Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Тактика допиту малолітніх та неповнолітніх осіб

Сторінки матеріалу:

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кафедра правосуддя

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Тактика допиту малолітніх та неповнолітніх осіб»

Виконала:

студентка 4 курсу 5 групи

спеціалізація «Фінансове право»

денної форми навчання

Строй Юлія Олександрівна

Науковий керівник:

асистент кафедри правосуддя юридичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат юридичних наук

Бишевець Олена Володимирівна

Київ - 2013

План

Вступ

РОЗДІЛ 1. Загальні положення допиту неповнолітніх та малолітніх осіб

1.1 Поняття та завдання допиту неповнолітніх та малолітніх осіб відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України

1.2 Психологічні засади проведення допиту неповнолітніх та малолітніх осіб

РОЗДІЛ 2. Тактичні особливості допиту неповнолітніх та малолітніх

2.1 Підготовка до допиту

2.2 Тактика отримання показань від неповнолітніх та малолітніх осіб

2.3 Використання спеціальних знань при проведенні допиту неповнолітніх та малолітніх осіб

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Неповнолітні є найбільш незахищеною категорією соціальних суб'єктів, які потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства та держави в процесі реалізації ними свої прав та свобод. У 1996 р. Україною ратифіковано Конвенцію ООН про права дитини (прийняту резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 20 листопада 1989 р.), загальним принципом якої є те, що дитина з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального правового і соціального захисту. Згідно з с. 4 цієї Конвенції наша держала зобов'язана вжити всіх необхідних правових та інших заходів щодо забезпечення цих прав. У зв'язку з цим особливого значення набуває питання забезпечення прав та законних інтересів неповнолітніх, які стали учасниками кримінального судочинства.

Актуальність курсової роботи пов'язана з тим, що наша держава проходить етап реформування кримінально-процесуального законодавства та демократизації державних інституцій, у тому числі й органів кримінальної юстиції, з метою приведення їх діяльності у відповідність із взятими на себе міжнародними зобов'язаннями. Негативним чинником у формуванні демократичної держави є стан злочинності серед неповнолітніх, застосування до них насильства та експлуатації, втягнення у вчинення злочинів.

Досягнення справедливості та встановлення істини по справі пов'язані з необхідністю одержання об'єктивної інформації та розуміння слідчим процесу формування показань малолітніх та неповнолітніх, а також врахування їх соціально-психологічних особливостей, притаманних різним віковим групам.

Допит, як важлива та найчастіше практикована слідча дія, є однією з форм отримання доказової інформації, процесуальним засобом формування і перевірки доказів. У результаті допиту здобувається і перевіряється значна частина відомостей про злочин, встановлюються мотиви та мета злочину, а також умови, за яких він відбувався та які сприяли його скоєнню.

Ця слідча дія багатопланова, складна, вона охоплює процесуальний, криміналістичний, організаційний, психологічний і етичний аспекти. Проведення допиту вимагає не тільки знань вимог кримінально-процесуального закону та творчого його переосмислення, а й уміння інтерпретувати і використовувати різні законні заходи впливу на особу з урахуванням її індивідуальних, вікових та інших особливостей.

Таким чином, сутність допиту даної категорії учасників кримінального процесу розкривається через процесуальні, тактичні та психологічні особливості його проведення. Для вмілого проведення допиту неповнолітнього слідчий повинен володіти сукупністю тактичних прийомів, без знання яких така процесуальна дія може виявитися неефективною, неповною та малоінформативною.

Метою курсової роботи є дослідження на підставі сучасних положень загальної теорії криміналістики та кримінально-процесуального законодавства практичних і теоретичних основ підготовки та проведення допиту малолітніх та неповнолітніх осіб.

Об'єктом вивчення курсової роботи є суспільні відносини, що виникають з приводу допиту малолітніх та неповнолітніх осіб і розробки тактичних прийомів, що використовуються під час проведення допиту.

Предметом вивчення є практичний досвід органів слідства, кримінально-процесуальне законодавство України, навчальна література з досліджуваної теми, думки вчених з приводу методів, прийомів та особливостей проведення допиту малолітніх та неповнолітніх осіб.

Завдання наукового дослідження:

* вивчити загальні положення кримінально-процесуального законодавства та криміналістичної теорії проведення допиту неповнолітніх та малолітніх осіб;

* вивчити тактичні особливості проведення допиту неповнолітніх та малолітніх осіб шляхом виявлення тактичних прийомів, що використовуються на кожному етапі допиту;

* проаналізувати психологічні особливості малолітніх та неповнолітніх, які необхідно враховувати слідчому при проведенні допиту;

* дослідити необхідність використання спеціальних знань при проведенні допиту малолітніх та неповнолітніх осіб.

В процесі проведення дослідження були використані такі методи, як формально-логічний, функціональний, порівняльний, а також метод аналізу та індукції.

РОЗДІЛ 1. Загальні положення допиту неповнолітніх та малолітніх осіб

1.1 Поняття та завдання допиту неповнолітніх та малолітніх осіб відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України

Вивчаючи криміналістичну та процесуальну літературу, можна дійти висновку, що поняття допиту як слідчої дії тлумачиться по-різному. Один із основоположників криміналістики Ганс Грос ще багато років тому писав: «Свідок невмілому слідчому або нічого не розповість, або розкаже несуттєве, або зовсім невірне, і той же свідок дасть досить правдиві, точні і докладні свідчення тому слідчому, який зуміє заглянути в його душу, зрозуміти його і зуміти з ним зійтись» [10, с. 45-46].

Досліджуючи тактику слідчих дій, Є.М. Лівшиць та Р.С. Бєлкін визначають поняття допиту як процес передачі слідчому допитуваним інформації про подію, яка розслідується, або про пов'язані з нею обставини, а також відомості про причетних осіб [20, с. 97].

На погляд українських науковців, допит - це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-логічний процес спілкування осіб, котрі беруть у ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі факти, що мають значення для встановлення істини у справі [17, с. 252].

Кримінально-процесуальний кодекс не дає чіткого визначення допиту, але показання, відповідно до ст. 95 КПК, - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Таким чином, допит - це передбачена кримінальним процесуальним законом слідча дія, яка полягає в одержанні слідчим від свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта показань про обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Підставами для проведення допиту є наявність достатніх відомостей про те, що певній особі відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, та їх можна отримати шляхом проведення допиту [19, с.555].

У цілому допит малолітньої або неповнолітньої особи ведеться за правилами ст. 224 КПК. Стаття 226 установлює окремі особливості допиту. Для їх застосування необхідно враховувати лише вік особи, яка допитується, на момент провадження слідчої дії. Положення цієї статті застосовуються при проведенні допиту малолітньої або неповнолітньої особи незалежно від її процесуального статусу (свідок, потерпілий, підозрюваний) [19, с.565].

Відповідно до пп. 11, 12 ч. 1 ст. З КПК малолітня особа - це дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Набуття неповнолітнім цивільно-правової дієздатності у повному обсязі до 18 років (у разі реєстрації шлюбу - ст. 34 ЦК, під час роботи за трудовим договором, зайняття підприємницькою діяльністю, у разі запису матір'ю або батьком дитини - ст. 35 ЦК) не є підставою для того, щоб відмовитися від застосування ст. 226 КПК [19, с.556].

Загальні положення допиту як слідчої дії, а також допиту неповнолітніх та малолітніх осіб регламентовані статтями 224, 225, 226, 227, 351, 352, 353, 354, 355, 356, 490 чинного КПК України. Розглянемо деякі з них.

Чинна редакція КПК передбачає особливу процедуру допиту неповнолітніх та малолітніх осіб. При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Як законні представники до участі в допиті можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.

Процесуальний порядок залучення законного представника до участі у кримінальному провадженні передбачений ст. 44 КПК. До початку допиту особам роз'яснюється їхній обов'язок бути присутнім при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз'ясняються обов'язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджаючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза (ч. 1 ст. 486 КПК).

Особи, що мають право брати участь у допиті неповнолітнього, чітко вказані в законі. Тому слідчий чи прокурор має право відмовити учасникам процесу в їх проханні бути присутніми при проведенні допиту, навіть у тому випадку, якщо ця слідча дія проводиться за їх клопотанням. Цей висновок можна зробити при подоланні за допомогою колізійних правил колізії, яка виникає при тлумаченні ч. 6 ст. 223 та ч. 1 ст. 226 КПК. Оскільки ч. 1 ст. 226 є нормою спеціальною щодо ч. 6 ст. 223 КПК, застосуванню підлягає саме вона.

Новелою нового КПК є допит малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відео конференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування). Необхідність проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції, як правило, виникає у зв'язку з тим, щоб запобігти або мінімізувати психологічне травмування неповнолітнього або малолітнього потерпілого чи свідка, яке може бути викликане його особистим візуальним контактом з обвинуваченим [19, с.55].