Розділ 1. Характеристика суб'єктів адміністративного процесу та їх класифікація 1.1 Поняття суб'єкта адміністративного процесу Адміністративний процес є галуззю українського публічного права, нормами якого регулюється широкий комплекс відносин, що складаються переважно у сфері державного управління, у сфері внутрішньої управлінської діяльності державних структур, а також у процесі функціонування органів місцевого самоврядування. Оскільки адміністративний процес відбиває правові відносини у правовій державі, питання визначення його принципів, ознак і структури досліджувалося фахівцями різних галузей науки, таких, як психологія, філософія, юриспруденція, історія та ін. Видано багато статей, посібників і монографій про адміністративний процес, його розвиток та взаємодію з іншими галузями законодавства. Існує багато праць, де подаються сталі поняття, пов'язані з адміністративним правом, зокрема О.І. Остапенка, М.В. Коваліва та ін. Досліджуючи проблему сутності поняття "суб'єкт процесу (провадження)", О.В. Кузьменко пропонує визначити суб'єкт адміністративного процесу як носія прав і обов'язків з реалізації процесуальної діяльності у сфері публічного управління, здатним надані права щодо процесуальної діяльності реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати [16, с.176]. Зокрема, у теорії права суб'єкт права - це особа (фізична або юридична), що за законом володіє здатністю мати і реалізовувати безпосередньо або через представника права і юридичні обов'язки (тобто правосуб'єктністю) [11, с.124]. Суб'єкт адміністративного процесу має потенційну здатність вступати в адміністративно-процесуальні правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути учасником зазначених правовідносин. Важливо зазначити, що суб'єкт адміністративного процесу характеризується зовнішньою відокремленістю. Він виступає у вигляді єдиної особи, здатної, відповідно до своїх процесуальних прав та обов'язків, мати, виражати й здійснювати певну волю як учасник конкретних відносин. Отже, адміністративний процес це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації, спрямована на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права в ході розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ. Структура адміністративного процесу є п'ятирівневою: процесуальні дії-процесуальні етапи-процесуальні стадії-адміністративні провадження-адміністративний процес. Отже, суб'єкти адміністративного процесу - це учасники адміністративного процесу, які реалізують в ході адміністративно-процесуальної діяльності свій процесуальний статус з метою захисту своїх прав і законних інтересів чи прав та законних інтересів осіб і організацій, що ними представляються, а також з метою сприяння здійсненню процесу, і лідируючі суб'єкти адміністративного процесу, що діють з метою ведення процесу, здатні самі на державно-владній основі приймати рішення по справі. Наприклад, спірне положення посадової особи в адміністративному процесі. Слід зазначити, що посадову особу потрібно визнати в якості суб'єкта адміністративного процесу при виконанні ним функцій по веденню процесу, в той же час, якщо посадова особа в силу службових обов'язків сприяє здійсненню процесу, його правосуб'єктність змінюється, і тим більше коли воно виступає суб'єктом відповідальності, його слід визнати учасником адміністративного процесу [5, с.99]. Таким чином, розглянувши питання про правосуб'єктність в адміністративному процесі, автори відносять до суб'єктів адміністративного процесу: державні органи; адміністрацію підприємств, установ та організацій; посадові особи державних органів; суди (судді); органи місцевого самоврядування, їх органи та посадові особи; власники, їх представники та уповноважені; індивіди: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства. Необхідно відзначити, що адміністративний процес вирізняється великим масивом нормативних актів. Разом з тим, основна маса адміністративно-процесуальних норм міститься у відомчих нормативних актах, нормативний матеріал розрізнений, єдині правила адміністративного процесу відсутні. Погоджуємось з тими авторами, які вважають, що доцільно розробити і прийняти Адміністративно-процесуальних Кодекс України, який дозволив би впорядкувати норми адміністративно-процесуального права і відмежувати їх від адміністративного матеріального права. Запитання щодо проблем адміністративно-процесуального статусу суб'єкта адміністративних правовідносин в юрисдикційних виробництвах буде неповним без характеристики правового положення низки суб'єктів цих виробництв, в тій чи іншій мірі сприяють досягненню їх цілей, до числа яких слід віднести адвоката, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача і понятих. Проблема двоїстості суб'єктів в адміністративному праві і процесі впливає на ефективність застосування адміністративно-правових заходів. Незважаючи на збільшення кількості правових актів, проблема адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб не отримала належного вирішення ні в теорії, ні на практиці. 1.2 Загальна характеристика та класифікація суб'єктів адміністративного процесу Суб'єкти адміністративного процесу, залежно від своїх процесуальних функцій, поділяються на: ті, які наділені владними повноваженнями, безпосередньо мають право здійснювати провадження, тобто "лідируючі суб'єкти", їм держава надала широкі права та поклала на них значні обов'язки; ті, які мають "зацікавлену" позицію щодо ходу та наслідків у індивідуальній справі; ті, які займають "пасивну" позицію щодо ходу та наслідків у індивідуальній справі, вони залучаються до участі у ній, оскільки це необхідно для з'ясування істини, найбільш повного і всебічного встановлення всіх обставин у справі. До того ж наведений поділ суб'єктів процесу має місце в усіх видах адміністративних проваджень з деякими уточненнями функціональних повноважень щодо конкретного провадження. Характерною особливістю адміністративного процесу є те, що в окремих випадках вирішення конкретної справи може відбуватися без участі осіб, які сприяють суб'єктам, наділеним владними повноваженнями щодо відповідного адміністративного провадження. Таких суб'єктів прийнято поділяти на обов'язкових і факультативних суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин. На сьогодні інститут суб'єктів адміністративного процесу достатньо ґрунтовно досліджений у теорії адміністративного процесу. Теоретиками адміністративного процесу запропоновані різноманітні класифікації суб'єктів процесуальних правовідносин залежно від того, що вкладається кожним із них у його зміст. Наприклад, С.М. Махіна [18] запропонувала таку класифікацію: В управлінському процесі беруть участь три групи суб'єктів [11, с.123]. Перша група - наділені власними повноваженнями (сторона, яка управляє) - Президент України, вищі посадові особи, вищі органи виконавчої влади. Друга група - це суб'єкти, на яких поширюється владний вплив (керована сторона). До них належать фізичні та юридичні особи, які не наділені владними повноваженнями у сфері управління. До третьої групи автор включає суб'єктів які одночасно володіють владними повноваженнями та перебувають під управлінським впливом. Це посадові особи, державні та муніципальні службовці, структурні підрозділи органів державної влади та ін. На думку авторів, це не що інше як поділ адміністративного процесу на дві стадії: позасудового та судового розгляду справи, за аналогією з кримінально-процесуальними та цивільно-процесуальними нормами, що в цілому не дає підстав визначення правового становища суб'єктів в адміністративному процесі. Автори вважають, що дане визначення суб'єктів адміністративного процесу є помилковим. Наведена наукова конструкція складна, так як дослідження мають кінцевою метою допомогти практичній справі - забезпечити належне регулювання процедур, за допомогою яких досягається передбачений законом результат. Тому, розглядаючи в адміністративному процесі визначення правосуб'єктності, необхідно виходити із суті процесуальних норм, що забезпечують адміністративний процес. Автори вважають, що можливо розглянути підхід до визначення правосуб'єктності в адміністративному процесі, відмежувати суб'єкти матеріального і процесуального адміністративного права [5, с.101]. Що стосується адміністративного процесу як форми примусового впливу, то, як зазначає Н.Г. Саліщева, його суб'єктів можна поділити на дві групи. До першої групи належать суб'єкти, безпосередньо зацікавлені в результатах юридичного процесу, чиї інтереси та суб'єктивні права підлягають захисту всіма процесуальними способами та прийомами. До другої групи належать лідируючі суб'єкти, які виконують свої функції в чужому інтересі, з метою законного та обґрунтованого рішення у справі, яка розглядається. Теоретиками адміністративного процесу запропоновані різноманітні класифікації суб'єктів процесуальних правовідносин залежно від того, що вкладається кожним із них у його зміст [11, с.124]. Найбільш вдалою видається класифікація суб'єктів адміністративного процесу, запропонована Д.М. Бахраху. Він вважає, що в адміністративному процесі слід розрізняти дві групи суб'єктів. Першу складають індивідуальні суб'єкти, до яких відносяться громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. У другу входять колективні суб'єкти - організації, структурні підрозділи організацій, трудові та інші колективи організацій; складні організації [2, с.60]. Або ж, на думку автора, в адміністративному процесі слід враховувати в обов'язковому порядку спеціальних суб'єктів, на яких поширюються окремі норми і правила, або ж їм надаються додаткові процесуальні права і обов'язки. З урахуванням викладеного система суб'єктів адміністративного процесу може бути представлена в наступному вигляді (рис.1.1).