2) з матеріальним складом - обов'язкові суспільно небезпечні наслідки;

3) з усіченим складом - момент закінчення злочину самим злочином переноситься на стадію готування або на стадію замаху [18, с. 85-94].

Розгляд складу такого злочину, як умисне вбивство, вчинене на замовлення, буде проводитися з урахуванням саме цих головних положень.

кримінальний умисний вбивство злочин

2.2 Об'єкт злочину

Об'єктом злочину є суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певну шкоду, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність [18, с. 97].

Об'єкт умисного вбивства, вчиненого на замовлення, ідентичний об'єкту некваліфікованого вбивства. Родовим об'єктом умисного вбивства є сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин щодо забезпечення життя людини. А безпосереднім об'єктом є саме життя людини.

В теорії національного кримінального права початком життя слід вважати початок фізіологічних пологів. Але, думки багатьох вчених стосовно даного питання різняться між собою: одні стверджують, що початком життя необхідно називати момент запліднення, інші дотримуються думки, що початком життя людини є її народження, тобто повне відокремлення від організму матері; треті говорять, що життя людини бере початок з моменту визнання плоду життєздатним.

Прихильниками того, що життя починається з моменту зачаття, є в першу чергу церква. Серед науковців такої ж точки зору притримується О. Рогова. Вона стверджує, що внутрішньоутробний період розвитку людської істоти є необхідним та невід'ємним етапом і слугує передумовою існування особи після народження. А тому, внутрішньоутробний період життя людини має бути захищений правом так само, як і життя людини після народження на будь-якій його стадії [19].

Р. Стефанчук вважає початком життя людини момент її народження, тобто повне відокремлення організму живо народженого плода від організму матері [20, с. 38-43]. Ряд інших вчених, таких, як Л. Остапенко [21, с. 105-108], О. Домбровська [22, с. 37-41], розширюють часові межі людського життя і схиляються до загальновизнаної теорії кримінального права, що початковим моментом життя слід називати початок фізіологічних пологів матері.

На мою думку, ця теорія потребує удосконалення чи додаткового обґрунтування. Наприклад, в ст. 6 Закону України (ЗУ) «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 закріплюється, що кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я [23]. Під поняттям живонародження, відповідно до Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України від 29.03.2006 № 179, слід розуміти вигнання або вилучення з організму матері плода, який після вигнання/вилучення (незалежно від тривалості вагітності, від того чи перерізана пуповина і чи відшарувалася плацента) дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як, серцебиття, пульсація пуповини, певні рухи скелетних м'язів [24]. М.Й. Коржанський справедливо звертає увагу на те, що мова йде якраз про момент, коли закінчився розвиток плоду, він дозрів для самостійного життя поза тілом матері, з'являється нове життя, яке повинно охоронятися кримінальним законом [19].

Сьогодні медицина чітко визначає момент, з якого плід варто називати дитиною. Так, пологи, які відбулися у період з 22-го повного тижня вагітності, називаються не «викиднем», а «передчасними пологами». Отже, 22 тижні вагітності є певною умовною лінією, після якої плід набуває статусу народженої чи ще ненародженої дитини [24]. Крім того, відповідно до наказу МОЗ України від 20.07.2006 № 508, була затверджена Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, якою суворо заборонено переривати вагітність після 22 тижнів за будь-яких умов і ситуацій [25].

Таким чином, я вважаю за необхідне розширити поняття початку життя людини для його кримінально-правової охорони. Моментом початку життя, слід визнати момент, з якого плід життєздатний, а це - 22 повних тижні вагітності матері.

Також, для поняття умисного вбивства, вчиненого на замовлення, важливим є визначення моменту закінчення життя, оскільки навмисні дії, які могли заподіяти смерть щодо трупу, кваліфікуються тільки як замах на вбивство. Кінцевим моментом життя людини є біологічна смерть. Згідно ст. 15 ЗУ «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» особа вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Смерть мозку людини - це повне і незворотне припинення його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Від біологічної смерті слід відрізняти клінічну смерть - такий стан організму, при якому хоча і відбувається припинення дихання і зупинка роботи серця, але життєздатність організму зберігається і людина може бути повернута до нормально життя. Розвиток медицини надав можливість поновлювати дихання і роботу серця навіть через тривалий час. Тому, протиправне посягання, що призвело до клінічної смерті потерпілого, але останній в кінцевому результаті залишився живим, за відповідних умов розглядається як замах на вбивство або як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження [1, c. 11].

Розглядаючи питання об'єкту умисного вбивства, вчиненого на замовлення, не можна обійти увагою особу потерпілого, хоча він не може бути ні об'єктом, ні предметом злочину. М.В. Костенко виділяє 14 категорій потерпілих: 1) особи, які займаються нелегальним або крупним бізнесом; 2) представники злочинного середовища; 3) політики; 4) посадові особи державних органів влади; 5) журналісти; 6) працівники правоохоронних органів та суду; 7) спортсмени; 8) особи, які конфліктують у сімейних, подружніх або любовних стосунках; 9) родичі; 10) кредитори; 11) особи, які володіють інформацією, що компрометує замовника вбивства; 12) вимагачі або шантажисти; 13) особи, які випадково опинилися поруч із потерпілим у момент учинення вбивства; 14) посередники, виконавці вбивства [26].

Отже, підсумовуючи цей підрозділ, можна зробити наступні висновки:

- родовим об'єктом умисного вбивства, вчиненого на замовлення є сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин щодо забезпечення життя людини. А безпосереднім об'єктом - життя людини;

- за загально визнаною теорією початком моменту життя людини є початок фізіологічних пологів, що, на мою думку, слід переглянути, а кінцевим моментом життя людини є її біологічна смерть.

2.3 Об'єктивна сторону злочину

Об'єктивна сторона злочину - це зовнішнє вираження злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину [18, с. 111]. В даному підрозділі будуть розглянуті ці обов'язкові та факультативні ознаки щодо умисного вбивства, вчиненого на замовлення.

Об'єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого на замовлення, виражається в тому, що вбивця позбавляє життя людини за замовленням особи, яка пообіцяла виконавцю вчинити чи не вчиняти певні дії матеріального або нематеріального характеру.

Замовне вбивство - це злочин з матеріальним складом, оскільки необхідно встановити діяння, наслідок і причинний зв'язок між ними.

Суспільно небезпечне діяння умисного вбивства на замовлення може бути вчинене, як дією, так і бездіяльністю. Частіше замовне вбивство вчиняється шляхом активної поведінки злочинця, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів людини. Необхідною умовою кваліфікації замовного вбивства шляхом бездіяльності є наявність у винного обов'язку турбуватися про потерпілого та можливості не допустити настання його смерті. Наприклад, медичний працівник з метою позбавити життя потерпілого не виконує покладені на нього професійні обов'язки щодо лікування хворого [1, с. 11, 12].

Дії замовника і виконавця тісно пов'язані між собою. Проте з об'єктивної сторони вони суттєво відрізняються. Замовник, якщо він не є співвиконавцем вбивства, сам не позбавляє потерпілого життя, об'єктивної сторони злочину, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 ККУ, не виконує. Він вчиняє дії, які спонукають виконавця до вчинення вбивства. Замовник може бути або підбурювачем або організатором вбивства. І його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27 та п. 11 ч. 2 ст. 115 ККУ, а за наявності підстав, і за іншими пунктами цієї статті (п. 6 - виконавець позбавив особу життя з метою одержання вигод матеріального характеру, п. 12 - вбивство було замовлено групі осіб). Якщо ж замовник вбивства був співвиконавцем злочину, його дії належить кваліфікувати за п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 ККУ [6, с. 377, 788]. Дії виконавця замовного вбивства належить кваліфікувати за п. 11 ч. 2 ст. 115 ККУ, а за наявності додаткових обставин, зазначених у ст. 115 ККУ, і за відповідними пунктами цієї статті.

Для підтвердження даної кваліфікації наведу один приклад із судової практики. У травні 1999 року Ч. познайомилася із З., з яким стала проживати в його квартирі. У жовтні 1999 року З. був засуджений до позбавлення волі і відбував покарання у виправній колонії. У Ч. виник умисел на заволодіння квартирою З. З цією метою 17.12.1999 Ч. шляхом обману одержала чистий аркуш паперу з підписом З., надрукувала текст довіреності та завірила її, підробивши підпис в. о. начальника слідчого ізолятора. 26.09.2000 Ч. з цією довіреністю продала квартиру З. за 3000 доларів США. Дізнавшись, що З. 10.09.2001 звільняється з місць позбавлення волі, Ч. вирішила організувати його вбивство. На цю пропозицію погодилися С. і Н. Діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб, на замовлення Ч., з корисливих мотивів, 10.09.2001 вони приїхали у виправну колонію. Зустрівши З., С. і Н. повідомили, що відвезуть його додому. Під час руху автомобіля С. дав З. випити спиртне з розбавленим снодійним, внаслідок чого той заснув. С. ножем завдав З. два удари в шию. Від отриманих тілесних ушкоджень смерть потерпілого настала на місці події. Потім С., з метою приховання слідів злочину, зняв із трупа одяг та взуття, разом з Н. з місця події зникли, спаливши зазначені предмети. У цей самий день Ч. передала С. та Н. 400 доларів США. Вироком апеляційного суду Донецької області засуджено: Ч. за ч. 3 ст. 27 - п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 190; ч. ч. 1, 3 ст. 358 ККУ на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; С. і Н. за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 ККУ на 14 і 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна [27].

Друга обов'язкова ознака об'єктивної сторони умисного вбивства, вчиненого на замовлення, - це суспільно небезпечні наслідки злочину. Таким наслідком є спричинення біологічної смерті потерпілому.

Третя обов'язкова ознака об'єктивної сторони замовного вбивства - причинний зв'язок між діянням виконавця злочину та настанням смерті потерпілого. При встановленні такого зв'язку необхідно мати на увазі наступні моменти:

- діяння суб'єкта злочину може бути визнане причиною смерті тільки в тому випадку, якщо в момент вчинення злочину воно було необхідною умовою її настання;

- діяння в момент його вчинення повинне створювати реальну можливість настання смерті;

- при замовному вбивстві дії, які здійснюються до настання смерті, розтягнуті в часі. Контакт виконавця і замовника завжди віддалений від часу скоєння злочину. Така особливість викликає деякі труднощі при встановленні причинного зв'язку між діями замовника і смертю потерпілого. А якщо існує посередник, встановлення причинного зв'язку ускладнюється ще більше.