Президент України В.Ф. Янукович як гарант Конституції визначив боротьбу з корупцією стратегічним завданням влади. Одним із перших його Указів було утворено Національний антикорупційний комітет, який Президент України очолив особисто. Прийнято нові антикорупційні закони («Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»), які набрали чинності з 1 липня 2011 року. Схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки. Розроблено та прийнято майже усі підзаконні акти з метою якісного впровадження та реалізації нового антикорупційного законодавства.

Положенням про Нацдержслужбу України передбачено здійснення контролю за додержанням у державних органах вимог законів «Про державну службу» і «Про засади запобігання і протидії корупції», а також здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

На відміну від Закону України «Про боротьбу з корупцією» у новому антикорупційному Законі містяться норми для здійснення низки превентивних антикорупційних заходів. Значно розширено коло суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших [5].

Законом визначено спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - це органи прокуратури; спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Координацію діяльності цих правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Публічним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у тому числі:

- неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

- неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

- неправомірно втручатися у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

- неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

З метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також органах внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби запроваджено комплексну спеціальну перевірку щодо цих кандидатів (судимості, у тому числі і за порушення антикорупційного законодавства, громадянства, доходів, наявності корпоративних прав, освіти, стану здоров'я та інших відомостей, вимога щодо подання яких встановлена законом). 25 січня 2012 року Президент України підписав Указ №33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки.

Новацією Закону є запровадження норм, які регламентують питання етичної поведінки службових осіб, недопущення та врегулювання конфлікту інтересів. У Законі цілий розділ присвячено участі громадськості в заходах запобігання та протидії корупції. Зокрема, з метою інформування громадськості про заходи щодо протидії корупції, стаття 19 Закону зобов'язує спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Крім того, за ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Значно посилено відповідальність за корупційні правопорушення. Якщо у старому законі особи, які порушили антикорупційне законодавство, притягалися лише до адміністративної відповідальності, наразі Закон передбачає 4 види відповідальності - кримінальну, цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну [5].

Отже, в Україні створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах нашої юридичної системи в умовах сьогодення.

Запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.

ВИСНОВКИ

Реформа державної служби наблизить систему державного управління до європейських стандартів, модернізує і професіоналізує її, підготує до здійснення масштабних реформ, передбачених у Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

За результатами проведення адміністративної реформи суспільство отримає:

прозору систему державної влади, підзвітну суспільству, де кожен знає, хто за що відповідає і кому підконтрольний: чіткі критерії для утворення нових органів унеможливлять волюнтаристське зростання їх кількості без громадської експертизи. Відтепер жодний орган не зможе втручатися в життя суспільства без чітко прописаних у законодавстві повноважень на це та процедур їх здійснення;

прозору систему надання державних послуг: єдиний реєстр державних послуг з регламентами їх надання стане перешкодою для неконтрольованого збільшення кількості штучно нав'язаних державою обов'язкових послуг та контрольно-наглядових функцій, які сьогодні переобтяжують громадян і підприємців. Кожен чиновник стане відповідальним за якість наданих ним суспільству послуг, а його керівник - за роботу чиновника;

жорстке обмеження чисельності державного апарату і витрат на нього: захищеність державного службовця від змін урядів збільшить привабливість державної служби для молодих та здібних професіоналів, позбавить державний апарат від нечесних і нерадивих чиновників. Політична нейтральність службовців дає змогу підвищити законність у здійсненні державного управління з гарантуванням високого рівня соціальних стандартів для усіх верств суспільства;

збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у країну завдяки прозорій і передбачуваній системі державного регулювання, коли державні органи почнуть працювати за встановленими правилами та регламентами надання послуг, а громадянин буде повністю певний того, де отримати відповідну послугу та хто має його перевіряти, а хто - ні, не виникатиме умов для корупційних зловживань, економіка вийде з тіні, а інвестори, відчувши стабільність правил на ринку, прийдуть в Україну;

потужний антикорупційний механізм: усунення інституційного конфлікту повноважень та дерегуляційні підходи в державному управлінні зменшать можливе поле корупційних ризиків, позбавить корупціонерів та нечесних чиновників можливості вимагати хабарі та обтяжувати суспільство незаконними поборами.

А отже, курс на модернізацію країни може і повинен стати тією національною ідеєю, яку так важко і болісно намагається відшукати наше суспільство вже майже два десятиріччя. Принаймні як її вагому складову і на той час, доки процеси модернізації не стануть реальністю і на порядок денний можна буде поставити більш глибинні питання пошуку суспільного ідеалу.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2. Про державну службу: закон України від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3723-12.

3. Про державну службу: закон України від 17 листопада 2011 р. №4050-VI (вступає в дію з 01.01.2015) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4050-17.

4. Про засади запобігання і протидії корупції: закон України від 07 квітня 2011 р. №3206-VI - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3206-17.

5. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: указ Президента України від 22.07.1998 р. №810 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98.

6. Про стратегію реформування системи державної служби в Україні: указ Президента України від 14.04.2008 р. №599/2000. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uazakon.com/document/spart45/inx45172.htm.

7. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року: розпорядження Кабінету Міністрів від 27 червня 2012 р. №411-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/411-2012-%D1%80.

8. Програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». - К., 2010. - 85 с.

9. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [монографія]/ за заг. ред. д-ра юр. наук, проф. Н.Р. Нижник, д-ра наук держ. упр. Н. Т. Гончарук. - Д.: Моноліт, 2009. - 384 с.

10. Галунько В.В. Напрями адміністративної реформи в України/ В.В. Галунько // Форум права. - 2011. - №1. - С. 199-205. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11gvvrvu.pdf.

11. Колобов Ю. Сучасні підходи до розуміння державної служби / Юрій Колобов // Вісник державної служби України. - 2012. - №2. - С.17-22.

12. Коцюба В.В. Реформування державної служби України /Коцюба В.В. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2011_17/Kocuba.pdf.

13. Модернізація України - наш стратегічний вибір. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. 2011 рік. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/191.

14. Модернізація системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування // Бюрократ. - 2012. - №1-3 (146-148). - С.6-8.

15. На шляху створення професійної та ефективної державної служби // Бюрократ. - 2012. - №1-3 (146-148). - С.1-3.

16. Пахомова Т.І. Модернізація системи державної служби: сучасний вимір / Т.І. Пахомова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/2011_1/1-4-3.pdf.

17. Поважний О.С. Професійний розвиток державних службовців - основа реформування державної служби / Олександр Поважний // Вісник державної служби України. - 2012. - №1.- С.4-5.

18. Стецюк Н. Модернізація державної служби: організаційний аспект управління персоналом / Наталія Стецюк // Вісник НАДУ. - 2011. - №4. - С.65-70.