- нові підходи до управління персоналом та оцінювання службової діяльності;

- новели щодо професійного навчання державного службовця, оплати його праці, преміювання та заохочення, а також дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Також прийняті нормативні документи, спрямовані на підвищення ефективності перепідготовки і підвищення кваліфікації держслужбовців та реформування Національної академії державного управління, тощо.

На 2013-2014 роки заплановано проведення основного етапу реформування державної служби, базою для якої є новий Закон «Про державну службу».

Повноцінна реалізація адміністративної реформи та реформи державної служби висуває на порядок денний такі актуальні напрями:

- забезпечення комплексного впровадження нового Закону України «Про державну службу»;

- затвердження та забезпечення реалізації Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року;

- удосконалення нормативно-правової бази системи професійного навчання державних службовців та осіб місцевого самоврядування з урахуванням нового законодавства про державну службу;

- забезпечення модернізації кадрових служб у служби персоналу;

- забезпечення відкритості і прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- сприяння ефективній взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства на принципово нових засадах соціального партнерства;

- продовження здійснення наукового забезпечення розвитку державної служби та її адаптації до стандартів ЄС з метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері державної служби та місцевого самоврядування [21].

II. ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

Метою нового Закону України «Про державну службу» є удосконалення правового регулювання державної служби відповідно до європейських принципів ефективного врядування та у зв'язку із системними реформами, започаткованими Президентом України.

Наведені завдання послідовно розв'язуються у положеннях Закону, якими передбачається створення правових передумов для:

- створення політично нейтрального інституту державної служби;

- підвищення престижності державної служби;

- врегулювання статусу державного службовця;

- підвищення якості послуг, які надають державні службовці;

- введення в дію прозорого механізму прийняття на державну службу;

- введення в дію ефективного механізму запобігання корупції;

- створення умов прозорої діяльності органів державної влади;

- підвищення рівня соціального та матеріального захисту державних службовців.

Основними інноваційними положеннями нового Закону є:

1. Закон чітко розмежовує державну службу з політичною діяльністю. Ним визначається вичерпний перелік осіб, на яких не поширюється законодавство про державну службу (зокрема, політичні посади працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини, суддів, працівників, що виконують в органах державної влади допоміжні та обслуговуючі функції, працівників державних підприємств, установ і організацій, а також військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання).

Це дозволить запобігти наданню статусу державного службовця посадовим особам, ознаки посад яких не відповідають критеріям, визначеним цим законом, скоротити чисельність державних службовців, зупинити її подальше необґрунтоване зростання, а також досягти чіткої ідентифікації кола державних службовців у сприйнятті суспільства.

2. Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного і приватного права є одним із ключових принципів європейського адміністративного простору, який реалізовано шляхом регламентування Законом усіх питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).

3. У Законі застосований новий підхід до класифікації посад, який полягає у: 1) відмові від механізму віднесення посад, не передбачених у Законі, до посад державних службовців; 2) відмові від віднесення до відповідних категорій вичерпного переліку посад державної служби, як це було у попередньому Законі України «Про державну служб» та відповідних актах Уряду. Натомість таке віднесення відбуватиметься щоразу під час формування штатного розпису кожного органу державної влади відповідно до встановлених у законі принципів поділу посад на групи і підгрупи.

До таких принципів належать характер та обсяг посадових обов'язків, зокрема, виконання керівних функцій, та масштаб юрисдикції органу державної влади, у якому працює посадова особа (вся територія України, один або кілька районів тощо).

Це дозволить встановити логічну і прозору систему оплати праці, виходячи з принципу однакової оплати за однакову працю та подолати несправедливі міжпосадові, міжвідомчі та міжрегіональні розбіжності в оплаті праці державних службовців.

4. На законодавчому рівні закріплено нові поняття: профіль професійної компетентності посади державної служби та рівень професійної компетентності особи.

Профіль професійної компетентності розширює критерії, встановлені до посади кваліфікаційними вимогами, беручи до уваги не лише освітній та освітньо-кваліфікаційний рівень та стаж, а й досвід роботи, володіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для ефективного виконання посадових обов'язків.

Порядок визначення спеціальних вимог до освітнього напрямку, досвіду роботи та вимоги до рівня професійної компетентності осіб розроблені і затверджені наказом Нацдержслужби України.

5. Для відокремлення політичної та управлінської діяльності Законом передбачено в державних органах запровадити посаду керівника державної служби, який здійснюватиме управління державною службою в органі державної влади та відповідатиме перед керівником відповідного органу за функціонування державної служби як у апараті, так і в цілому в системі органу державної влади. До його функцій належатиме організація проведення конкурсу на зайняття вакантних посад, призначення осіб на посади державної служби та звільнення їх з посад, присвоєння рангів, прийняття рішень про заохочення державних службовців тощо.

Управління державною службою в державному органі здійснюватиметься також через служби управління персоналом, які набувають нових функцій, зокрема щодо проведення спеціальної перевірки відомостей, які подають кандидати на заміщення вакантних посад, планування кар'єри державних службовців, розробки профілів професійних компетентностей посад державної служби тощо, що зміщує акценти з кадрового діловодства, яке наразі домінує у кадрових підрозділах, до управління трудовими ресурсами органів державної влади.

6. Закон встановлює єдині процедури прийняття на державну службу незалежно від статусу органу та посади, за винятком особливостей призначення на посади державної служби групи І (тобто, це посади керівника, заступників керівника державного органу, членів державного колегіального органу, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апарату, органу влади АР Крим, голови, заступників голови місцевої державної адміністрації).

Удосконалюються механізми проведення відкритого, прозорого, об'єктивного конкурсу, що забезпечується значною деталізацією та врегулюванням цих питань саме на законодавчому рівні. Зокрема, передбачається якісна зміна підходу до проведення конкурсу шляхом складання іспитів (тестування) та проходження співбесіди.

7. Новим законом урегульований порядок захисту державних службовців, який полягає у дотриманні чіткого алгоритму дій державного службовця у разі отримання незаконного наказу або вказівки від керівника, який віддав такий наказ.

Суттєвим чинником, що регламентує право державного службовця на захист службових інтересів є те, що Законом передбачено оскарження державними службовцями до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби незаконних дій керівника державного органу, який повинен обов'язково провести службове розслідування у встановленому законодавством порядку з метою встановлення факту порушення прав особи, встановлених цим Законом, або його відсутності і вжиття відповідних заходів у межах сфери діяльності уповноваженого органу.

Таким чином, новим Законом передбачається взаємна відповідальність, як керівника органу, так і державного службовця та забезпечується колегіальність прийняття рішення щодо вжиття заходів впливу або реагування, а також дотримання норм права сторонами правовідносин.

8. Закон встановлює новий підхід до навчання держслужбовців, а саме підвищення рівня професійної компетентності державного службовця, що проводиться у відповідних вищих навчальних закладах шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за професійними програмами, за програмами спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування або в інших формах у порядку, що визначає Нацдержслужба України.

Організацію підвищення рівня професійної компетентності забезпечує керівник державної служби в державному органі у межах витрат.

Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться у разі потреби, але не рідше одного разу на три роки (у діючому Законі - раз на 5 років).

Закон передбачає, що підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, здійснюється в перший рік з дня їх призначення.

9. Відповідно до практики провідних економічно розвинутих демократичних країн основну частку (80-90%) заробітної плати державних службовців становитиме посадовий оклад. При цьому основні принципи системи оплати праці та мінімальний гарантований рівень найменшого посадового окладу у таких країнах встановлюється законом як соціальна гарантія.

Законом встановлено мінімальний розмір найменшого посадового окладу на рівні не менше двох розмірів мінімальної заробітної плати (на посаді державної служби підгрупи V-4) та основні параметри формування схеми посадових окладів. Це, порівняно з теперішніми посадовими окладами спеціалістів, зокрема районних державних адміністрацій, більше майже у 4,5 (!) рази.

10. Особливістю дисциплінарної відповідальності державного службовця є той факт, що в новому Законі встановлено такі категорії як визначення службової дисципліни, службових обов'язків та види дисциплінарних стягнень, які є диференційованими з урахуванням ступеню провини (стаття 53). Особливістю є і те, що диференціюється і ступінь провини.

Новий Закон містить норму щодо обов'язкового проведення службового розслідування на вимогу державного службовця з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр, службового розслідування.

III. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ

Важливою складовою створення ефективної системи управління людськими ресурсами на державній службі відповідно до Стратегії державної кадрової політики є затверджена Урядом Концепція Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року, на реалізацію якої Нацдержслужбою України розробляється проект Програми.

Відповідно до цієї Концепції удосконалення системи управління людськими ресурсами на державній службі можливо здійснити шляхом: впровадження нового механізму, стандартів та процедур щодо управління персоналом на державній службі, зокрема:

- впровадження профілів професійної компетентності посад державної служби та механізму їх використання під час відбору на державну службу, оцінювання службової діяльності та просування по службі державних службовців;