Законодавцем у ст. 34 ЦПК передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають диспозитивне право у вигляді вступу у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши цивільний позов до сторін. Тобто форма такого вступу -- пред'явлення позову, період реалізації відповідного права -- "у будь-який час до закінчення судового розгляду". Але треба враховувати положення ст. 193 ЦПК. в якій йдеться про те, що позовну заяву від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, подану після початку судових дебатів, суд своєю ухвалою повертає заявнику. Тобто подати відповідну заяву є можливість тільки до судових дебатів.

Позов пред'являється до тієї з сторін, яка порушує права третьої особи. Так, наприклад, якщо позивач-орендар заявив позов до суборендаря-відповідача про повернення орендованого майна і з аналогічною вимогою звертається третя особа - власник, то позов буде пред'являтися до відповідача-суборендаря, оскільки саме він володіє спірним майном.

У свою чергу, у справах про визнання прав позов третьої особи буде пред'являтися до обидвох сторін одночасно, оскільки обидві вони є порушниками її прав та інтересів, сперечаючись про право, яке на думку третьої особи належить їй [10, с. 57].

Третя особа може пред'явити позов лише щодо тих осіб, які є сторонами у справі. Якщо позов стосується й інших осіб, то у прийнятті позовної заяви третьої особи слід відмовити з огляду на те, що позовна заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 34 ЦПК, та роз'яснити право на звернення до суду в загальному порядку.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть претендувати як на весь предмет цивільного спору, так і в якійсь його частині. Так, у випадку задоволення цивільних вимог позивача це буде означати відмову суду третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у задоволенні її вимог повною мірою або частково.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть виявити бажання не вступати в цивільний процес між сторонами, а ініціювати свою цивільну справу, пред'явивши цивільну позовну заяву до тієї сторони, на чию користь ухвалене позитивне рішення суду, в результаті чого ця сторона порушила чи поставила під загрозу їхні права та інтереси [14, c. 67].

Позовна заява третьої особи повинна відповідати загальним вимогам, що містяться у ст. 119 ЦПК, але має вона й свої особливості. У позовній заяві третьої особи слід зазначити, що вона подається третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в іншій судовій справі (там, де у звичайній позовній заяві пишеться "позивач", буде написано "третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору"), і зазначити сторін цієї справи. Доцільно зазначити також у провадженні якого судді перебуває ця справа та її номер, якщо це відомо. В іншому випадку позовна заява третьої особи, яка нічим не відрізняється від звичайних позовних заяв, не потрапить у ту справу, в яку вона подається, а буде направлена до автоматичного розподілу між суддями.

Самостійні вимоги третіх осіб повинні стосуватися предмета спора. Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, робить неможливим задоволення вимог позивача щодо цього ж предмету спору [15, c. 87].

Участь третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, характеризується наступними ознаками:

- вступають у процес, що розпочався;

- вступають у процес до закінчення судового розгляду;

- є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин;

- вступають у процес добровільно та з власної ініціативи;

- втручаються у спір між сторонами, що вже виник;

- їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;

- заявляють самостійні вимоги на предмет спору (можуть претендувати на весь предмет чи на його частину);

- відстоюють у процесі свої інтереси, а відтак, їхня юридична заінтересованість носить особистий характер. Матеріально-правовий інтерес полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретній справі, може порушити права та інтереси третьої особи. Процесуально-правовий інтерес третьої особи полягає в недопущенні ухвалення судом невигідного для себе рішення;

- вступають у справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін [14, c. 67].

Закон не забороняє участь в одній справі кількох третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. При цьому, якщо третя особа вступає в процес, в якому вже є третя особа з самостійними вимогами, позов пред'являється лише до сторін (або до однієї з них) і не може бути пред'явлений до третьої особи, яка вступила в процес раніше.

Після надходження позову від третьої особи суд вирішує питання про:

1. Прийняття позову третьої особи до свого провадження (позов має бути пов'язаний з первісним).

2. Допуск третьої особи в процес (про що постановляє відповідну ухвалу).

3. Доцільність розглядати в одному провадженні заявлені позови.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають усі процесуальні права і обов'язки позивача (ст. 34 ЦПК).

Процесуальні права - це права, які має суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин і які визначають його правові та фактичні можливості у справі.

Процесуальним правам осіб, які беруть участь у справі, кореспондує відповідний обов'язок суду чи інших учасників цивільного процесу, оскільки без такого зв'язку прав і відповідних їм обов'язків реалізація процесуальних прав не мала б відповідного забезпечення. Наприклад, право заявляти клопотання забезпечується обов'язком суду розглянути і вирішити заявлене клопотання по суті.

Увесь обсяг процесуальних прав поділяється на загальні та спеціальні. Перелік загальних прав наведено у ст. 27 ЦПК. Їх має кожна особа, яка бере участь у справі. Усі процесуальні права є рівними для всіх осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Поряд із цими загальними правами кожна з осіб, яка бере участь у справі, має спеціальні права, зумовлені їх процесуальним статусом у справі. відповідно до положень ст. 31 ЦПК позивач (а відповідно й особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. При цьому можливість реалізації цього права обмежується стадією розгляду справи, тобто до винесення судом рішення.

До початку розгляду судом справи по суті третя особа має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Слід звернути увагу, що особа може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд України відзначив, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог [8, c. 78].

Одним із найважливіших обов'язків суду є обов'язок роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяти особам, які беруть участь у справі, в здійсненні їх прав і виконанні ними обов'язків.

Варто звернути увагу на наявність певних відмінностей між правами позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову.

На відміну від позивача, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не може обирати відповідачів (лише серед сторін), не може обирати підсудність (позов завжди подається до суду, який розглядає справу), залучити додаткових відповідачів, клопотати про заміну неналежного відповідача, якщо ним є позивач по первісному позову. Неоднозначним є визнання за третіми особами права на укладення мирової угоди, оскільки це право сторони реалізують спільно.

До третьої особи із самостійними вимогами не може бути пред'явлено зустрічний позов.

Необхідно розрізняти третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і співпозивачів. По-перше, співпозивачі можуть вступити в розпочатий процес, а можуть разом порушити справу шляхом подачі позову, тоді як такі треті особи вступають лише у розпочатий процес. По-друге, у співпозивачів інтереси співпадають, а у третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору інтереси протилежні інтересам позивача і відповідача. По-третє, співпозивачу протистоїть відповідач, а такій третій особі - позивач і відповідач [7, c. 115].

В силу того, що третя особа з самостійними вимогами має у справі матеріальний і процесуальний інтерес, після вступу в справу цієї особи справа за її клопотанням розглядається спочатку (ч.2 ст. 34 ЦПК).

Цивільний процес, який виник за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток буде залежати від розвитку процесу між сторонами, але припинення процесу між сторонами не викличе обов'язкового припинення процесу між ними і сторонами. Задоволення сторін укладенням мирової угоди чи в результаті розгляду справи судом першої інстанції не перешкоджає третій особі вимагати відповідно розгляду судом її вимоги до сторін чи порушити касаційне провадження.

Відносна самостійність в розвитку цивільного процесу третіх осіб не впливає на їх повну самостійність у здійсненні належних їм суб'єктивних цивільних процесуальних прав і виконанні обов'язків. Свої права вони реалізують без будь-яких обмежень, виходячи тільки з необхідності захистити власні майнові та особисті немайнові інтереси.

3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Не завжди особа, зацікавлена у справі, має самостійні вимоги щодо предмета спору. Воно може бути зацікавлене в результаті процесу тією мірою, якою рішення по спору між сторонами може мати преюдиційне значення для правовідносини між такою особою і однією з сторін у процесі. Тому закон встановлює можливість участі в чужому процесі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Така особа може вступити в розпочатий процес на стороні позивача або відповідача за власною ініціативою або може бути залучена за ініціативою суду і осіб, що беруть участь справі.