Треті особи в цивільному процесі

План

Вступ

1. Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі.

2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Цивільні процесуальні відносини виникають між судом, з одного боку, і всіма учасниками процесу - з іншого. Суд, як орган державної влади, розглядає і вирішує цивільну справу. Але щоб його вирішити, суд набирає процесуальні відносини з усіма суб'єктами, що мають особисті інтереси. З метою впорядкування відносин суду з учасниками процесу ЦПК України поділяє останніх на дві великі групи.

Першу групу становлять особи, що беруть участь у справі. До них стаття 26 ЦПК України відносить сторін, третіх осіб, представників сторін та третіх осіб. Другу групу ЦПК називає іншими учасниками цивільного процесу. До неї належать секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Предметом нашого дослідження є треті особи як учасники цивільного процесу. Зокрема, в межах даної роботи з'ясовується поняття та види третіх осіб, а також їх процесуальне становище.

Участь третіх осіб у цивільному процесі є надзвичайно важливою і необхідною для правильного та своєчасного розгляду та вирішення цивільної справи, оскільки дозволяє зібрати максимум доказового матеріалу, з'ясувати дійсні взаємовідносини сторін, уникнути винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень.

Ступінь розробленості теми визначається наявністю монографій та наукових статей з проблем правового становища третіх осіб у цивільному процесі. Питання вивчалися такими вченими як М.А. Гурвич, М.А.Вікут, А.Ф. Клейнман, М.С. Шакарян, М.К. Треушніков, Г. Л. Осокіна, Л.А. Грось, А.А. Мельников, Д.М. Чечот, І.М. Іллінська та ін.

Незважаючи на тривалий інтерес вчених-процесуалістів до питань правового становища третіх осіб у цивільному процесі, багато з них залишаються спірними і невирішеними.

1. Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі

Зазвичай в цивільному процесі виступають дві сторони з протилежними інтересами - позивач і відповідач, кожна з яких відстоює свою позицію. Проте у ряді випадків процес ускладнюється, і крім сторін у нього вступають за своєю ініціативою або залучаються громадяни та юридичні особи, зацікавлені у вирішенні цивільної справи. Інтереси таких осіб не завжди збігаються з інтересами сторін, тому вони називаються третіми.

Закон надає будь-якому громадянину або юридичній особі , чиї права і законні інтереси порушені або оспорені, право на судовий захист. Такий захист може бути здійснена як шляхом порушення цивільної справи в суді й участі зацікавлених осіб як сторін (співучасників) у справі, так і шляхом вступу (залучення) зацікавленої особи до вже почався процес і участі в ньому у якості третьої особи. Третя особа з самостійними вимогами та третя особа без самостійних вимог є вірогідними учасниками іншого матеріального правовідношення, пов'язаного з правовідносинами між сторонами процесу. Крім забезпечення судового захисту суб'єкту, який не є стороною у справі, участь третіх осіб дозволяє об'єднати в одній справі всі докази, сприяє економії процесу, запобігає винесення судом суперечливих рішень [3, c. 89].

Стаття 26 ЦПК [16] відносить третіх осіб до осіб, які беруть участь у справі. При цьому названі особи є суб'єктами лише позовного провадження. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. Таким чином, треті особи залучаються до справи, у якій є спір про право.

Під третіми особами розуміються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у вже триваючий цивільний процес між сторонами для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів як фізичних, так і юридичних осіб у сфері цивільно-правових відносин [14, с. 113].

Від участі прокурора, органів державної влади і місцевого самоврядування, представника та інших осіб, які можуть вступити в цивільний процес, участь третіх осіб відрізняється характером і підставами юридичної зацікавленості. Для третіх осіб обов'язкова наявність допроцесуального матеріально-правового зв'язку з однією або обома сторонами.

Для третіх осіб характерним є зацікавленість у результатах судового рішення, оскільки це стосується їх прав, інтересів чи обов'язків. Tак, автотранспортне підприємство, автомашина якого заподіяла шкоду громадянинові, і сам громадянин, який пред'явив про це позов проти автопідприємства, насамперед зацікавлені в результатах його розгляду, але зацікавленість у цьому має і водій автомашини, який перебував із заводом у трудових правовідносинах. У випадку, якщо суд зобов'яжить завод виплатити суму збитків, водій буде зобов'язаний відшкодувати заводу присуджене позивачеві. Зацікавленість у справі щодо спору між спадкоємцями матиме і банк, який видав позику померлому громадянинові на спорудження будинку, який входить до складу спадкового майна, і який він не повернув.

Слід розрізняти матеріально-правовий та процесуальний інтерес. Матеріально-правова заінтересованість полягає у прагненні домогтися для себе поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, законного інтересу, тобто отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини або, навпаки, не допустити їх порушення. Рішення суду створює, змінює або припиняє певні права чи обов'язки цих осіб. Процесуальна заінтересованість полягає у прагненні досягти певного процесуального результату у формі відповідної судової постанови (про задоволення позову або відмову у позові). Процесуальною заінтересованістю наділені як суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, так і інші учасники цивільного процесу, які беруть участь у справі для виконання покладених на них функцій в силу закону чи договору [10, с. 53].

Наприклад, за позовами про поділ спільно нажитого майна подружжя у справі може бути зацікавлений хто-небудь з родичів, який передав їм своє майно у тимчасове користування. Особа, яка управляє транспортним засобом, має інтерес у справі за позовом про заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. У наведених випадках у сфері судового дослідження буде знаходитися не одне, а кілька матеріальних правовідносин в силу їх нерозривному зв'язку і взаємозалежності. Суб'єктам цих правовідноси надається можливість захисту своїх суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів як третіх осіб.

Закон встановлює, що для захисту свого самостійного вимоги на предмет спору, що знаходиться вже на розгляді суду, інша особа має право вступити в розпочатий процес в якості третьої особи з самостійними вимогами.

Метою участі у цивільному процесі третіх осіб є забезпечення і концентрація в одній справі всього доказового матеріалу, що дозволяє досягти істинності у справі. Участь третіх осіб у процесі сприяє більш швидкому розгляду і вирішенню цивільних справ з урахуванням прав інших зацікавлених осіб. А також, участь третіх осіб допомагає усунути можливість винесення суперечливих судових рішень [4, с. 97].

Треті особи беруть участь у справі за власною ініціативою або залучаються в процес з ініціативи суду або сторін. Непритягнення третіх осіб у процес може служити підставою для скасування судового рішення у справі.

Ступінь юридичної зацікавленості третіх осіб у процесі щодо спору між сторонами може бути різною. Наприклад, третя особа може вступити в процес шляхом пред'явлення самостійної вимоги щодо предмета спору між сторонами. Крім того, третя особа що не заявляє таких вимог, має право вступити в процес на стороні позивача або відповідача, якщо судове рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки по відношенню до однієї зі сторін.

Відповідно до цього закон розрізняє два види третіх осіб у цивільному процесі:

а ) треті особи , які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст. 34 ЦПК);

б) треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ст. 35 ЦПК).

Третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, поєднують такі ознаки:

- наявність матеріально-правової зацікавленості в результаті справи, що виявляється у висуненні самостійних вимог на предмет спору чи наявності лише процесуальної зацікавленості, яка виражається у можливості впливу рішення суду на права та обов'язки стосовно однієї із сторін;

- вступають у процес, коли в ньому вже є дві сторони - позивач і відповідач, які визначили предмет спору;

- вступають у справу до постановления судом рішення.

Участь третіх осіб в цивільному процесі є одним з випадків ускладнення процесу за суб'єктним складом. У зв'язку з цим третіх осіб слід відрізняти від співпозивачів або співвідповідачів, які займають у процесі самостійне положення, і вимоги їх не виключають один одного.

Треті особи мають матеріальні правовідносини тільки з тією особою, на стороні якої вони виступають. У них відсутня наявність зв'язку з протилежною стороною.

Питання про вступ третіх осіб у процес вирішується на стадії підготовки справи до судового розгляду. Разом з тим закон допускає можливість вступу в справу третіх осіб до прийняття судом першої інстанції рішення по справі.

Отже, треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у вже порушену в суді справу для захисту своїх власних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору

Особа може вступити в процес, що виник між іншими суб'єктами, для захисту свого права. Така особа називається третім особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору [ 2, с. 50].

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета позову, мають високий рівень заінтересованості та й особистий інтерес, вони є учасниками спірного матеріального права.

Зважаючи на це, третіми особами, які заявляють самостійні вимога щодо предмета спору, називаються суб'єкти цивільно-правових відносин, які є повноцінними учасниками цивільного процесу та входять у вже розпочату цивільну справу шляхом подання цивільного позову до сторін або однієї з них для захисту суб'єктивних прав, свобод та інтересів як фізичних, так і юридичних осіб у сфері цивільно-правових відносин.