Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Тактика допиту малолітніх та неповнолітніх осіб

Патологічні зміни в центральній нервовій системі, впливаючи на процес розвитку психіки підлітків, зумовлюють появу особливо специфічних саме для підліткового віку розладів, об'єднаних під назвою пубертатної кризи, яка являє собою особливу групу підвищеної кримінальної активності, пов'язаної, насамперед, з надзвичайно агресивними проявами внаслідок інтенсивного виникнення в цей період ідей помсти, неприязні, вбивства, своїх страхів, хворобливого фантазування і прагнення до самоутвердження, некритичного ставлення до своїх можливостей. Усе це пов'язане з прагненням до негайної реалізації таких ідей, а також збочених потягів (садистських, сексуальних) у вигляді прояву небезпечних діянь. Цим багато в чому пояснюється специфічний психологічний механізм вчинення кримінальних діянь особами даної категорії [15, с. 413].

Таким чином, кожному віковому періоду розвитку підлітка притаманні різне коло спілкування, цінності, рівні інтелектуального розвитку. Всі ці фактори суттєво впливають на його поведінку, ставлення до поді , в тому числі до самої процедури судочинства, що безумовно необхідно враховувати слідчому, незалежно від того в якій процесуальній ролі виступає неповнолітній.

РОЗДІЛ 2. Тактичні особливості допиту неповнолітніх та малолітніх

2.1 Підготовка до допиту

Отримати правдиву інформацію від дитини інколи буває доволі складно. Як зазначає з цього приводу М.В. Авраменко, робота з неповнолітніми завжди характеризувалася особливою складністю, адже через несформовану психіку діти не завжди розуміють усього, що з ними відбувається, а відтак слідчому важко розраховувати на їхні правдиві свідчення [1, с. 127].

П.Д. Біленчук також акцентує увагу на важливості тактичного супроводу допиту неповнолітнього свідка, зважаючи на особливості його психіки, що суттєво впливає на характер сприйняття, запам'ятовування та відтворення обставин кримінальної справи і потребує індивідуального підходу. Отже, обираючи тактичні прийоми допиту, слідчий повинен врахувати рівень розвитку, життєвого досвіду і знань дитини, вміння логічно мислити, її схильність до навіювання та фантазування [6, c. 333].

СВ. Матвєєв запропонував наступну систему найбільш значущих і необхідних елементів підготовки до допиту неповнолітніх: 1) ретельне вивчення особою, яка провадить допит, матеріалів кримінальної справи; 2) вивчення слідчим особи допитуваного; 3) визначення місця допиту; 4) визначення кола осіб, в ньому беруть участь; 5) способи виклику на допит; 6) складання плану допиту [24, с.33].

Для успішного допиту необхідно мати основні дані про неповнолітнього: про умови його життя та виховання, рівень розвитку, зв'язки, інтереси, особливості характеру і т.д. Таким чином, можна погодитися з думкою О.М. Васильєва та Л.М. Карнєєвої, які вважають, що вивчення особистості неповнолітнього займає центральне місце в організації його допиту [8, с.208].

При вивченні особистості неповнолітнього в першу чергу слідчому потрібно з'ясувати, чи здатний неповнолітній дати достовірні свідчення з важливих для справи обставин (особливо це стосується малолітніх). Для цього слідчі нерідко вдаються до спеціального експертно-психологічного дослідження. Вивчення особистості допитуваного є найважливішою тактичною вимогою підготовки до будь-якого допиту, оскільки від повноти та всебічності отриманих даних, а також встановлених особливостей психіки залежить успіх і результативність допиту. Такий захід дає слідчому змогу в найкоротший проміжок часу встановити психологічний контакт з неповнолітнім, обрати найбільш доцільні та ефективні прийоми і способи впливу для отримання правдивих показань, правильно оцінити показання.

Необхідні дані про особу неповнолітнього можуть бути отримані від батьків і вчителів, друзів і сусідів, колег а також в результаті неформальної бесіди перед проведенням допиту. Особливе місце у вивченні особистості неповнолітнього займає визначення особливостей його темпераменту і характеру, що значно спрощує встановлення психологічного контакту з допитуваним, дозволяє правильніше розуміти особливості його поведінки, дає можливість варіювати потрібним чином тактичні прийоми допиту [30, с. 19].

Важливе місце в тактиці допиту займають організаційно-підготовчі заходи до його проведення. Своєчасна, ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою отримання найбільш повних та об'єктивних показань у справі, що особливо актуально відносно допиту малолітніх та неповнолітніх осіб. Відсутність планування або неналежна підготовка до допиту призводить до поверховості та безрезультатності його проведення.

Так, на думку С.Ю. Якушина, підготовка до допиту повинна складатися з таких заходів: вивчення матеріалів кримінальної справи; підготовка спеціальних питань; вивчення особи допитуваного; складання плану допиту [35, с. 26]. Друга група вчених (Р. С. Бєлкін, В.П. Лавров, І. М. Лузгін, Ю.Г. Корухов) вважає, що підготовка до допиту повинна вміщувати такі заходи: збирання вихідних даних, що стосуються предмета допиту; визначення кола осіб, які підлягають допиту; вивчення особи допитуваного; встановлення способу виклику на допит; підготовка місця допиту; визначення технічного забезпечення допиту; складання плану слідчої дії [18, с. 160].

Важливим елементом підготовки до допиту неповнолітніх є вирішення питання про те, хто з указаних у законі осіб братиме участь під час допиту. Слідчий повинен ураховувати, що допит малолітньої, або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності -- лікаря (ч. 1 ст. 226 КПК України).

Малолітніх осіб в більшості випадків доцільніше допитувати за участю рідних, що добре до них ставляться, яким діти цілком довіряють, тому що нерідко малолітні, особливо сором'язливі, не бажають розмовляти з незнайомим їм слідчим і відповідати на його запитання. Присутність в таких випадках при допиті близьких осіб заспокоює дітей і допомагає слідчому вступити з допитуваним в психологічний контакт [31, с. 34].

Хоча достатньо проблемним є питання залучення до участі як законного представника одного із батьків неповнолітньої особи, що допитується. Так, В.Г. Дрьомов, досліджуючи питання допиту неповнолітнього обвинуваченого, стверджує, що підліток може відчувати в присутності батьків почуття страху, сорому, тощо, чутливо реагувати на емоції батьків, стежити за їх мімікою, жестами, рухами і відповідно до цього давати показання або зовсім відмовитись відповідати на запитання слідчого [13, c.7].

Вирішуючи питання про запрошення педагога для участі в допиті неповнолітнього, необхідно враховувати доцільність виклику тієї чи іншої конкретної особи. Природно, що передбачається незацікавленість педагога, відсутність неприязних відносин, а звідси і упередженості, як з боку педагога, так і з боку допитуваного. В деяких випадках у зв'язку з характером справи, роллю, яку в ній відіграє неповнолітній, його індивідуальними особливостями має враховуватися думка самого допитуваного про виклик на допит певного педагога. Бувають випадки, коли виклик знайомого педагога не тільки не сприяє успішності допиту, але й виявляється шкідливим, так як неповнолітній соромиться розповідати при близьких і добре знайомих йому людях про відомі йому факти [33, с. 54]. Буває і навпаки.

При підготовці слідчому також необхідно продумати час і особливості виклику допитуваних. Сприйняття дитини, якщо об'єкт не має для нього великого емоційного значення, є поверхневим, тому образи сприйнятого швидко стираються під впливом нових вражень. Також діти, обмінюючись думками зі своїми однолітками, піддаючись розпитувань дорослих, досить легко піддаються навіюванню і можуть непомітно для себе підмінити власне сприйняття висловлюваннями осіб, що розмовляли з ними. У подібних випадках необхідно організувати допит як можна швидше. Але з іншого боку, неповнолітні гостро реагують на емоційний вплив. При сприйнятті подій, здатних викликати у допитуваного сильні переживання та зміни емоційного стану, може настати психологічна загальмованість, яка ускладнює правильне відтворення (особливо це стосується потерпілих). У цих випадках необхідно відкласти допит, поки дитина не заспокоїться [8, c. 219].

Важливим питанням, що підлягає вирішенню при підготовці до допиту, є вибір місця допиту. У кожному конкретному випадку місце повинно визначатися характером вчиненого злочину, психологічною атмосферою розслідування і зібраною інформацією про психологічний та емоційний стан особи, яку належить допитати. Так, наприклад, малолітніх, а також сором'язливих підлітків доцільно допитувати у звичній для них обстановці, в умовах , найбільшого наближених до їх повсякденного оточення: у школі, вдома або в дитячому садку. У приміщенні міліції чи прокуратури зазначені особи губляться, починають боятися, перестають довіряти навіть своїм батькам. Незнайома обстановка може загальмувати процеси мислення у малолітніх, що перешкоджатиме дачі ними вичерпних показань. Малолітніх, що легковажно відносяться до того, що трапилося, а також підлітків з розв'язною, зухвалою поведінкою, навпаки, доцільно викликати для дачі показань у приміщення міліції чи прокуратури і допитувати в офіційній обстановці, яка підкреслить важливість виконуваних ними функції. При цьому необхідно прибрати речі, які можуть відвернути увагу допитуваного, посадити його в стороні від вікна, виключити присутність сторонніх осіб, телефонні розмови і т.д., щоб неповнолітній міг зосередитися на предметі допиту [8, с. 228].

У ситуації, коли місце проживання неповнолітніх потерпілих є місцем скоєння злочину, доцільно проводити допит за місцем проживання її родичів. Виняток може становити ситуація, за якої допит малолітньої чи неповнолітньої потерпілої в тактичних цілях проводиться саме на місці події, що тактично складно з огляду на особистість потерпілої особи. При вибори місця допиту слід дотримуватися вимог конфіденційності (місце допиту, а при можливості і сам факт його проведення не повинні стати предметом обговорення знайомих, однокласників, сусідів допитуваного чи інших сторонніх осіб), особливо це стосується потерпілих від злочинів сексуального характеру. Слідчому слід передбачити, яким чином процедура допиту може вплинути на комунікативну активність і здатність до встановлення психологічного контакту з допитуваною особою [5, с. 4-6].

Підсумком підготовки до розглянутої слідчому дії повинно бути складання досить чіткого письмового плану. При цьому недостатньо лише намітити обставини, що підлягають з'ясуванню, тобто зміст питань. Слідчому необхідно точно сформулювати питання, продумавши, наскільки та чи інша форма буде доступна для розуміння допитуваного. Головне ж вимога, що пред'являється до питань, полягає в тому, щоб вони не носили навідного характеру. При цьому необхідно відзначити, що навідними можуть бути не тільки суть і форма питання, а й місце його серед інших питань [7, с.176 ].

Таким чином, перераховані вище тактичні прийоми, послідовно реалізовані в ході стадії підготовки до допиту, сприяють забезпеченню і поповненню інформаційної бази допиту (у першу чергу, отриманню достатніх відомостей про особу неповнолітнього), а також процесуальної і тактичної організації слідчої дії .

2.2 Тактика отримання показань від неповнолітніх та малолітніх осіб

Тактика допиту будується з урахуванням загальних положень, що відносяться до процесу отримання свідчень. Однак це зовсім не означає, що при проведенні допиту неповнолітніх та малолітніх осіб слідчий повинен використовувати ті ж тактичні прийоми, що і при допиті дорослих. У кожному конкретному випадку загальні тактичні прийоми повинні істотно доповнюватися і конкретизуватися відповідно до вікових і психологічних особливостей даної категорії осіб. Специфіка тактичних прийомів, реалізованих в ході розглянутої слідчої дії, чітко проявляється ще на стадії підготовки до проведення допиту [34, с. 279].