У разі вчинення вказаними особами злочину на території України їх відповідальність за КК України можлива тільки у випадку, коли країна (або міжнародна організація), що акредитувала вказану особу (направила її для вирішення певних питань), позбавить її дипломатичного імунітету від кримінальної юрисдикції України.

У світовій практиці майже нема випадків такого позбавлення вказаних осіб імунітету. Вони оголошуються країною перебування персоною «non-grata» (небажаною особою) і видаляються за межі цієї країни. Подальше рішення щодо їх відповідальності приймає країна, яку вони репрезентували або громадянами якої вони є.

Згідно з Конституцією України до деяких категорій службових осіб в державі застосовується особливий порядок їх притягнення до кримінальної відповідальності: 1) згідно з ч. 1 ст. 105 Конституції України Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. Він може бути усунений з поста Верховною Радою в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Процедура імпічменту виписана у ст. 111 Конституції України; 2) згідно зі ст. 80 Конституції України народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані; 3) згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом [9].

При застосуванні територіального принципу має бути визначене поняття території України. Воно міститься у статті 1 Закону «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р.: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору» (тлумачення цього визначення дається у ст. ст. 2-6 зазначеного закону) [20].

Поняттям «територія України» охоплюються:

· суша, море, ріки, озера і решта водойм, надра землі в межах кордону України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі і над територіальним морем;

· військові кораблі, приписані до портів на території України, що знаходяться під прапором України у відкритому морі, територіальному морі або портах інших держав;

· невійськові судна, приписані до портів на території України, що знаходяться під прапором України у відкритому морі;

· іноземні невійськові судна, що знаходяться у територіальному морі чи порту України;

· військові повітряні судна України, приписані до аеропортів на її території, які під розпізнавальним знаком України знаходяться у відкритому повітряному просторі, повітряному просторі чи на аеродромі іншої держави;

· невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на її території і знаходяться поза межами держави у відкритому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України.

Виділяють також об'єкти, які не є територією України, але на які поширюються юрисдикція кримінального законодавства України. Це:

1) континентальний шельф, поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до узбережжя чи до островів України і знаходяться поза зоною територіального моря до глибини 200 м або за цими межами до такого місця, де глибина покриваючих вод дозволяє розробку природних багатств цих районів. Поверхня і надра морського дна впадин, що розташовані у суцільному масиві континентального шельфу України, незалежно від глибини, є частиною континентального шельфу України. Важливо при цьому відмітити, що дія закону про кримінальну відповідальність у просторі стосується тільки випадків вчинення злочинів, пов'язаних з розвідкою континентального шельфу, розробкою його мінеральних і живих ресурсів, провадженням бурових робіт, спорудженням, експлуатацією і використанням штучних островів, установок і споруд, здійсненням морських наукових досліджень, захистом і збереженням морської сфери; прокладкою і експлуатацією підводних кабелів і трубопроводів. Разом з тим юрисдикція і сфера застосування кримінального законодавства України не поширюються на води, що покривають континентальний шельф, і повітряний простір над ним, режим яких регулюється міжнародним правом;

2) виключна (морська) економічна зона;

3) підводні телеграфні кабелі і трубопроводи, що проходять по дну відкритого моря;

4) наукова станція на острові Галиндес в Антарктиді;

5) запущені в космос об'єкти, які належать Україні [25, с. 98].

Територіальна чинність закону про кримінальну відповідальність України розповсюджується і на іноземні невійськові судна, які перебувають у територіальних водах чи порту України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КК злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато (наприклад, придбано обладнання для підроблення грошей, яке потім було вивезено за кордон), продовжено (наприклад, контрабандний товар з однієї країни в іншу був транспортований через Україну), закінчено (наприклад, забруднення атмосферного повітря в іншій державі, після чого воно перемістилося на територію України і спричинило на ній тяжкі наслідки) або припинено (наприклад, затримано розповсюджувача підробленої іноземної валюти, яка була виготовлена за кордоном) на території України. У всіх цих випадках діяння кваліфікується за КК України, і всі особи, що його вчинили, мають нести за ним відповідальність.

У ч. 3 ст. 6 КК йдеться про те, що злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець, або хоча б один із учасників діяв на території України. Отже, достатньо, щоб хоча б один із співучасників (скажімо, один із членів організованої групи контрабандистів) діяв на території України, або на ній діяв тільки організатор такої групи, або тільки підбурювач, або тільки пособник, щоб вважати, що злочин вчинено на території України і всі особи, які його вчинили, мають нести відповідальність за КК України.

Так само може діяти й інша держава, якщо злочин частково вчинявся на її території, а частково на території України. Все залежить від того, де конкретна особа (чи особи) притягується кримінальної відповідальності. Практично будь-яка із держав, на території якої була вчинена певна частина злочинних дій, може застосовувати щодо особи, яка вчинила злочин, свої кримінальні закони, якщо відповідальність за такі злочини в них передбачена.

4. Принцип громадянства дії закону про кримінальну відповідальність у просторі

Принципом громадянства охоплюються випадки, коли громадяни України або особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, вчинили злочин за її межами. Звичайно, їх, у разі встановлення факту вчинення злочину, вправі притягти до відповідальності держава, на території якої злочин вчинено. Але, якщо вказані особи вже знаходяться на території України і не понесли раніше відповідальності за вчинений злочин, вони, згідно з ч. 1 ст. 10 КК не можуть бути видані іншій державі.

У таких випадках згідно з ч. 1 ст. 7 КК вказані особи підлягають кримінальній відповідальності за КК України.

Громадянин України - це особа, яка набула громадянства України у порядку, передбаченому законами України і міжнародними договорами України. Вичерпний перелік осіб, які належать до громадян України, визначено у Законі України «Про громадянство України». Крім того, згідно з цим Законом, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила щодо визнання певних осіб громадянами України, застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України [19].

Злочинність і караність діяння, вчиненого за кордоном громадянами України, а також особами без громадянства, що постійно проживають в Україні, визначаються за українськими законами незалежно від того, чи визнається таке діяння злочином в тій країні, де воно було вчинено. Таким же чином визначається відповідальність і для осіб, які мають подвійне громадянство - України та іншої держави. Якщо особи, які мають таке громадянство, вчиняють злочин поза межами України, то незалежно від того, чи є вони також громадянами держави, на території якої вчинений злочин, або ні, вони підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами [17, с. 187].

Якщо громадяни України або особи без громадянства, що на законних підставах постійно проживають в Україні, за вчинені діяння, які КК визнаються злочином, вже зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть за ті ж самі діяння бути притягнені до кримінальної відповідальності в Україні [13]. Це положення відповідає міжнародному принципу «ніхто не може бути покараний двічі за той же самий злочин». Воно зафіксовано в більш широкому плані в ч. 1 ст. 61 Конституції: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» [9].

Згідно з ч. 2 ст. 9 КК рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.

5. Універсальний (космополітичний) принцип дії закону про кримінальну відповідальність у просторі

Універсальний принцип ще називають космополітичним, тобто міжнародним. За цим принципом іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності за КК України у випадках, передбачених міжнародними договорами (ст. 8 КК) [13].

Іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (чи підданим) іншої держави або держав. Іноземцем треба визнавати і колишнього громадянина України, громадянство якого було припинено внаслідок виходу з громадянства України, втрати громадянства України або за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Особою без громадянства, що не проживає постійно в Україні, є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином і яка при цьому перебуває на території України тимчасово, без отримання посвідки на постійне проживання (транзитом, як турист, з метою тимчасового працевлаштування тощо), або взагалі ніколи не перебувала в Україні.

Згідно з універсальним принципом зазначені особи, які вчинили злочини, передбачені КК України, за її межами, підлягають в Україні відповідальності за КК України лише у тих випадках, коли це прямо передбачено міжнародними договорами, під якими розуміється те, що вчинені злочини належать до міжнародних злочинів або злочинів міжнародного характеру [14, с. 67].

Відповідно до міжнародних договорів України іноземець або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Україні, котрі вчинили вказані злочини, не користуються імунітетом від кримінальної відповідальності і можуть бути видані Україні [12, с 169].

Зазвичай такі особи видаються іноземній державі для вирішення питання про їх відповідальність за місцем вчинення злочину на підставі ч. 3 ст. 10 КК.

Але у тих випадках, коли Україна є учасницею певних конвенцій або багатосторонніх договорів про боротьбу з певними видами злочинів, які дають право кожній державі-учасниці притягати до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили саме ці злочини, наша держава вправі сама вирішувати питання про відповідальність цих осіб, якщо вони опинилися на її території. Це так звані міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру, щодо яких передбачена універсальна юрисдикція.