, виявити їх особливості та проблеми встановлення правозастосовними органами, запропонувавши авторський підхід до визначення шкоди, протиправності, причинно-слідчої зв'язку, провини як умов виникнення вивчаються зобов'язань;

4. виробити і обґрунтувати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки, а також сформулювати рекомендації щодо забезпечення права громадян на відшкодування шкоди, заподіяного внаслідок помилкового поведінки медичного персоналу; провести аналіз проблемних питань формування системи добровільного страхування цивільної відповідальності медичних працівників, досліджувати можливість введення в Україні обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів надання медичної допомоги на випадок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян;

5. визначити, правові механізми забезпечення права громадян на відшкодування шкоди, заподіяного життю або здоров'ю внаслідок медичної помилки.

Методологічна база та методи дослідження. В основі роботи лежить комплекс загальнонаукових методів пізнання - діалектичний, системний, формально-юридичний, формально-логічний, статистичний, порівняльно-правовий, соціологічний, емпіричний та інші.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасного українського права. Шкода, спричинена внаслідок правопорушення, адміністративного делікту, злочину, зловживання правом, має бути відшкодована у випадках і в розмірах, установлених законодавством.

Історія розвитку законодавства щодо відшкодування майнової і моральної шкоди сягає давнини. Практично до початку ХХ ст. за вказані правопорушення існувало досить суворе покарання, яке, здебільшого, було кримінально-правовим [4; c. 50-53].

Можна зазначити, що в різні періоди розвитку української держави, починаючи від славної Київської Русі і закінчуючи здобуттям незалежності, український народ, а зокрема кожна особа, мала право на відшкодування завданої шкоди, чи взагалі була позбавлена цього права.

Разом із формуванням і розвитком давньоруської держави складалося і розвивалося законодавство Київської Русі. Виникнувши на основі звичаєвого, що мало місце у східних слов'ян ще у додержавній період, законодавство було поставлене під службу державі, послідовно відстоювало і захищало інтереси князів, бояр та інших категорій заможного населення. Про це свідчить перший юридичний звіт, яким був “Устав” і “Закон руський”. Останній захищав власність багатих від спроб її привласнення бідними і в основу його було покладено принцип поділу людей на вільних і залежних.

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система у Запорізькій Січі. Козаки не визнавали дій статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя в Запорізькій Січі відбувалося відповідно до стародавніх звичаїв, ”словесного права і здорового глузду”. Гордість української нації - запорізьке козацтво, для яких честь і гідність інколи шанувалась набагато більше життя. Вільний дух козака зводився до принципу “життя віддати, а честь не посоромити” [26; c. 326-327].

Перший державний нормативний акт України - конституція П. Орлика (1710 р.) важливе місце відвела захисту честі та гідності від різних порушень. Можна сказати, що конституцією впроваджувався порядок судового розгляду спорів з приводу захисту честі та гідності. Все це свідчило про високий рівень державності того періоду.

За часів радянської влади відносини між державою і особою будувалися згідно з марксистською доктриною - від держави до людини, в якій держава мала необмежену владу. Особа за своїм правовим становищем у такому суспільстві не могла бути рівноправним суб'єктом права, а про відшкодування завданої шкоди, не могло бути й мови. Історія розвитку нашої держави затьмарена періодами масових репресій і свавілля, де проблема відшкодування шкоди, на мій погляд, досягала межі апогею, тобто шкода не тільки не відшкодовувалася, а й кожна особа була позбавлена своїх прав [49; c.23-25].

Із проголошенням України незалежною, суверенною, демократичною і правовою державою, - де людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожна людина, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних переконань, статі майнового стану, повинна почувати себе в безпеці і захисті. Адже саме демократична держава бере на себе обов'язок гарантії та захисту прав і свобод, законних інтересів. Тому що держава вважається демократичною не тільки прийнявши ряд гарантій захисту прав і свобод, а й у випадку порушення цих прав, вона сприяла тому, що вони були відновлені і на правопорушника була покладена відповідальність за заподіяння шкоди. Кожен день нам приходиться ставати свідками порушення прав і свобод людини і громадянина, це явище безперервне, але в протиріччя цьому нашим основним завданням, як майбутнім юристам, є правильне тлумачення, роз'яснення, повідомлення громадян про те, що кожна людина має право на відшкодування завданої майнової чи моральної шкоди, і не можна боятися чи цуратися цього права. Адже, як показав час, що минув після прийняття Конституції України, проголошені в ній права і свободи, гарантії їх захисту набувають все більшого реального наповнення [49 c. 23-25].

У законодавстві передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню, - шкоду матеріальну і шкоду моральну. Стаття 16 чинного Цивільного кодексу України (від 16 січня 2003 р.), в якій ідеться про захист цивільних прав та інтересів судом, передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого/особистого немайнового або майнового інтересу, способами захисту якого є, поряд з іншими, відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.