Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Укладання господарського договору

Сторінки матеріалу:

міністерство освіти і НАУКИ

ДОНЕЦКИЙ НАЦіОНАЛЬНиЙ УНіВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМіКО-ПРАВОВиЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра господарського права

КУРСОВА РОБОТА з господарського права

на тему: УКЛАДАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ

Студента

Ємельянова Руслана Ігоровича

Керівник: к.ю.н.,

доц. Захарченко Андрій Миколайович

м. Донецьк - 2013

Реферат

КЛЮЧОВІ СЛОВА - господарське право, цивільне право, госполарський договір, умови, способи, порядок укладання.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - аналіз умов складання господарського договору.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - розгляд окремих питань проаналізованих у сфері укладання договорів.

МЕТА РОБОТИ - розробка теоретичних засад та практичних рекомендації щодо удосконалення правового регулювання порядку укладення господарських договорів.

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ - обґрунтовано необхідність удосконалення чинного законодавства в частині конкретизації порядку укладання господарського договору

ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ - навчальний процес з дисципліни «Господарське право», науково-дослідна робота.

Зміст

Вступ

1. Умови укладання господарських договорів

2. Способи укладання господарських договорів

3. Порядок укладання господарських договорів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Створення гармонійної та ефективної системи господарського законодавства - один з найважливіших напрямів розвитку правової системи України в умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки. Оскільки одним з головних завдань господарського законодавства є координація дій суб'єктів господарювання, нормам, що регулюють договірні відносини у сфері господарювання, має належати чільне місце в системі господарського права.

Господарський договір є основною формою реалізації господарських зобов'язань, а його роль зводиться до регулювання товарно-грошових відносин учасників господарського обігу. Особлива юридична природа, своєрідні юридичні риси, що характеризують господарські договори як особливу категорію і особливий договірний тип, вирізнялись у науці давно. Не нова також ідея кодифікації норм, що регулюють господарсько-договірні відносини в межах єдиного кодексу. Дані питання давно є предметами численних дискусій, а тому не слід вважати, що вони виникли тільки з набранням чинності з 01.01.2004 р. двох нових кодексів, ГК і ЦК України.

Понад усе, термін «господарський договір» вперше був використаний ще в 1930 р. в нормативних актах, прийнятих у зв'язку з проведенням кредитної реформи, яка була орієнтована на укріплення госпрозрахунку на підприємствах (в організаціях) і у відносинах між ними. Протягом тривалого часу цей термін використовувався в законодавчих актах рідко.

Незважаючи на те що за роки незалежності України було прийнято низку законодавчих актів, які певною мірою регулюють i договірні відносини у сфері господарювання, господарське законодавство в цій частини потребує вдосконалення. Правове регулювання господарських договорів в Україні здійснюється Господарським Кодексом України, який набув чинності 01 січня 2004 р., а також : а) загальними статтями Цивільного кодексу про зобов'язання, договір, зо-бов'язання, що випливають з договорів; б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини між суб'єктами (підприємствами, установами, організаціями), у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства України [1].

Сучасний стан договірного права України характеризується розбіжністю та суперечливістю, які існують у положеннях Цивільного та Господарського кодексів та інших актів законодавствау регулюванні договірних відносин, що, в свою чергу, негативно відображаються на практиці його застосування. У зв'язку з цим у процесі розвитку договірного права України зростає значення різних за характером і нерідко суперечливих тенденцій. договір правовий господарський

Окремі проблеми розвитку договірного законодавства України досліджували такі вчені як О.А. Беляневич, В.С. Мілаш, А.В. Луць, Д.Г. Павленко, О.К. Вишняков та ін.. Сучасний стан договірного права характеризується передусім визначною роллю Конституції України 1996 року, в якій закріплено принцип верховенства права, цивільно-правові засади регулювання відносин власності, свободу підприємницької діяльності.

Господарський договір в умовах ринкової економіки є основним засобом організації відносин між суб'єктами господарювання та важливим інструментом правової організації господарського життя суспільства в цілому. Він є однією із найбільш поширеніших підстав виникнення договірних господарських зобов'язань як гнучкий правовий регулятор дає змогу враховувати специфіку окремого господарського зв'язку та узгоджувати його із загальнонормативним режимом правового регулювання господарських відносин. Об'єктивна необхідність господарського договору обумовлена господарським інтересом. Суб'єкти господарської діяльності при цьому мають право і утворюють для себе певні норми і правила взаємовідносин. Разом з цим, в умовах ринкового конкурентного середовища, яке сформувалося в Україні набуло широкого розповсюдження укладення господарських договорів на біржах, аукціонах, конкурсах, але ці питання висвітлено не достатньо.

Термін «господарський договір» широко використовується в юридичній літературі та в господарській практиці, звичайно, на основі його порівняння з цивільно-правовим договором та використовується у таких значення:

а) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин;

б) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин), що ґрунтується на укладеній ними угоді;

в) як правовий документ, в якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язання сторін.

Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що ґрунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

Господарський договір регулює правовідносини, які складаються у різних за змістом і характером сферах господарської діяльності, тому зміст, порядок укладання та розірвання господарського договору залежить від змісту та характеру господарської діяльності.

Актуальність теми курсової роботи зумовлюється розвитком ринкової економіки на території України, при якій кожного дня укладаються договори на підставі виникають речові так і зобов'язальні правовідносини. Також часто особи на підставі договору визначають наміри про створення нових суб'єктів господарського права. І тому даний інститут господарського права має бути всебічно досліджений для визначення проблем, які виникають в процесі застосування правових норм на практиці та визначення колізій в законодавстві і усунення їх шляхом змін в законодавстві.

Вивчення інституту господарського договору на даному етапі є дуже важливим оскільки у господарському праві чітко невизначено, що саме є господарським договором і це спричиняє багатовекторність, що сприяє виникненню колізій в законодавстві, що є неприпустимим через те що господарський договір є юридичним фактом на підставі якого виникають господарські правовідносини.

Необхідність виокремлення регулювання господарсько-договірних відносин викликана тим, що господарський договір, на відміну від цивільно-правового, часто зачіпає публічні інтереси, тобто його дія не обмежується впливом на сторони, які беруть у ньому безпосередню участь, а й позначається на інтересах держави і суспільства в цілому. Саме це стало однією із причин прийняття разом з Цивільним кодексом (ЦК) також Господарського кодексу (ГК) України, значна частина норм якого встановлює особливості регулювання господарсько-договірних відносин. (так, існує проблема визначення характеру норм господарського договірного права, істотних умов господарського договору, його змісту, юридичних конструкцій, тощо).

Вибір теми дослідження визначається центральним місцем договору в правовому регулюванні господарського обороту.

Метою курсової роботи є дослідження інституту господарського договору за чинним законодавством України, розробка теоретичних засад та практичних рекомендації щодо удосконалення правового регулювання порядку укладення господарських договорів.

Предметом дослідження є система чинного національного законодавства та міжнародно-правові акти, що регулюють укладення та виконання господарських договорів, існуюча юридична практика, національні та іноземні наукові джерела.

Об'єктом дослідження норми права які регулюють договірні відносини в господарському праві України.

Виходячи з об'єму тематики курсова робота була розбита на три розділи, має вступ, висновки та список викориснаних джерел.

1. Умови укладання господарських договорів

Господарський договір є основною правовою формою, що опосередковує суспільні відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів [2].

До процедури укладення господарського договору входить і визначення моменту, з якого цей договір вважається укладеним, тобто таким документом, що породжує для сторін визначені права і обов'язки. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 4. ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право на власний розсуд узгоджувати будь-які умови договору, які не суперечать законодавству [3].

Сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору або на основі типового договору. Примірний договір рекомендується органом управління суб'єктам господарювання при цьому сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови чи доповнювати його зміст.

При укладенні договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів чи іншим органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, одначе мають право конкретизувати його умови. Крім цього, сторони також можуть визначати свої права та обов'язки за договором на підставі договору приєднання, який пропонується однією зі сторін для інших можливих суб'єктів, але ці суб'єкти при вступі до договору не мають права наполягати на зміні його змісту. Згідно з ч. 1 ст. 634 ГК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і який може бути укладений тільки шляхом приєднання іншої сторони до договору, який пропонується в цілому [4].