Суттєвою рисою сучасного права є відображення, забезпечення і захист природних прав людини (8).

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ПРАВА

Серед важливих компонентів права важливе місце і значення мають принципи права.

Принципи права - це керівні ідеї, які характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. З одного боку, вони виражають закономірності права, а з іншого - найбільш загальні норми. Які діють у всій сфері правового регулювання і поширюється на всі суб'єкти. Ці норми або чітко сформульовані в законі або виводяться із загального змісту законів.

Принципи права виступають в якості своєрідної конструкції на якій базуються і реалізуються не кільки окремі норми права, інститути і галузі права, а й вся система права. Вони служать основним орієнтиром всієї правотворчої, правозастосовної і правоохоронної діяльності державних органів. Маючи загальнообов'язковий характер, принципи права сприяють зміцненню внутрішньої єдності та взаємодії різних галузей і інститутів права, норми права і правових відносин суб'єктивного і об'єктивного права.

Принцип права є не тільки орієнтиром у формуванні права, а й керівними засадами при розв'язанні конкретних юридичних справ, особливо при застосуванні аналогії закону у випадках наявності прогалин у законодавстві. Принципи права об'єктивно обумовленні економічним і соціально - політичним устроєм суспільства, який існує в тій чи іншій країні соціальною природою держави і права, характером пануючого в країні політичного і державного режиму, основними принципами побудови і функціонування політичної системи того чи іншого суспільства.

На нашу думку, немає необхідності доводити що принцип побудови і функціонування, скажімо, феодального права докорінно відрізняються від принципів побудови і функціонування рабовласницького чи іншого типу сучасного права.

Власне, очевидно є різниця принципів таких, наприклад,сучасних правових систем, як романо - германської правової системи, яка охоплює країни, в яких юридична наука і практика склалася включно на законах римського права, і системою мусульманського права, яка склалася на підвалинах мусульманської релігії.

Принципи права далеко не завжди лежать на поверхні і носять відкритий характер. Проте вони притаманні будь - якій правовій системі. Як правило, вони закріплюються або прямо в законодавчих актах (статтях, преамбулах, конституційних чи звичайних законів) або заповнюють собою зміст правових норм.

В якості прикладу прямого закріплення принципів права в законодавстві можна послатися на проголошення принципу народовладдя в конституціях багатьох сучасних держав.

Так, Конституція нашої держави 1996 року проголосила, що "носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування" (ст. 5).1 Конституція Китайської Народної Республіки 1982 року проголошує, що вся влада в країні "належить народу народ у відповідності з положенням закону різними шляхами і в різних формах управляє державними, господарськими, культурними і суспільними справами" (ст. 2).

Принцип народовладдя відкрито проголошується і закріплюється в конституціях і звичайних законах багатьох інших країн (ст. З Конституції Російської Федерації; ст. 2 Конституції Чеської Республіки; ст. 2 Словацької Республіки тощо).

Значення принципів права полягає в тому, що вони у стислому вигляді, концентровано відображають найсуттєвіші риси права, є "обличчям" права, вони:

· здійснюють узагальнене закріплення основ суспільного ладу;

· забезпечують єдине формування правових норм;

· забезпечують їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів впливу(3).

Система принципів базується на їх стійкому зв'язку між особами. Реалізуючи ту чи іншу правову норму необхідно врахувати принципи всієї правової системи, які надають їй єдиної спрямованості.

Принципи права можна класифікувати за такими підставами:

а)за формою нормативного вираження (тобто за характером нормативного джерела, в якому вони закріплені);

б)за сферою дії(в одній чи кількох галузях,права в цілому);

в) за змістом.

За формою нормативного вираження принципи можна розподілити на такі, що закріплені в міжнародних та внутрішньодержавних деклараціях, конституціях і в поточному законодавстві.

За сферою дії вирізняють загально-правові, міжгалузеві, галузеві та принципи правових інститутів.

За змістом бувають загально-соціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи. Можлива й інша класифікація, пов'язана з дослідженням специфічних принципів, властивим певним структурним спільностям, наприклад загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, історичні та інші.

Загальнолюдські принципи права

Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права безпосередньо визначаються досягнутим рівнем розвитку людства (політичним, економічним, соціальним, моральним тощо) і повинні виступати універсальним критерієм становлення національних правових систем. Вони закріплені в міжнародних правових документах і частково у внутрішньому законодавстві окремих держав.

Загальнолюдські принципи формуються в перебігу продуктивності взаємодії людського суспільства на фоні виникнення цивілізаційної ідентичності народів і являють собою одне з кращих досягнень людства. Будучи визнаними загальнолюдськими і закріплені в міжнародно-правових документах, ці принципи стають обов'язковими для всіх держав.

Принцип гуманізму - одна із найважливіших ціннісних характеристик цивілізованого суспільства, що визнає благо людини, його права на свободу, щастя, виявлення своїх здібностей критерієм прогресивності соціальних інститутів. Принцип гуманізму в праві знаходить своє втілення в цілому ряді нормативних положень різноманітної галузевої належності, таких як: ніхто не може бути безпідставно заарештованим або утримуватися під вартою; батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; ніхто не може бути підданий катуванню, іншим жорстким, нелюдським чи таким, що принижують його гідність, видами примушування і покарання; заборона допуску до преси і публіки на судовий розгляд з міркувань моралі.

Принцип демократизму прямо випливає з принципу народовладдя. Однак ідея права полягає у прагненні окремої людини до відносності свободи від влади - державної, особистої і навіть народної. Тому в праві принцип демократизму проявляється шляхом закріплення в нормах правового становища людини, порядку участі народу у формуванні органів державної влади, в здійсненні правової політики, у створенні й удосконалення законодавства:

Принцип справедливості передбачає його трактування як зовнішнього, щодо права явища і як соціально-юридичної категорії, що відбиває певні властивості самої юридичної форми. Йдеться про здатність права захищати політичні, економічні та інші інтереси різних соціальних груп (класів), кожна яка має свої уявлення про справедливість.

Щодо справедливості, то як спеціально-юридична категорія вона розглядає в масштабі відповідності, пропорційності, збалансованості і певної гармонійності між здійсненими витратами, зусиллями, зверненнями людей і відповідною реакцією на це суспільства, вираженої у вигляді винагороди, заохочення чи осудження. У цьому разі вказаний принцип виступає як принцип усієї правової системи.

Принцип свободи як можливість вибору варіанта поведінки являє собою абсолютне благо і може бути обмежений лише необхідністю забезпечити свободу інших осіб, що досягається шляхом встановлення певної міри свободи окремої особи. Діяльність органів держави і посадових осіб має бути спрямована на створення умов для реалізації і захисту свободи людини.

Принцип рівності виражається у рівності правового становища всіх перед законом, наявності рівних загально громадських прав і обов'язків, рівному захисті перед судом залежно від національної, статевої, релігійної незалежності, походження, місце мешкання, посадового стану та інших обставин (9).

Загально-правові принципи

Загально-правові принципи характерні для права в цілому, визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи незалежно від специфіки регульованих ними суспільних відносин. Вони діють у всіх галузях права, через що їх називають загальними (за обсягом), або основними. До них належать: єдність прав і обов'язків суспільних відносин, гарантованість прав і свобод громадян, принцип відповідальності за вину, принцип законності, поєднання стабільності і динамізму та деякі інші.

Єдність прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин. Цей принцип спрямований на поєднання публічних і приватноправових засад у праві, узгодження інтересів соціальних груп, громадян і держави в цілому.

Сукупність його полягає в тому, що право користування одним суб'єктом будь - яким соціальним благом кореспондує обов'язок іншого суб'єкта виконувати необхідні для суспільства дії. Носіями прав і обов'язків є громадяни та їх об'єднання, посадові особи, державні органи і держава в цілому. Конкретні прояви дії вказаного принципу можуть бути виражені таким поєднанням прав і обов'язків:

> загальному суб'єктивному праву кореспондує обов'язок інших осіб сприяти здійсненню цих прав, хто б не був їх носієм;

загальним юридичним обов'язком відповідають суб'єктивні юридичні права конкретних осіб вимагати їх дотримання;

праву одного суб'єкта відповідає обов'язок іншого. Право громадян на пенсію, на допомогу по безробіттю кореспондує обов'язок органу соціального забезпечення нарахувати пенсію, а служби зайнятості -допомогу по безробіттю;

кожен суб'єкт виступає щодо іншого водночас і як носій прав і обов'язків. У відносинах по договору купівлі - продажу обов'язку продавця передати товар відповідає його праву одержати за його обумовлену договором плату, а обов'язку покупця оплатити товар відповідає право одержати товар на погоджених умовах.

Принцип відповідальності за вину. Однією з підстав юридичної відповідальності будь - якого виду є вина, тобто психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки (дії або бездіяльності) та її наслідків у формі умислу або необережності. Сутність принципу полягає в тому, що застосування заходів юридичної відповідальності в усіх галузях права можливе лише за наявності вини. Як вихідний він існує і в цивільному законодавстві. Однак є виняток, коли заходи цивільно - правової відповідальності застосовуються до власника джерела підвищеної безпеки за безвинне заподіяння шкоди, тобто за об'єктивний протиправний вчинок.

Водночас чи мало дослідників таке заподіяння шкоди не відносить до правопорушення, а це означає, що загальна дія вказаного принципу не порушується.

Принцип законності. Цей принцип виражається в системі вимог суворого і неухильного дотримання законів і відповідних їм підзаконних актів, усіма суб'єктами суспільних відносин. Свій вплив він знаходить у правотворчій і правозастосовній діяльності. Цей принцип означає також верховенство закону в системі юридичних актів, єдність законності, тобто однакове розуміння і дотримання законів, не суперечність норм, що становить діючу систему права, обов'язковість норм права для всього населення, неприпустимість зворотної сили законів, що встановлюють нову або більш тяжку юридичну відповідальність та ін.

Принцип поділу права на публічне і приватне, на відносно