МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН, ФАКУЛЬТЕТ «ПОЛІТОЛОГІЇ»

Курсова робота

на тему: «Теорія народного представництва Монтеск'є»

Виконала:

студентка ІІ курсу, ПО-21

Кондратюк Анна Василівна

Науковий керівник:

Козьма В. В.

КИЇВ-2014

1. ВСТУП

Шарль Луї де Монтеск'є (фр. Charles-Louis de Secondat, Baron de La Brиde et de Montesquieu) -- французький письменник, мислитель, правознавець, політичний діяч. Його також відзначають як одного з перших французьких просвітників, а також як засновника лібералізму.

Був широко відомий у Європі та шанувався як авторитетний знавець політико-правових законів. Про його популярність свідчить навіть той історичний факт, що Катерина ІІ, при підготовці нового законодавства Російської імперії використовувала ряд положень вчення Монтеск'є. Політико-правові ідеї французикого мислителя були вельми популярні. Його вчення мали вплив на укладачів Конституції США, на конституційне законодавство періоду Великої французької революції, на Цивільний кодекс Франції. Ще за життя Монтеск'є отримав європейську популярність завдяки праці «Про дух законів» - безпрецедентному на той час трактату з порівняльної юрипруденції.

У працях та поглядах автора представлео витоки лібералізму як державної ідеалогії, яку до нього розвивав анлійський філософ Джон Локк, а після продовжував шотландський економіст Адам Сміт (засновник сучасної економічної теорії). Монтеск'є, а також Жан-Жак Руссо та Джон Локк вважаються закладачами основи ідеології сучасніх форм представницької демократії. Саме за «принципом Монтеск'є» влада в правовій державі поділяється на законодавчу (парламент), виконавчу (кабінет міністрів) і судову (верховний суд країни), очолюлювати ж виконавчу владу має король (президент).

2. БІОГРАФІЯ

Шарль Луї де Секонда барон де Лабред і де Монтеск'є народився в 1689 році в Лабред біля Бордо, головного міста департаменту Жиронда, що на південному заході Франції. Належав до знатного феодального роду. В 1700-1711 роках Шарль Луї де Секонда барон де Лабред і де Монтеск'є навчався в монастирській школі, де познайомився не лише з працями середньовічних схоластів, але і з доробками античних авторів. До 1726 року працював на адміністративних посадах у судових органах і одночасно займався науковою працею, був обраний академіком Бордоської академії. В той період посиленно займався вивченням фізико-математичних наук.

А з 1726 року Монтеск'є цілком віддається літературі і науковій діяльності в області філософії, соціології, юрипруденції та мистецтва. Багато подорожує по Західній Європі, якийсь час живе в Англії. Можна сказати, що все життя Монтеск'є -- це безперервна самоосвіта. Ще в юнацькі шкільні роки він активно цікавився античною філософією і літературою. Прочитав в оригіналі не тільки головні праці класиків давньогрецької думки, але і велику кількість літератури про них. За глибиною і широтою знань Монтеск'є стоїть у першому ряді видатних діячів Просвітництва.

Одна з найперших значних праць Монтеск'є - «Перські листи», сатира., написана образно, цікаво і дотепно. Вона принесла Монтеск'є визнання як художнику слова. Її читали в придворних колах, аристократичних салонах, книжкових крамницях і на вулицях Парижа. Критика світського суспільства, гніт церкви і влади, мистецтво, що складається з риторичних умовностей та крайньої манірності... Повна іронії, тонкої гостроти, сатира розворушила всі шари абсолютистської монархії, її політичне життя, культуру, звичаї та примхи її підданих. Цією працею Монтеск'є чимало сприяв краху абсолютизму. У праці «Перські листи» Монтеск'є нещадно критикує абсолютистську Францію насамперед за те, що в ній погано живеться селянам і ремісникам, а за їхній рахунок розкішні живуть панівні класи: «Щоб одна людина жила насолоджуючись, потрібно, щоб сотня інших працювала без відпочинку».

Ці думки перегукувалися з гаслами плебейських рухів ХVІІ століття, однак сам Монтеск'є не робив безпосередніх революційних висновків зі своєї критики феодалізму. Він бачив порятунок для Франції в конституційній монархії за англійським зразком.

Велике прогресивне значення мала філософсько-історична робота Монтеск'є «Міркування про причини величі і падіння римлян». У цій праці автор намагається довести на прикладі Римської імперії, що тільки там, де громадяни є вільними і незалежними, де панують республіканські погляди, тільки там суспільство може успішно розвиватися. У країнах, де громадяни відмовляються від вільнодумства і стають на шлях рабства, держава втрачає свою велич і, в кінцевому результеті, зазнає поразки від внутрішніх і зовнішніх ворогів. З книги випливає прямий висновок: народ Франції овинен назавжди покінчити з королівським деспотизмом і феодально-становими відносинами. У цій же книзі знайшли відображення історичні погляди Монтеск'є. Він відмовляється від теологічного розуміння історії та висуває положення про об'єктивні закономірності історичного процесу. Вінцем усіх наукових і літературних праць Монтеск'є була робота «Про дух законів», над яким він працював понад 20 років. Ця прця складається з 31 книги, більшість з яких мають по 20 і більше розділів. Тут Монтеск'є критикує феодально-релігійний підхід до суспільства і закономірностей його розвитку, викриває феодально-станову монархію та виступає проти династичних війн.

3. ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ

Головна мета вчення Монтеск'є про державу полягала в тому, щоб справедливе право стало основною успішного законодавства. Для реалізації цієї мети він вважав потрібним дати людям основи необхідних знань, методи і способи пізнання справедливих стосунків. Ці завдання вирішуються в процесі тривалої еволюції людини і суспільства за допомогою виховання та освіти громадян, та, насамперед, законодавців.

Мудрий законодавець, знаючи фактори, що визначають основу створення законів, а також усі актуальні внутрішні та зовнішні обставини життя держави свого часу, може створити і періодично змінювати потрібну модель законодавства, яка, в той же час, адекватно відображатиме справедливе право цієї держави.

Монтеск'є завжди говорив про множинність факторів, що впливають на зміст і застосвання законів, які зараз, як і раніше, є основою для побудови ліберальних і конституційних теорій права, що знайшли своє концентроване вираження у вченнях про правову державу.

Головна тема правової теорії Монтеск'є й основна цінність, що в ній відстоюється -- це політична свобода. До умов, потрібних для забезпечення цієї свободи належать справедливі закони і відповідна організація державності.

У своїй праці «Про дух законів» автор шукав закономірне уявлення про розумну природу людини, природу речей. Він прагнув зрозуміти логічку історично мінливих «позитивних» (успішно впроваджених) законів та фактори і причини, що їх породжують. Також Монтеск'є досконально вивчає первісне суспільство. Це дало йому можливість подолати обмеженість договірної (природно-правової) теорії походження державної влади. Він також не визнає вчення, у яких утворення держави виводилося з вимог природного права. Не приймав він і саме поняття суспільного договору.

Виникнення політично організованого суспільства Монтеск'є розглядає як історичний процес. На його думку, держава і закони створюються внаслідок війн. Монтеск'є також був одним із зачинателів історико-порівняльного вивчення суспільства, держави та емпіричного правознавства (від грец. Емпіризм -- досвід. Це вчення визначає особистий (чуттєвий) досвід єдиним джерелом знань та стверджує, що всі знанні обгрунтовуються лише досвідом).

Закономірності громадського життя Монтеск'є розкриває через поняття загального духу нації. Відповідно до вчення про загальний дух, на успіх впровадження законів впливає безліч причин, які він поділяв на дві групи: фізичні і моральні,

Фізичні причини, це ті, що визначають громадське життя на його початкових стадіях, коли народи виходять зі стану дикарства. До таких причин належать: клімат, стан грунту, розміри і розташування країни та чисельність населення. На півдні клімат дуже теплий, люди більш ледачі, працюють лише зі страху перед покаранням. У жарких країнаї «звичайно ж, панує деспотизм». На півночі клімат більш суворий, переважають неродючі землі, люди загартовані та волелюбні. Для північних народів характерні помірні форми правління. Фізичні причини також впливають і на політичне життя. Закони тісно пов'язані з тими способами, якими користуються різні народи для забезпечення собі необхідних умов життя. Провідну роль серед фізичних причин має географічний фактор, який впливає на виникнення держави і права. З цього приводу Монтеск'є зробив такий висновок: азіатські народи схильні до підпорядкування, а європейські -- до панування. Згодом, ці ідеї Монтеск'є були взяті до уваги ідеологами політики расизму.

Моральні причини вступають у дію пізніше, з розвитком цивілізації. До їх переліку Монтеск'є відносив: принципи політичного ладу, звичаї, моральні переконування, релігійні вірування. Моральні причини впливають на законодавство народів сильніше, ніж фізичні та поступово їх витісняють. Ці причини більше впливають на загальний дух та характер нації і повинні більше враховуватися в порівнянні з фізичними причинами. Серед моральних причин найважливішими є принципи державного ладу. Для Монтеск'є проблема раціональної організації суспільства -- це проблема більше політична і правова, ніж соціальна. Свобода в ідеології раннього лібералізму визначалась як розумна організація держави і забезпечення законності. Свобода, стверджував Монтеск'є, «є право робити все, що не заборонено законами». Ідел свободи він пов'язував з аналізом вже існуючих форм держави. Монтеск'є розрізняв три види правління: республіка (демократія й аристократія), монархія, деспотія.

Республіка -- це держава, у якій влада належить або всьому народу (у такому випадку це демократія), або його частині (аристократія). Рушійний принцип республіки - «любов до Батьківщини», виявляється у двох формах: демократія прагне до рівності, аристократія -- до помірності.

Монархія -- одноособове правління, що спирається на закон. Її принципом є честь та відданість главі держави. Носієм монархічного принципу є дворянство.

Деспотія -- одноособове правління, засноване на відсутності законів та потреби в них. Тримається завдяки страху і є неправильною формою держави. Це несправедливе і незаконне правління. Запобігти переродженню монархії в деспотію можна лише через правильну організацію верховної влади, вважав Монтеск'є.

Він також вважав, що республіка -- характерна для невеликих держав, полісів, монархія -- для держав середньої величини, деспотія -- для великих імперій. У своїй роботі «Про дух законів» Монтеск'є теоретично обгрунтовував можливість існування республіки на великій території, але лише в тому випадку, якщо правління буде поєднане з феодальним устроєм.