Нині поширення набула теорія неоелітаризму, або елітарної демократії. Представники цієї теорії - X. Ласуел, Д. Сарторі, Г. Зейглер - вважають, що народоправство приречене на невдачу і веде до диктатури. Аби цього не сталося, треба зробити так, щоб у суспільстві управляла компетентна еліта. Для цього необхідно поєднати елітаризм з елементами плюралістичної демократії. Вони пропонують теорію елітарної демократії, сутність якої зводиться до того, що: у сучасному суспільстві діють не одна, а кілька еліт; між елітами існує конкуренція; еліти контролюються народними масами через загальне виборче право, що стимулює конкуренцію еліт; доступ в еліту залишається відкритим для всіх, вона поповнюється за рахунок вихідців із народу.

Теорія конвергенції. Сутність цієї теорії зводиться до існування у світі двох протилежних систем: капіталізму і соціалізму. Вони поступово зближуються, втрачають відмінності між собою і на певному етапі розвитку зливаються в постіндустріальне суспільство. Ця теорія виникла в 50-60-х роках XX ст.; її основоположниками були р. Арон, Д. Гелбрейт, П. Сорокін, Я. Тінберген та ін. Теорія втілюється в життя, зокрема в незалежних державах колишнього Радянського Союзу. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос./ О.Ф. Скакун. - Харків: Консум, 2001. - С. 292.

Доктрини технократії. Нині посилюється вплив науки і техніки на політичне життя в різних країнах, зростають місце і роль науково-технічних працівників у державному управлінні. На цій основі й виникають різні теорії технократії. Сутність їх зводиться до того, що покращити політику можна за допомогою кращого управління. Інженери, техніки, науковці, менеджери та інші керівники науки й виробництва, як це вони роблять в економіці, можуть успішно керувати і політичними процесами. Представниками цієї теорії були Т. Веблен, Г. Скот, Ф. Тейлор, Г. Саймон, Д. Бел, Б. Беквіт, Ж. Бжезінський та ін. Там само. - С. 294-295.

Ідеї анархізму та етатизму. Анархізм виникає одночасно з марксизмом. Його сутність полягає в запереченні державності. Сучасний анархізм поділяють на анархо-комунізм (повне заперечення політичної влади) і анархо-синдикалізм (наявність політичної влади в руках профспілок). Основними провідниками анархістських ідей були М. Штірнер, П. Ж, Прудон, М. Бакунін, П. Кропоткін. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навч. Посібник / [А.М. Колодій, С.Л. Лисенков та інші.] - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 129.

Теорії етатизму. Протилежністю анархізму є етатизм, тобто одержавлення всіх сфер суспільного життя. Етатизація суспільства веде до диктатури. Г. Моска різновидами диктатури вважав соціалізм і фашизм.

Фашизм охоплює конгломерат найреакційніших політичних ідей, націлених на виправдання й заохочення низьких спонукань, спираючись на які можна обґрунтувати будь-яку антилюдську дію. Однією з ідеологічних підвалин фашизму стало вчення Ф. Ніцше (1844 - 1900). Він умотивовував ненаситне прагнення до влади, поділяв волю на аристократичну й рабську, обґрунтовував расизм, тоталітаризм, вождізм, культ грубої сили, вихваляв ідеал справжнього арійця. Ідею фашизму було втілено в Німеччині Адольфом Гітлером. Основною ідеєю німецького фашизму було проповідування і втілення в життя расизму, тобто поділ людей за біологічними й соціальними ознаками на раси. При цьому одна раса оголошувалася вищою, істинними представниками роду людського, а інші - напівтваринами, що мають забезпечувати процвітання панівної раси. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навч. Посібник / [А.М. Колодій, С.Л. Лисенков та інші.] - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 130.

До концепцій юридичного спрямування відносять теорії правової та соціальної держави.

Соціальна держава - це держава, у якій: а) громадянам забезпечується гідне людини життя і соціальний захист у цілому; б) громадянам гарантується особиста свобода; в) у суспільстві культивується і забезпечується цивілізованими засобами соціальна злагода, мирне вирішення суперечностей, які виникають чи можуть виникнути. Панкевич О.З. Соціальна держава: до загальнотеоретичної характеристики / Олег Зіновійович Панкевич // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 2-3 (28-29). - С. 33.

Кінцевою метою соціальної держави є: а) досягнення соціальної демократії, що полягає в реалізації влади народу і забезпеченні людині та громадянинові всіх прав, свобод і законних інтересів та виконання всіма суб'єктами права їхніх обов'язків; б) ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації, расизму, експлуатації людини людиною; в) гарантування всім людям рівних умов вільного розвитку і розвитку кожної окремої особистості; г) досягнення цих та інших цілей у мирний спосіб, політичними методами; ґ) модернізація виробництва і поступовий перехід до ринкових відносин.

Соціальна держава: 1) зобов'язує індивіда брати участь у вирішенні загальних завдань; 2) є регулятором суспільного життя; 3) здійснює контроль над діяльністю приватного власника та приватного капіталу; 4) досягає дедалі більших успіхів у сфері соціального забезпечення свого народу; 5) стверджує та розширює діяльність вільних профспілок і промислової демократії; 6) здійснює чимало інших демократичних перетворень. Краковська А.Є. Соціальна функція в системі функцій сучасної держави: теоретико-правові проблеми дослідження / А.Є. Краковська. -[Електронний ресурс] // режим доступу: http://radnuk.info/statti/249-tioriua-gov/3483-2010-01-21-23-15-45.html

1.2 Еволюція теорії функцій держави

Перед будь-якою державою постає певне коло завдань, на вирішення яких вона спрямовує свої матеріальні ресурси, ідеологічні та політичні зусилля. З усієї сукупності таких зусиль можна виділити певні їхні види, в яких проявляється сутність держави і без яких вона не може повноцінно діяти, як головний елемент політичної системи суспільства. Ці види, або форми активності держави стосовно навколишнього середовища, суспільства, інших держав класифікуються у вигляді її функцій.

Отже, функції держави - це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання і цілі. Андрусенко О.М. До питання про зовнішні функції сучасної держави / О.М. Андрусенко // Наукові записки. - 2006. - Т.53 «Юридичні науки. - С. 43.

Поява тих або інших нових функцій на різних етапах розвитку державності конкретних суспільств не має строго визначеного, причинно-наслідкового характеру, не жорстко детерміновано новою сутністю і формою держави. Разом з тим така більш-менш причинна залежність усе-таки характеризує функції держави, що являють собою найважливіші напрямки діяльності держави у визначальних областях її існування - в економічній, політичній, соціальній та інших. Основні функції найбільше «чутливі» до істотних змін держави.

Інші ж функції підпадають під могутній вплив стабільних етнокультурних шарів життя суспільства, національних та територіальних особливостей, традицій тощо. Тому новий тип держави, що з'явився в розвитку конкретного державно організованого суспільства, може в явній або прихованій формі зберігати й іноді розвивати деякі старі функції.

Таким чином, у державності того або іншого суспільства зберігається спадковість функцій, але діє і механізм поновлення функцій.

Функції не є чимось раз і назавжди, навічно даним, фундаментальним, застиглим і незмінним. У залежності від конкретно-історичних умов елементи цих загальних функцій можуть здобувати самостійне значення, стаючи в силу особливої значимості самостійними функціями. Це можуть бути функції організації суспільних робіт (наприклад, будівництво іригаційних споруджень в азіатських країнах), забезпечення прав і свобод громадян (сучасні країни, що розвиваються, у яких здійснюється перехід до правової держави), охорони природи (у країнах, де серйозно порушена екологічна рівновага) і інші. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права Підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. - К.: Кондор, 2008. - С. 267.

Залежно від змісту функції держави поділяють на: загальносоціальні, класові, національні.

Загальносоціальні функції характеризують у більшій мірі діяльну сторону держави.

До таких функцій відносяться:

- забезпечення національної безпеки;

- ліквідація наслідків стихійних лих і екологічних катастроф;

- реалізація соціальних програм підтримки охорони здоров'я;

- соціального забезпечення непрацездатних;

- захист прав і свобод громадян. Краковська А.Є. Соціальна функція в системі функцій сучасної держави: теоретико-правові проблеми дослідження / А.Є. Краковська. - [Електронний ресурс] // режим доступу: http://radnuk.info/statti/249-tioriua-gov/3483-2010-01-21-23-15-45.html

Класові функції - це ті напрямки діяльності держави, що у найбільш повній, яскравій мірі виражають класові інтереси, волю того класу, тієї соціальної сили, групи, що панують у даному суспільстві, захоплюють і здійснюють державну владу. Таким чином, тут мова йде про широке розуміння класів як певних соціальних, організованих структур суспільства.

Поряд із класовим змістом функцій держави, велике значення в життєдіяльності державно організованого суспільства завжди мав і національний зміст функцій.

Це теж є дуже важливою характеристикою держави. Цей зміст пов'язаний із саме тією специфічною діяльністю держави, що спрямована на збереження і розвиток національної культури, мови, самобутності, традицій, самого існування і відтворення етносу, що, власне, і виступає в державній формі як діючий суб'єкт всесвітньої історії. Оборотов Ю.Н. Современное государство: основы теории. / Юрий Николаевич Оборотов. - Одесса: Астропринт, 1998. - С. 54.

Національний зміст функцій держави близький до загальносоціального, але не зливається з ним. Досить часто державна діяльність повинна забезпечувати саме національні інтереси етносу, що формує державу, стосовно геополітичних інтересів, захисту співвітчизників, що опинилися в силу тих або інших історичних, політичних процесів на території інших держав, розвитку національної самосвідомості, релігійного відродження тощо. Сюди ж також входить і задача гармонізації інтересів етносу та етнічних меншостей на самій території держави, якщо населення має багатонаціональний характер. Панкевич О.З. Соціальна держава: до загальнотеоретичної характеристики / Олег Зіновійович Панкевич // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 2-3 (28-29). - С. 33.

Тут також можна відзначити, що деякі функції держави мають змішаний зміст: загальносоціальний, класовий, національний. Наприклад, загальносоціальний характер може бути властивий ідеологічній функції держави, коли вона виражається в захисті державою пануючої релігії, що є цементуючою суспільство силою. Це особливо характерно для теократичних держав. І тоді уже функція захисту релігії перестає бути загальносоціальною, перетворюється в вузькогрупову.

На додаток до всього сказаного відзначимо, що в теперішній час більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, що характеризують діяльність сучасної держави в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, в області створення і використання ядерних, інформаційних технологій, в області захисту прав і свобод людини та в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, що стосуються всієї цивілізації. Краковська А.Є. Соціальна функція в системі функцій сучасної держави: теоретико-правові проблеми дослідження / А.Є. Краковська. - [Електронний ресурс] // режим доступу: http://radnuk.info/statti/249-tioriua-gov/3483-2010-01-21-23-15-45.html

Таким чином, держава знаходиться в центрі дослідження багатьох суспільних наук. Тому слід доцільно вивчати не лише юридичні концепції держави, але й зупинитись на окремих соціологічних та політологічних теоріях, що має на меті збагатити уявлення про це складне і багатогранне явище.