До міжнародних угод, що носять загальний характер, відносяться: Конвенція з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р.; Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 р.; Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 р., Конвенція, що скасовує вимогу легалізації офіційних документів від 10 січня 2002 р.

До регіональних міжнародних угод відносяться: Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (Мінська конвенція).

Відповідно до ст. 83 Мінської конвенції (Верховною Радою України ця Конвенція ратифікована 10 листопада 1993 р. та набула чинності з 14 квітня 1995 р.) Держави-учасниці Мінської конвенції надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної держави, а саме: складання та пересилання документів, проведення оглядів, обшуків, вилучення та передача речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, третіх осіб, експертів, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах, вироків у частині цивільного позову, а також шляхом вручення документів.

На даний час Мінська конвенція набула чинності для: Республіки Бєларусь 19 травня 1994 р., Республіки Узбекистан 19 травня 1994 р., Республіки Казахстан 19 травня 1994 р., Російської Федерації 10 грудня 1994 р., Республіки Таджикистан 20 грудня 1994 р. Республіки Вірменія 21 грудня 1994 р., України 14 квітня 1995 р., Киргизької Республіки 17 лютого 1996 р., Республіки Молдова 26 березня 1996 р., Республіки Азербайджан 11 липня 1996 р., Республіки Грузія 11 липня 1996 р., Туркменистану 19 лютого 1998 р.

У деяких конвенціях Україна участі не бере. До них належать: Північна конвенція про визнання і виконання іноземних рішень 1932 р., Конвенція Монтевідео 1979 р. тощо.

Серед двосторонніх міжнародних договорів, учасницею яких є наша держава, необхідно виділити договори про взаємну правову допомогу в цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Україною укладені двосторонні міжнародні договори про правову допомогу: з Китайською Народною Республікою. Республікою Польща. Литовською Республікою, Республікою Молдова, Естонською Республікою, Монголією, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Республікою Узбекистан, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Республікою Македонія, Чеською Республікою, Турецькою Республікою, Угорською Республікою, Румунією, Грецькою Республікою, Республікою Куба.

Судові рішення з окремих категорій справ можуть виконуватися на території нашої держави в порядку її правонаступництва відповідно до двосторонніх міжнародних угод, укладених СРСР.

На території України в порядку правонаступництва застосовуються двосторонні міжнародні договори колишнього СРСР із Болгарією, Угорщиною, В'єтнамом, Грецією, Йєменом, Кіпром, Румунією, Фінляндією, Італією. Також на сьогодні відсутні заперечення щодо застосування таких договорів з Албанією, Алжиром, Іраком, КНДР і Тунісом [26, с. 70].

Висновки

Кожна людина має відповідати за свої вчинки, і передбачення законодавством України ряду питань щодо кримінальної відповідальності громадян України на території іноземних держав та іноземців, осіб без громадянства на території України слугують захистом інтересів держави на міжнародному рівні.

Питання притягнення до кримінальної відповідальності базується не тільки на законодавчому рівні, а й закріплюється різноманітними міжнародними правовими угодами, як-то про надання допомоги з питань кримінального права, цивільного тощо.

Наявність у Конституції статей, що закріплюють права громадян України на особисту недоторканність, життя, його захист з боку органів держави припускає прийняття і застосування норм кримінального права, які забезпечували б більш повний захист конституційних прав громадян України.

Наша країна вважається ще досить молодою і тому ще не всі норми закріплено законодавчо. Але на сьогоднішній день Україна є державою соціальної демократії, і тому пануючим у ній має бути право. Це забезпечується передусім органами державної влади як такими, що охороняють її від злочинних посягань з боку інших держав, так і дбають про її добробут безпосередньо у межах останньої.

Значення питання стосовно чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі та його ефективне правове сприйняття суспільством, відкриття подальших перспектив розвитку - проблема надзвичайної важлива і потребує впевнених кроків, що мають далекоглядні наміри та зважені дії. Найбільш дієвим стимулом повинна стати політика держави, яка б відповідала суті чинності закону і законодавчо закріплювала всі необхідні моменти з приводу чинності закону та його тлумачення.

Список використаної літератури

1. Блум М.И. Действие советского уголовного закона в пространстве. - Рига, 1974. - 262 с.

2. Бойцов И. Действие уголовного закона во времени и пространстве. - СПб., 1995.

3. Воробей П.А., Коржанський М.Й., Щупаковський В.М. Завдання і дія кримінального закону. - К.: Генеза, 1997. - 157 с.

4. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та Додатковий протокол 1978 року до Конвенції // Офіційний вісник України. - 1998. - №13. - С. 346-360.

5. Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 рік, Додатковий протокол 1975 року та Другий додатковий протокол 1978 року до Конвенції // Офіційний вісник України. - 1998. - №13. - С. 324-343.

6. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 15 травня 1972 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах: Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Збірник документів. - К.: Юрінком, 1996. - С. 1095-1116.

7. Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. // Електронний ресурс. Режим доступу: [www.rada.gov.ua].

8. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах: Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. - К.: Юрінком, 1996. - С. 1049-1082.

9. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.

10. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). За заг. ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. Вид. 3-тє, перероб. і допов. - К.: Юридична думка, 2004. - 352 с.

11. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський. - К.: Істина, 2005. - 380 с.

12. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.-Х.: Юрінком Інтер-Право, 2002. - 416 с.

13. Кримінальний кодекс від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26. - Ст. 131.

14. Куцевич М.П. Характеристика універсального принципу чинності Кримінального кодексу України. // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - №7. - С. 66-74.

15. Лихова С. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції / Електронний ресурс. Режим доступу: [http://jurinfo.com.ua/index.php? option=com_content&view=article&id=144:2010-04-21-10-59-53&catid=3:2&Itemid=4].

16. Мельников М.Г. и др. Действие уголовного закона в пространстве. - Рязань, 2003. - 80 c.

17. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К., «ФОРУМ», У 2 т. Т. 1. - 2001. - 398 с.

18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Юридична думка, 2009. - 1236 с.

19. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №13. - Ст. 65.

20. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 р. // Закони України. - К., 1996. - Т. 2. - С. 237-247.

21. Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №23. - Ст. 130.

22. Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №23 - Ст. 129.

23. Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: Закон України від 10 листопада 1994 р. // Електронний ресурс. Режим доступу: [www.rada.gov.ua].

24. Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р.: Закон України від 3 березня 1998 р. // Електронний ресурс. Режим доступу: [www.rada.gov.ua].

25. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Атіка, 2004. - 488 с.

26. Щелкунов О. Порядок визнання рішень іноземних судів на території України // Право України. - 2004. - №6. - С. 70-74.