В слідах взуття відображається конфігурація в цілому і деталі низу взуття, малюнок підметочної, проміжної і каблучної частини низу взуття, нерідко буває добре видно дзеркальне відображення цифр розміру і ціни взуття, марка, торговий знак і найменування фірми, яка виготовила це взуття.

За слідами ніг в панчохах може відображатися контур підошви, розмір ступні і візерунок переплетення ниток тканини шкарпетки, а також шви, дірки, латки і інші особливості.

Відбитки босих ніг відображають розмір і особливості будови підошви ступні, шрами, мозолі, рубці і інші індивідуальні особливості. Який би слід був не виявлений, постає головне питання, чи можна по ньому ідентифікувати слідоутворуючий об'єкт. Цінним є те, що сліди ніг, залишені порушником кордону, ведуть до особи, яка їх залишила. Значення слідів, залишених босою ногою, а також ногою в панчохах або в взутті, неоднакове.

За слідами босих ніг є можливість ідентифікувати особу того, хто залишив ці сліди, так як в таких слідах відображається не тільки форма стопи, але при сприятливих умовах і папілярні лінії, розташовані на підошві, і інші особливості, наприклад рубці. За слідами взуття ми маємо можливість ідентифікувати не самого порушника, а його взуття. Для прикордонників практичне значення слідів взуття більш важливе, так як вони частіше зустрічаються.

Практика показує, що за допомогою слідів ніг, залишених порушником, можливо одержати наступну криміналістично-значущу інформацію:

§ чи знаходилася особа, або група осіб на даній ділянці місцевості, чи проходили вони по ній;

§ кількість людей, які побували на місці події;

§ напрямок, послідовність і спосіб переміщення людей на місці події: ходьба, біг, місця їх зупинок;

§ час вчинення кримінального правопорушення (пора дня, коли залишені сліди);

§ фізіологічні ознаки і паталогічні особливості особи, яка залишила слід ноги, доріжку слідів;

§ розмір, конструктивні особливості і прикмети, спеціально призначене взуття;

§ ким конкретно залишені сліди ніг.

Своєчасне виявлення, фіксація, вилучення і повнота вивчення слідів ніг людини дає можливість одержати тактичну і доказову інформацію. В цілях доказування можливо ідентифікувати людину за слідом босої ноги, ідентифікувати взуття, панчохи, шкарпетки, якими залишені сліди, ідентифікувати особу, котра носила це взуття, панчохи, носки. В тактичних цілях пошуку порушення можливо визначити окремі ознаки взуття (вид, розміри) або ознаки ступні тощо. Ідентифікація взуття проводиться на основі вивчення і фіксації характерних ознак, які в сукупності своїй суворо індивідуальні. Таких ознак багато і є ознаки, котрі індивідуальні для різних зразків взуття. Для нового взуття характерні маркіровочні позначки, малюнок, взаємне розташування цвяхів тощо. Для взуття, яке було в використанні, характерні такі ознаки, як тріщини на підошві, стертості візерунку, набойки на носку і каблуку взуття тощо. Індивідуальні ознаки взуття відображаються на різних слідосприймаючих об'єктах неоднаково. І незважаючи на те, що виявлення таких ознак, пов'язано з певними труднощами на кордоні (ніч, обмеження в часі тощо) прикордонникам потрібно прикласти всі зусилля для того, щоб якнайбільше виявити їх та запам'ятати [53]. В залежності від механізму слідоутворення сліди ніг поділяються на об'ємні і поверхневі. Об'ємні сліди ніг і взуття утворюються на шаровому ґрунті (землі, піску, пилу, снігу). Поверхневі сліди залишаються на твердій недеформованій поверхні за рахунок відшарування і нашарування вологого ґрунту, грязюки тощо. Об'ємні сліди можуть бути виявлені не тільки на прилеглій місцевості, але й значно далі при пильному огляді. Сліди ніг людини можуть бути добре видимими і довго зберігаються. Добре зберігає такі сліди: сира глина, пересихаючий мулистий берег. А висохлий ґрунт зберігає їх місяцями. Розрізняють одиничні сліди ніг на місці вчинення злочину, що не пов'язані з іншими слідами особи, яка їх залишила, попарно пов'язані сліди, що залишені особою на одному місці і доріжку слідів. Вивченням цих слідів можна отримувати різну інформацію про факти і обставини подій, що можуть бути використані для побудови і перевірки версій. Найбільше інформації дає вивчення взаємнопов'язаних слідів. Доріжка слідів ніг людини (босих або взутих) залишається при рухові її по місцевості. Кожна людина залишає тільки для неї характерну доріжку слідів ніг. Вивчаючи доріжку слідів ніг, можна встановити: напрямок і швидкість руху порушника, його фізичний стан і особливості ходьби; наявність вантажу в порушника; кількість порушників і особливості їх руху. Найбільш стійкими елементами, які характеризують особливості ходьби людини, є: довжина кроку, ширина постановки ніг, кут кроку. У чоловіка середнього росту, який нормально рухається, довжина кроку приблизно 65-90 см, в жінок і чоловіків похилого віку 50-60 см. Довжина кроку в чоловіка, який біжить, може досягти одного метра. Довжина кроку залежить від росту, фізичного стану, швидкості руху, стану ґрунту і вантажу, який він несе на собі.

У хворих людей, а також у людей, які звикли ходити обережно, крок буває коротший. Якщо людина кульгає, то довжина кроку хворої ноги буде значно коротшою довжини кроку здорової ноги. Широка постановка ніг характерна для людей похилого віку, моряків, вантажників. У кожної людини індивідуальна ходьба, свої елементи доріжки слідів ніг. Різниця в елементах ходьби людей пояснюється їх фізичними особливостями: ростом, віком і т.д. Має значення стан ґрунту, місцевості (схили, глибокий сніг, пісок)

З доріжкою слідів ніг порушника при проведенні огляду місця події прикордонники зустрічаються дуже часто. Її виявлення, особливо на снігу, м'якому ґрунті зораної прикордонної смуги та інших сприятливих для слідоутворення умовах, не є складним [42]. Але не завжди при виявленні на місці події доріжки слідів остання фіксується і використовується для одержання даних про особу порушника.

Причини цього не тільки в недбайливості окремих осіб, що проводять огляд, але й у відсутності єдиної науково-обґрунтованої точки зору серед криміналістів. В ряді робіт, включаючи підручники і учбові посібники з криміналістики, оцінка доріжки слідів ніг трактується по-різному. В деяких роботах взагалі не даються методичні вказівки по використанню доріжки слідів ніг для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, В.І. Попов розрізняє наступні елементи доріжки слідів ніг: довжину кроку, ширину кроку, кут розгортання стопи [55, с.84-85], М.О.Селіванов вважає за необхідне виділити як самостійні елементи доріжки слідів: довжину кроку, ширину кроку, кут стопи [56, с.104].

Така різноманітність елементів доріжки слідів невиправдана і заважає їх практичному використанню. Були випадки, що деякі автори навіть вкладають в поняття однакових за найменуванням елементів доріжки слідів різний зміст, або під різними елементи розуміються одні і ті ж елементи. Наприклад, М.Є. Євгеньев, називає як самостійний елемент доріжки слідів кут кроку, розглядає останній як кут, складений лінією напрямку руху і лінією довжини кроку [61]. По суті, цей кут є кутом постановки стопи. Установлення потрібної кількості елементів доріжки слідів і визначення поняття кожного з них повинно носити не довільний характер, а засновуватися на принципі відображення в цих елементах біомеханічних ознак ходи людини.

Для визначення метричних параметрів ознак ходи на місці події вибирають доріжку слідів з не менш 4-5 пар слідів і проводять їх вимірювання. Насамперед, доріжка слідів повинна бути сфотографована способом лінійної панорами при вертикальному розташуванні фотоапарата з висоти не менш 1,5 м (на такому панорамному знімку можна найбільше точно вимірити всі ознаки ходи).

На наш погляд, більш проста і точна наступна система виміру локомоційних ознак, запропонована М.В. Салтевським, яка використовується в даний час [34а, с.224].

Для вимірювання через центри п'ят одноіменних слідів проводять орієнтувальні лінії (пунктирні на схемі). На місці події натягають шпагат. Потім центри п'ят з'єднують прямими. Віддаль між орієнтувальними лініями (ВЗ, ИК) вимірюють і рахують як ширину кроку. Віддаль по прямій від лівого сліду до правого АБ є довжиною правого кроку, а відстань БВ, ГД, ЕЖ -- довжиною лівого кроку. Для вимірювання розвертання ступні правої і лівої ноги через середину сліду проводять вісь і вимірюють у градусах кут розвертання правої стопи a і кут розвертання лівої стопи b. В даній схемі вимірювання доцільно посередині між орієнтувальними пунктирними лініями, проводити лінію напрямку руху (МН), а ламану лінію, що з'єднує п'яти слідів А Б В Г Д Е Ж іменувати лінією ходи. Ламаність лінії ходи свідчить про особливості локомоційних рухів при ходьбі.

Формування стійких ознак ходьби людини відбувається протягом приблизно півроку. За такий період з'являються стійкі навички ходьби в людей, які перенесли захворювання нервової системи, ампутації кінцівок і інші травми. Набуті навички зберігаються довго. Ходьба людини залежить від умов руху (руху в темряві, по ковзаючій поверхні, спуск із гори, перенесення вантажу). Однак свідомо противитися динамічному стереотипу і протягом тривалого часу змінювати звичні рухи людина не в змозі. Цим пояснюється стійкість ознак ходи, і вкрай рідкі випадки навмисного їхнього створення злочинцями.

Для пояснення закономірностей тих чи інших явищ, пов'язаних з механізмом утворення доріжки слідів, визначення за цими слідами причини їхнього виникнення, з'ясувати, чому в одних випадках можна виявити чіткі, ясні відбитки, а в інших, здавалося би однакових умовах, ці сліди або відсутні, або виражені вкрай слабко, необхідно звертатися до біомеханіки - науки, що вивчає просторові рухи людини, анатомії - науки, яка вивчає форму і будову людського тіла, що складають його органи і тканини, у зв'язку з функціями, фізіології - науки про функції і процеси, які протікають у живому організмі, теоретичної механіки - науки про закони механічного руху тіл [34а, ст. 203-228]. Механіка руху людини побудована на взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил, які діють під час руху в тісному взаємозв'язку. До зовнішніх сил відносяться: сила тяжіння людського тіла, що діє постійно і спрямована вертикально відносно поверхні. Їй протидіє реакція опору, яка робить опір як силі тяжіння, так і іншим силам, що діють на опору. Істотний вплив на механізм слідоутворення, вид і форму слідів, має сила тертя, а також сила інерції. Чим більше сила тертя, тим точніше в слідах передаються особливості слідоутворюючого об'єкта, особливості ходьби. Сила інерції проявляється здебільшого при швидкому русі, наприклад, під час бігу. Ця сила тяжіння виявляється також, коли людина рухається по похилій площині.

У біомеханіці всі локомоторні рухи за характером діяння внутрішніх і зовнішніх сил поділяють на дві групи. У першу групу включають рухи, що здійснюються за способом відштовхування від поверхні, незважаючи на те, якою твердою вона є. Локомоція (від лат. Locus-місце, mozio-рух). Локомоційними рухами називаються рухи, які пов'язані з переміщенням живого організму за рахунок активної роботи рухового апарата.

Типовими прикладами рухів першої групи є ходьба, біг, плавання, стрибки, пересування на лижах. В другу групу входять рухи, що здійснюються за способом підтягування, наприклад, лазання по драбині за допомогою рук. Незалежно від способу пересування, усі локомоторні рухи можна розділити на циклічні й одноактні. Циклічні рухи характеризуються тим, що кожна ланка і тіло в цілому в процесі руху багаторазово повертаються в стан, аналогічний вихідному, тобто повторюють цикли рухів. Циклом при ходьбі і бігу є подвійний крок, протягом якого кожна нога проходить через усі фази руху.