Наприкінці 80-х років нові економічні умови переходу до ринкових відносин, поява різних форм власності зумовили зміни у системі арбітражів. Так, Закон України «Про арбітражний суд» від 4 червня 1991 р. уперше започаткував здійснення правосуддя в господарських відносинах спеціалізованими судовими установами. Арбітраж було реорганізовано в арбітражний суд. З прийняттям цього Закону починається новий період діяльності та розвитку Миколаївського обласного арбітражного суду. Постановою Верховної Ради України було призначено голову арбітражного суду -- Фролова Валерія Дмитровича, який у найкоротший термін сформував штат суду із 21 працівника. 19 червня 1992 року вважають днем формування арбітражного суду Миколаївської області як органу судової влади. Цього дня були призначені на посади заступник голови Цвєткова Павліна Василівна, перші судді -- Цвігун Валентина Леонідівна, Дубова Тамара Михайлівна, Волковицька Наталія Олександрівна, Ткаченко Олександр Васильович, Міщенко Володимир Іванович, Моргуленко Тамара Євгенівна. У структурі арбітражного суду було створено президію, відділ по розгляду конкретних категорій господарських спорів, відділ підготовки справ до розгляду та контролю за виконанням рішень, фінансово-економічний та загальний відділи. Щороку штатна чисельність працівників суду зростала. Збільшення кількості звернень до суду, поява нових категорій справ, зміни в структурі господарських спорів зумовили створення колегій та призначення нових суддів -- Васильєвої Людмили Іванівни, Мамонтової Олени Миколаївни, Середи Олександра Федоровича, Ковтонюк Людмили Володимирівни, Василяки Костянтина Леонідовича, Гриньової Тетяни Віталіївни, Семенова Анатолія Костянтиновича. У період з 1998 р. по 1999 р. на базі арбітражного суду створено Колегію по визнанню банкрутами суб'єктів підприємницької діяльності і Колегію з розгляду справ про стягнення податків, зборів (обов'язкових платежів).

У травні 1998 року на базі арбітражного суду Миколаївської області, за присутності Голови Вищого арбітражного суду України Дмитра Микитовича Притики, заступника Голови Вищого арбітражного суду України Анатолія Йосиповича Осетинського, голів обласних і міських арбітражних судів, представників інших держав (наукових експертів США), було проведено Всеукраїнський семінар суддів арбітражних судів України, присвячений найактуальнішим питанням судово-правової реформи.

У зв'язку із значним зростанням кількості спорів у період з 2002 р. по 2009 р. штат господарського суду Миколаївської області поповнився високопрофесійними кадрами. На посади суддів були призначені Смородінова Ольга Григорівна, Філінюк Іван Георгійович, Горобченко Дмитро Миколайович, Семенчук Наталія Олександрівна, Коваль Сергій Миколайович, Коваль Юрій Михайлович, Ржепецький Віктор Олександрович, Давченко Тетяна Миколаївна.

5 квітня 2005 року Указом Президента України на посаду голови господарського суду був призначений Коваль Юрій Михайлович. 22 листопада 2010 року згідно з Рішенням Вищої ради юстиції на посаду голови господарського суду Миколаївської області був призначений Василяка Костянтин Леонідович.

У 2012 році на посади суддів господарського суду Миколаївської області були призначені судді Мавродієва Марина Володимирівна, Бездоля Дмитро Олександрович, Алексєєв Андрій Павлович, Олейняш Еліна Михайлівна, Адаховська Віра Сергіївна, Бритавська Юлія Сергіївна.

Станом на 01 квітня 2013 року структура господарського суду Миколаївської області складалася з голови суду, заступника голови, двадцяти суддів та досить розгалуженого апарату суду, укомплектованого кваліфікованими кадрами.

Високопрофесійні судді, чия трудова діяльність тривалий час була пов'язана з господарським судом Миколаївської області, гідно представляють судову владу у Вищому господарському суді України. Це судді Волковицька Наталія Олександрівна, Цвігун Валентина Леонідівна, Мамонтова Олена Миколаївна, Ковтонюк Людмила Володимирівна.

Неухильно дотримуючись принципу верховенства закону і права, працівники суду активно впливають на зміцнення законності та правопорядку в господарській діяльності України. Завдяки високій професійній майстерності суддів більшість підприємств області продовжують працювати на користь держави. За неупереджене та ефективне правосуддя багатьох працівників господарського суду Миколаївської області неодноразово нагороджено почесними званнями та відзнаками.

· Районний суд

ь Новоодеський районний суд Миколаївської області

Новоодеський район в теперішніх межах утворився 7 березня 1923 року, в складі Миколаївської області він з 22 вересня 1937 року. Розташований центральній частині області, в нижній течії річки Південний Буг. Площа району 1,4 тис. кв. метрів, що становить 5,7 % території області.

Історія заснування селища Нова Одеса (Алєксєєвське до 1739р., Федорівка до 1832р.) сягає початку XVIII ст. Першими поселенцями в цих краях були старообрядці, що тікали на малозаселені землі під час сильних гонінь в центральних областях Росії. Основним заняттям жителів цього краю було землеробство та скотарство (особливо розведення коней, великої рогатої худоби та овець). Часто в ці краї заїжджали запорізькі козаки на звірині гони та рибні лови. В 1768-74 рр. запорожці брали активну участь у російсько-турецькій війні, за що царський уряд виділив по річках їм землі для поселення. Тут же селились вихідці із Туреччини, молдовани, волохи, болгари та інші придунайські християни, що перейшли на бік Руських військ під час війни.

Новоодеський районний суд розташований в центрі міста за адресою: м. Нова Одеса, вул. Леніна, 190. Нова будівля суду була побудована в 1981 році.

З 1952 року по 1965 рік головою суду працював Шевченко (ім'я та по-батькові в книгах наказів відсутнє).

З 1965 року по 1987р. головою суду працював Гураєвський Григорій Михайлович, за ініціативи якого було розпочато будівництво сучасної будівлі Новоодеського районного суду. Під його керівництвом почала працювати суддею Беленська Варвара Григорівна, яка зараз працює адвокатом Новоодеської юридичної консультації.

З 1987 року по 1 липня 2009 року головою суду працював Задунайський В'ячеслав Васильович, який народився 1 липня 1945 року в с. Нечаяному Миколаївської області в сім'ї робітників. Після закінчення середньої школи з 1963 року працював столяром в радгоспі «Нечаянський», потім з 1964р. по 1965 рік - лаборантом Нечаянської середньої школи. З 1965 по 1973 р. навчався Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова, після закінчення якого з 1973 по 1978р. працював старшим юристом, начальником юридичної групи Доманівського районного управляння сільського господарства.

З 1978р. працював народним суддею Доманівського районного народного суду. Трудящими Новоодеського району було висунуто Задунайського В.В. кандидатом в народні судді. Виборча комісія Новоодеського району Миколаївської області з виборів народних суддів зареєструвала Задунайського В.В. кандидатом в народні судді Новоодеського районного народного суду.

В 2008 році голові суду Задунайському В.В., було присвоєне звання Заслуженого юриста України.

З 2009 року Задунайський В.В. у відставці.

Під керівництвом голови суду Задунайського В.В. почала працювати з 1987 року по 2004р. суддя Панкратова Валентина Григорівна, на цей час - у відставці

Зараз в суді відповідно до штатного розпису працює 22 працівника. Три судді: Гажа Олег Петрович, який виконує обов'язки голови суду, та судді Ітрін Микола Петрович, Баранкевич Валерія Олегівна (додаток 2).

ь Кривоозерський районний суд Миколаївської області

В «Хронологічному огляді історії Новоросійського краю в 1731 --1829 роках», за 1836 рік значиться, що поселення засновано українцями, росіянами, молдованами, на схрещенні важливих торгових чумацьких шляхів з Польщі в Крим, з Молдови й пониззя Дунаю -- у Київ і Чигирин.

Існує кілька усних переказів-легенд про походження самої назви Криве Озеро. З них найбільш часто згадуваними є дві. Перша -- селище назване так через звивисті криві берега озера, утвореного в давнину старорічищем Кодими. Друга версія є. Наш край не раз бував у жорстоких битвах. Настільки кривавих, що після однієї з них сніг, що почав танути, і вода в озерах стали червоними (кривавими) від крові. Відтоді це місце начебто одержало назву Криваве Озеро, з часом трансформувавшись у Криве Озеро.

Ці землі були захвачені Польщею у XVI столітті належали магнату Любомирському, який дозволив селитися тут мілкій шляхті, молдованам, а також кріпосним втікачам, надавши їм деякі тимчасові послаблення.

Правий берег річки Кодима засвоювали вихідці із Північної України і запорожці.

Старшини, послані Запорозьким кішем в цей район в 1764-1967 рр. повідомляли про наявність ханської слободи, що «…заведена населенням у 1762 році». В 1764 р. у ній налічувалось 40 хат.

Слобода рахувалась власністю ханського каймакана Якуб-аги.

Після русько-турецької війни 1787-1791 рр. землі продовж правого берегу Кодима відійшли до Росії, 1793 році коли Правобережна Україна з'єдналася з Лівобережною у складі Російської держави, в результаті нового адміністративного розподілу Криве Озеро увійшло до складу Подільського намісництва, а в 1797 р. - в Балтський уїзд Подільської губернії.

В лівобережній частині села в основному жили кріпосні селяни, яка в кінці XVIII сторіччя стала значним торговим пунктом де поселялися мілкі торговці, лавочники, ремісники, міщани, обіднілі дворяни. З 1804 року ця частина села згадується як містечко, в якому проживало 3472 чоловіка. За даними 1859 року у сільському південному поселенні Криве Озеро Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 2185 осіб. Налічувалось 319 дворових господарств, існувала православна церква, відвідувались базари.

Напередодні першої світової війни в Кривому Озері проживало 10263 чол., в 1919р.-14462 чол., та Криве Озеро входило до Балтського уїзду Одеської губернії. В 1923 році, при проведенні адміністративно-територіального поділу УРСР відповідно до Постанови №310 ВУЦВК від 7 березня 1923 року, Криве Озеро стало центром одноіменного району Первомайського округу Одеської губернії. А в 1954 році Кривоозерський район виділився із Одеської області та увійшов до складу Миколаївської області.

Кривоозерський район займає площу 81443 га 3,2% загальної території області.

Протягом 1947-1948 pp. сесіями обласних Рад депутатів трудящих терміном на 5 років було обрано нові склади обласних судів. 30 січня 1949 р. уперше відповідно до Конституції УРСР (ст. 108) і Закону СРСР "Про судоустрій" 1938 р. відбувалися вибори народних суддів громадянами району на основі загального, прямого та рівного права при таємному голосуванні. Порядок виборів детально визначався у Положенні про вибори народних суддів від 10 жовтня 1948 р. Народні судді та народні засідателі обиралися на три роки. Для кандидатів установлювався віковий ценз -- 23 роки.

На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 30 серпня 1956 року обласне управління Міністерства юстиції було ліквідовано і функції судового управління народними судами були передані обласному суду. Мін'юст УРСР, а також інших республік отримав статус союзно-республіканського міністерства. На обласні суди покладалися не властиві для судових органів функції керівництва нотаріальними конторами, виконанням судових рішень і вироків у частині майнових стягнень, контролю за усією діяльністю народних судів, проведення в них ревізій. Народні суди отримали право призначати судових виконавців.