В криміналістичній літературі при розгляді механіки руху людини розрізняють 6 фаз, які впливають на утворення слідів ніг [34а, с. 141-148]. При першій фазі стопа ноги викидається вперед і, опускаючись, п'ятою стикається з опорою, на яку поступово переноситься центр тяжіння тіла. Потім стопа починає робити обертальний рух від п'яти до носка - перекочування стопи, яке зберігається в наступних двох фазах. Оскільки центр тяжіння тіла поступово переноситься на п'яту ноги, яка доторкається опори, остільки в сліді п'яти (каблука) має велику глибину, ніж проміжна частина стопи.

Друга фаза - стопа, продовжуючи перекочування, всією поверхнею входить у контакт з опорою, центр ваги тіла поступово переміщається в носок.

При третій фазі при перекочуванні і зміщенні центру тяжіння до носка, п'ята поступово піднімається уверх і відокремлюється від опори. Оскільки тепер носок повністю ввійшов у контакт з опорою, і на нього перемістилася уся тяжкість тіла, а п'ята піднята, у цей час виникає поштовх. Коли опора являє собою м'який ґрунт (пісок, сніг), то в носку сліду утворюється зрушення ґрунту назад. Це є третя фаза механізму руху людини.

Четверта фаза - після поштовху стопа віддаляється від опори і піднімається догори. В цей час друга нога виконує третю фазу руху, і центр тяжіння тіла перенесений на неї, усе тіло зміщається в сторону, наприклад, правої ноги, якщо рух почався з лівої.

При п'ятій фазі - піднята нога знаходиться у вільному стані і виконує маятниково - подібний рух, виноситься вперед, відповідно корпус тіла нахиляється і рухається вперед.

Шоста фаза - піднята нога, виконавши маятниково - подібний рух, опускається п'ятою на опору, і цикл повторюється знову, тобто людина перемістила своє тіло на крок уперед. Для одноактних рухів характерно те, що в них немає повернення окремих ланок організму, наприклад, ніг, в стан, аналогічний вихідному. Типовим прикладом такого руху може буде стрибок.

Необхідність тримати тіло в рівновазі при ходьбі, бігу, раціональне витрачання енергії м'язів, вимушує людину по-різному ставити ногу на поверхню. Постановка ноги залежить від цілого ряду причин. Так, при рухові по рівній поверхні кроком найчастіше ставлять ногу з п'яти на носок. При бігу рух може починатися або з п'яти, або з носка. Не виключений варіант відсутності періоду опори на п'яту. Така постановка стопи при бігу, яка відображається в слідах у вигляді відбитків тільки передньої частини стопи, свідчить про значну силу м'язів стопи. При рухові вниз людина ставить ногу спочатку на п'яту, а потім переносить всю тяжкість на всю ступню. При підйомі зворотна картина: рух починається з носка.

Основними способами руху людини є ходьба і біг. Особливості в будові опорно-м'язового апарата, за рахунок якого здійснюється хід, знаходить своє вираження в ходьбі. Нараховується до 60 позначень ходьби: бадьора, незграбна, важка, пихата, гордовита, граційна, дерев'яна, пружна, окрилена, напориста тощо. Не всі види ходьби в однаковій мірі знаходять відображення в доріжці слідів, що дало б можливість відрізнити при аналізі елементів доріжки один вид ходьби від іншої.

Разом з тим, деякі види ходьби відрізняються не тільки при візуальному спостереженні за тим, що йде, але й у відображенні їх у доріжці слідів (наприклад, наявність клишоногості в ходьбі особи, яка залишила слід тощо).

Матеріали анкетування працівників прикордонної охорони показують, що місцевість, де залишаються сліди ніг осіб, пов'язаних з порушенням державного кордону, більш придатна для залишення відбитків слідів ніг, ніж, міська місцевість. Працівники прикордонної охорони втрачають в багатьох випадках сліди ніг тоді, коли неповно визначені границі огляду місця події (пошук слідів проводиться або недалеко від місця здійснення порушення, або прямо в його епіцентрі). Сліди ніг, які пов'язані з порушенням кордону, зустрічаються і на досить великій відстані від місця події.