У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя зі складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого суду розглядається.

Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати.

У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд відкладено (ст. 333 ЦПК).

Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з дотриманням правил ЦПК, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій (ст.334 ЦПК).

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвалу відповідно до правил, встановлених ЦПК, з певними винятками і доповненнями.

Згідно зі ст.343 ЦПК жоден із суддів не має права утриматися від висловлення думки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судового рішення, що оскаржується.

Рішення або постанова суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає рішення, у якому зазначаються:

1) час і місця його ухвалення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;

6) узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;

7) мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове;

8) чи були і ким порушені, не визнані або оскаржені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

9) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішена справа, а також процесуального закону, якими суд керувався;

10) висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження (ст.346 ЦПК).

Про прийняття рішення (ухвали) суд касаційної інстанції у судовому засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі (ст.347ЦПК).

Рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення. З моменту оголошення рішення або ухвали судом касаційної інстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу (ст.349ЦПК).

Суд касаційної інстанції, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Суд також може постановити окрему ухвалу, в якір повинен зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом перщрї або апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали (ст.350 ЦПК).

Після закінчення касаційного провадження справа протягом десяти днів повертається до суду, який її розглядав

Отже, Підготовка справи регулюється ст. 331 ЦПК, відповідно до якої після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Касаційний суд не розглядає спору по суті, а переглядає винесені за результатами розгляду справи рішення чи ухвали [2].

Підводячи підсумок викладеному, вважаємо за доцільне зробити висновок про необхідність внесення змін до вищевказаних норм цивільного процесуального законодавства з урахуванням наведених пропозицій. Такий крок сприятиме вдосконаленню модернізації процесуальної форми касаційного провадження в цивільному процесі.

4. Повноваження суду касаційної інстанції

касаційний провадження судочинство цивільний

Практика здійснення судочинства судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України за новим процесуальним законодавством показала, що існуюча модель касації не є досконалою і потребує модернізації в частині звуження меж перегляду. Враховуючи наведене, важливо з'ясувати як врегульовано це питання в національному законодавстві, дослідити позицію наукової спільноти, вивчити зарубіжний досвід та європейські стандарти у цій сфері.

Передусім для розуміння проблематики необхідно ознайомитись з зарубіжним досвідом. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації суд касаційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції виходячи з доводів, викладених в касаційній скарзі пояснень і заперечень стосовно скарги. В інтересах законності суд касаційної інстанції вправі перевірити рішення суду першої інстанції в повному об'ємі. Перевірка рішень в повному об'ємі повинна здійснюватись у всіх випадках, коли по справі зачіпаються права та законні інтереси громадян, що потребують соціального захисту (діти, недієздатні особи, особи літнього віку, інваліди) чи суспільні чи державні інтереси, а також при виявленні випадків порушення принципів правосуддя чи інших норм процесуального права, що зумовили винесення неправильного рішення [12, с. 469].

Вищі судові органи Азербайджану (ст. 131 Конституції), Болгарії (ст. 124 Конституції), Грузії (ст. 90 Конституції), Польщі (ст. 183 Конституції) також виконують наглядові функції за судами нижчих ланок системи судів загальної юрисдикції [13, с. 124]. Не менш цінним є позитивний досвід країн романо-германської системи права. Касаційний суд Франції не переглядає справи нижчестоящих судів по суті, а здійснює юридичну перевірку правильності винесених ними рішень з питань застосування норм матеріального та процесуального права.

Верховний федеральний суд Німеччини не досліджує фактичний бік справи на стадії ревізії, а перевіряє лише діяльність судів, пов'язану з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права [14, с. 25-26].

Позиція Ради Європи щодо меж розгляду цивільної справи касаційною інстанцією висвітлена у Рекомендації № R(95) щодо введення в дію і покращення функціонування систем і процедур оскарження по цивільним і торговим справам, що прийнята Комітетом Міністрів держав-членів Ради Європи 07.02.1995 [15, с. 3].

Відповідно до вказаного документа питання судового спору вирішується судом першої інстанції на основі пред'явлених доказів і встановлених фактів. Контроль за діяльністю суду першої інстанції по розгляду цивільної справи в частині права і факту здійснює суд другої інстанції. Суд третьої інстанції повинен забезпечувати однаково тлумачення закону. Звернення до суду третьої інстанції має мати винятковий характер і здійснюватись тільки у справах, які вже розглядались судами двох попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини у справі “Науменко проти України” [16, с. 317] зазначив, що визначення меж розгляду цивільних справ в касаційному порядку необхідно здійснювати з дотримання принципу “res judicata” (остаточність рішення). Тобто ні одна із сторін не може вимагати перегляду остаточного судового рішення, яке набрало законної сили тільки в цілях проведення повторного слухання і ухвалення нового рішення.

Юристи-практики наполягають на дотриманні комплексу правил, які дозволять суду касаційної інстанції не виходити за межі перегляду судових рішень, що набрали законної сили [17, с. 100]. По-перше, перегляд рішень може здійснюватись лише вищестоящим судами, які виступають як наступна інстанція щодо судів, рішення яких переглядаються. По-друге, право на ініціювання такого перегляду не може належати посадовим особам держави, які не брали участі у розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції. По-третє, право порушити провадження щодо перевірки судового рішення повинно бути обмежене певним часом. По-четверте, під час провадження стосовно перевірки рішень, що набули законної сили, не може відбуватися повторний розгляд по суті. Суди повинні мати повноваження лише щодо усунення судових помилок, допущених судами, які попередньо розглядали справу. По-п'яте, усунення судових помилок має здійснюватися по можливості судом, що розглядає скаргу на рішення без передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. По-шосте, касаційні суди повинні здійснювати перегляд рішень з додержанням права на справедливий судовий розгляд.

Отже, Повноваження суду касаційної інстанції -- це сукупність його прав та обов'язків щодо здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо перевірки законності судового рішення, яке набрало чинності і є предметом перевірки за касаційною скаргою.

При розгляді справи в порядку касаційного провадження, повноваження суду визначаються його основними завданнями: всебічної перевірки законності акту суду, забезпечення виправлення судом першої та/або апеляційної інстанцій порушень закону. У зв'язку з цим, ЦПК містить детальний підстав, за яких постановляється те чи інше рішення суду касаційної інстанції.

Наукова спільнота переконана, що існуюча модель касації успадкувала елементи судового нагляду, які існували до 2001 р. у Цивільному процесуальному кодексі України 1963 р., що виражається у можливості оскарження усіх рішень у цивільних справах. Відсутність обмежень для перегляду рішень у цивільних справах судом касаційної інстанції призводить до перевантаженості Верховного суду України, ставить під сумнів конституційні засади правосуддя щодо обов'язковості судових рішень та їх юридичної сили, допускає процесуальні зловживання суб'єктів оскарження [18, с. 594].

Відповідно до чинного процесуального цивільного законодавства під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.