Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Причому суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи було виявлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення [2, с. 204].

Отже, межі перевірки справи судом касаційної інстанції обмежуються лише питаннями права і не зачіпають питання факту.

За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ст.337 ЦПК);

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справу на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто не повноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

У випадку, коли зазначені порушення закону були допущені судом першої інстанції і не були усунені апеляційним судом або одночасно допущені судом апеляційної інстанції, після скасування судових рішень справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.

Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст.338 ЦПК);

3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції (ст.339 ЦПК);

4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду.

Судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ст. 205 і 207 ЦПК.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи -- сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (ст.340 ЦПК);

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягає застосуванню (ст.341 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 336 ЦПК за наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без зміни;

2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;

3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.

Відповідно до ст. 344 ЦПК за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції постановляється ухвала або рішення. Причому, як правило, постановляється ухвала, за винятком зміни рішення суду першої або апеляційної інстанції чи ухвалення нового рішення по справі, не передаючи справу на новий розгляд.

Зміст рішення, ухвали суду касаційної інстанції визначений ст. ст. 345, 346 ЦПК. Так, ухвала суду касаційної інстанції складається із таких частин:

- вступної, в якій зазначається: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого та суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

- описової, в якій повинен міститися короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; виклад доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій;

- мотивувальної із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

- резолютивної, яка включає висновок суду щодо перегляду судових рішень порядком касаційної провадження, визначення розподілу судових витрат, строку та порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У певних випадках до ухвали суду касаційної інстанції встановлюються додаткові вимоги. Так, у разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, а при скасуванні судового рішення і направлення справи на новий розгляд - які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції [3, c. 443].

Враховуючи вище сказане, можемо зробити висновок, що межі розгляду цивільних справ касаційною інстанцією визначені на законодавчому рівні і в цілому відповідають європейським стандартам. Також це питання достатньо досліджено в науковій літературі. Досвід зарубіжних держав показує, що для оптимізації роботи касаційної інстанції необхідно запровадити певні “процесуальні фільтри” та надати роз'ясненням і рішенням вищої судової інстанції обов'язкового характеру в частині застосування права. Це дозволить спростити роботу суддів і підвищити авторитет правосуддя. Крім того, в світлі принципу “остаточності рішення” касаційна інстанція повинна зосереджуватись на виправленні помилок судів нижчих інстанцій, а не на перегляді справи по суті і заміні рішення.

Рішення суду касаційної інстанції повинно відповідати загальним вимогам, які ставляться до такого виду процесуальних документів, і відповідно до ст. 346 ЦПК складатися з чотирьох частин (вступної, описової, мотивувальної та резолютивної).

ВИСНОВКИ

В ході проведеного дослідження мною були зроблені наступні висновки:

Однією із стадій цивільного процесу, в якій перевіряється законність і обґрунтованість судових рішень судів у цивільних справах, є касаційне провадження.

У курсові роботі наведено теоретичне і практичне розуміння стадії касаційного провадження у цивільних справах. Основним завданням курсової роботи було проаналізувати норми чинного цивільно-процесуального законодавства у сфері здійснення судочинства судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України за новим процесуальним законодавством, визначити поняття касаційного провадження, особливості його змісту, охарактеризувати основні елементи цього феномен. Крім того було сформовано ряд висновків і рекомендацій, спрямованих на досягнення мети і завдань курсової роботи.

У вирішенні мети та завдань курсової роботи були використанні загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи пізнання. Основним серед них був формально-догматичний (спеціально-юридичний), за допомогою якого було здійснено сходження від абстрактного до конкретного поглиблено сутність касаційного перегляду цивільної справи уповноваженим органом, визначено поняття й особливості цієї стадії.

Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян, прав й інтересів організацій і держави залежить від всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством, з вимогами принципу законності, тобто повністю залежить від постановлення судом у цивільних справах законних і обґрунтованих рішень, ухвал.

Касаційне провадження -- це стадія цивільного процесу, яка передбачає перевірку судом касаційної інстанції законності судових актів, що набрали законної сили.

Правом касаційного оскарження користуються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.

У курсовій роботі визначено, що предметом розгляду в касаційному порядку є судові рішення, які набрали чинності.

Також, підставами касаційного перегляду є неправильне застосування судом норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої та апеляційної інстанції, захист прав, свобод охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, держави, захист публічних інтересів, а також сприяє однаковому застосуванню закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. - К. : Юрінком Інтер, 1996. - 72 с.

2. Цивільний процесуальний кодекс України: Офіц.видання. - К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. - 328 с.

3. Штефан М.Й. Цивільний процес / М.Й. Штефан. - К.: Ін Юре. - 2002. - 647 с.

4. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / за заг. ред. П.І. Шевчука. - К. : Ін Юре, 2002. - 416 с.

5. Ярошенко І.С. Цивільне процесуальне право : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / І.С. Ярошенко. - К. : КНЕУ, 2003. - 159 с.

6. Ярема А. Новели цивільного судочинства / А. Ярема, Г. Давиденко // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 10 (62). - С. 21 - 30.

7. Коментар до Цивільного процесуального кодексу України. - К. : Юридична практика, 2006. - 560 с.

8. Ємельянова І.І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти / І.І. Ємельянова // Право України. -- 2004. -- № 2.

9. Колтонюк Ю. Судья-докладник «дает добро» // Юрид. Практика. - 2008. - №3 (525). С. 10.

10. Шевчук П Касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах // Уряд. Кур'єр. - №92. - С. 16.

11. Лесницкая Л.Ф. некоторые проблемы пересмотра судебных постановлений в суде общей юрисдикции // проблемные вопросы гражданского и арбитражного процессов / под ред. Л.Ф. Лесницкой, М.А. Рожковой. - М: Статус, 2008. - С. 360-378

12. Гражданское процессуальное право: учеб. / под об. ред. проф. Л.В. Тумановой. - М.: ТК Велби, Изд-во Пропуск, 2008. - 608 с.

13. Хавронюк М.І. Принцип спеціалізації судів та роль найвищих судів: порівняльно-правове дослідження // Науково-виробничий журнал “Держава та регіони”. Серія “Право”. - 2007 р. - № 4. - С. 121-126.

14. Осетинський А. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України // Право України. - 2004. - № 5. - С. 23-28.

15. Росийская юстиция. - 1997. - № 10 - С. 2-4.