Конкретне визначення прав та обов'язків є важливим моментом у юридичній науці, саме чітке визначення, бо адвокат є чи не одним із головних учасників кримінального судочинства, бо завдяку йому забезпечується конституційне право на захист обвинуваченому чи підозрюваному. Визначивши основні напрямки його діяльності, функції, які він виконує, вирішення справи по суті буде більш ефективним та злагодженим. Завдяки адвотаку забезпечується, підкреслюю, норма конституційного права, конституційний принцип нашої держави - право на захист, на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, а оскільки ця норма зазначена у Конституції України, в якій зазначені норми прямої дії, які є загальнообов'зковими та загальноприйнятими. Тому це правао повинне бути найбільшою мірою реалізоване громадянами та іншими особами, які проживають на території України, які є суб'єктами кримінального провадження.

2. Способи залучення адвоката як захисника до участі у справі

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє їм особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси, надає згаданим особам право скористатися юридичною допомогою захисника, забезпечити охорону їхніх особистих і майнових прав, а також забезпечити безпеку підозрюваному, обвинуваченому, захиснику, законному представнику, членам сімей та близьким родичам цих осіб (ст.2 ЗУ "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23.12.1993 року).

Участь захисника у кримінальному процесі є одним із найважливіших проявів реального забезпечення права обвинувачуваного, підозрюваного, підсудного на захист, гарантованого Конституцією України.

Захисник може у будь який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному проваженні. Слідчий, прокурор, слудчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі або особі, яка тримається під вартою, допомогу у становленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника (ч.1 ст.48 КПК України). Обвинувачений, підозрюваний вільний у виборі особи, яка буде захищати його у кримінальному процесі, до того ж, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд сприяють йому в цьому шляхом надання допомоги у становленні зв'язку. Вибір та залучення захисника відбувається на засадах незалежності від рекомендацій державних органів, задля забезпечення об'єктивності та справедливості розгляду кримінальної справи. Крім того, у ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод йдеться, що кожен обвинувачений у вчиненні кримінального злочину має щонайменше такі права - захищати себе особисто або безпосередньо через юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд. Міжнародний пакт про громадянські та політичін права у ст.14 проголошує право кожної людини у разі звинувачення у скоєнні протиправної дії захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника. Основні положення про роль адвокатів, що прийняті VIII Конгресом ООН від 01.08.1990 зазначає, що будь-яка людина в праві звернутися по допомогу до адвоката за своїм вибором для підтвердження своїх прав і захисту в усіх стадіях кримінальної процедури. Будь-яка вищезазначена особа, яка не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, котрий має відповідну компетенцію та досвід ведення таких справ, щоб забезпечити її ефективну допомогу без оплати з її боку, якщо у неї немає необхідних коштів (п.6 цього ж Положення). Затриманій, заарештованій або поміщеній в тюрму особі мають бути забезпечені необхідні умови, час і засоби для зустрічі або комунікацій й консультацій з адвокатом без зволікань, перешкод і цензури, з повною їх конфіденційністю. Такі консультації можуть бути в полі зору, проте, за межами чутності уповноважених посадових осіб (п.8).

Українське законодавство передбачає участь захисника за згодою (коли обвинувачений, підозрюваний вправі самостійно обрати захисника) та за призначенням. Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням обов'язково, якщо:

1) участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника:

- щодо особливо тяжких злочинів з моменту набуття особою статусу підозрюваного;

- щодо осіб, які підозрюється або у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникненя будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

- щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

- щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

- щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

- щодо осіб, стосновно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

- щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;

3) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вона включає такі види правових послуг: надання правової інформації; надання консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; фізичні та юридичні особи приватного права та спеціалізовані установи.

Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Вона включає такі види правових послуг: захист від обвинувачення; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Закон України "Про безоплатну правову допомогу" визначає окремі категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу (ст.14). Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом; 3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь. Повноваження адвоката як захисника у кримінальному провадженні, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. У разі неможливості надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору про її надання. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.

Слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручається відповідному органу (установі), уповоноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Така постанова є обов'язковою для негайного виконання, в іншому випадку неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) тягне відповідальність, встановлену законом.

Норми кримінально-процесуального законодавства передбачають можливість укладення договору із захисником особою, які діють в інтересах особи, що обвинувачується або підозрюється, за її клопотанням або за її наступною згодою (ст.51 КПК України).

Проаналізувавши норми Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про надання безоплатної правової допомоги" та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України можна зробити висновок, що випадки та умови участі захисника чітко прописані у нормах законодавства, дотримання яких забезпечить виконаня найважливішого завдання - забезпечення належного захисту підозрюваному, обвинуваченому.