Завдання правосуддя та нові засади реформування судової системи визначили прийняті наприкінці 1958р. Основи законодавства Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік, а також Закон "Про судоустрій" УРСР від 30 червня 1960 р. Зміни торкалися передусім організації та діяльності низової ланки судової системи. Замість дільничної системи народних суддів встановлювалися єдині народні суди району чи міста, які тепер обиралися не на три, а на п'ять років. Народні засідателі обиралися на два роки зборами трудових колективів. Судові справи між суддями розподілялися за територіальним принципом, тобто за кожним суддею закріплювалася певна територія району (міста). Народні суди мали звітувати про свою діяльність перед відповідними Радами, а народні судді -- перед виборцями.

Підвищити роль громадськості у здійсненні правосуддя давали змогу керовані судами самодіяльні органи -- Ради народних засідателів. Відновили діяльність товариські суди, що виникли в 20-х роках для боротьби з порушниками дисципліни праці. Згідно з Положенням про товариські суди Української РСР від 15 серпня 1961 р. їх підсудності підлягали справи про антигромадські вчинки й злочини, за скоєння яких не передбачалося кримінальне покарання. Товариські суди застосовували переважно заходи громадського впливу, а в разі необхідності могли порушувати клопотання перед народними судами про застосування кримінального покарання. Справи розглядалися колегіально -- трьома членами товариського суду.

Проте, спроба децентралізувати управління судовою системою виявилася невдалою, і в 1962 р. поновився попередній порядок загального керівництва судами з боку Мін'юсту та його органів.

Указом Президії Ради УРСР від 6 жовтня 1970 року було створено Міністерство Юстиції УРСР та відділи юстиції облвиконкому. В зв'язку з створенням відділів юстиції структура і функції обласного суду змінились. 30 грудня 1970 року обласним судом були передані відділу юстиції функції управління і організації народними судами.

Після придбання Україною суверенітету у грудні 1991 року в країні в органах влади всіх рівнів відбувається реформування. Здійснюється удосконалення судової системи, діяльності судів.

Згідно Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української PCP «Про судоустрій Української PCP», Кримінально-процесуального та Цивільно-процесуального кодексів Української PCP» від 17 червня 1992 року № 2464-12 судовий процес проводиться суддею одноособово за участю прокурора, адвокатів, секретаря. Народні засідателі участі в судовому процесі не приймають. Це знайшло відображення у назві суду: з 1993 року він діє як Кривоозерський районний суд Миколаївської області (додаток 3).

З початку 2002 року згідно Закону України «Про судоустрій», прийнятому 7 лютого 2002 року, суд має назву - місцевий Кривоозерський районний суд Миколаївської області.

З 03.08.2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів", з прийняттям якого в Україні утворені Вищі спеціалізовані суди в тому числі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальнх справ, в судах введена автоматизована система документообігу, технічний запис судових процесів по кримінальним, цивільним, адміністративним справам.

Діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на зміцнення законності та правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням.

В серпні 2003 року вперше для потреб Кривоозерського районного суду Миколаївської області територіальним управлінням ДСА України в Миколаївській області був придбаний комп'ютер, кількість яких щорічно зростає.

В зв'язку з технічним прогресом, який досяг і судової системи, забезпечення судів оргтехнікою, впровадження в судах комп'ютерних програм, до штатного розпису Кривоозерського районного суду в 2008 році була включена посада головного спеціаліста з інформаційних технологій.

Відповідно до вимог ч.4 п.п. 1,3,4,9,10 ст.234 ЦПК України 2004 року розгляд цивільних справ окремого провадження проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів:

· обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності;

· визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

· усиновлення;

· надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

· примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Протягом березня-квітня 2011 року рішеннями селищної та сільських рад затверджено 20 народних засідателів Кривоозерського районного суду:

Бездітна Ольга Володимирівна,

Бермас Олександр Іванович.

Біденко Рима Михайлівна,

Кибик Анатолій Петрович,

Зайченко Юрій Олександрович,

Кір'єв Володимир Валерійович,

Крижанівська Валентина Дмитрівна,

Тута Тетяна Іванівна,

Чередніченко Валентина Василівна,

Шуміловська Тетяна Павлівна

20 листопада 2012 року в зв'язку з набранням чинності Кримінального процесуаьного кодексу України, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації Кривоозерської районною радою 17 серпня 2012 року на ХІV сесії шостого скликання рішенням №14 затверджено список присяжних Кривоозерського районного суду Миколаївської області в кількості 9 чоловік: Бардичевська Валентина Володимирівна, Волошанівський Василь Дмитрович, Гордійчук Володимир Андрійович та ін.

Відповідно до вимог ст.31 КПК Укрїни кримінальні провадження в суді першої інстанції щодо злочинів за вчинення яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі здійснюється колегіальносудом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Першими суддями, які здійснювали правосуддя були:

· До війни - суддя Величко;

· З 1944 року - суддя Кобець;

· З 1947 року по грудень 1951 року Ротар Микола Петрович та ін..

Згідно даних архіву, в період роботи суддею Погрібного О.Я. в склад суду входили секретар судових засідань Піщуліна Антоніна Василівна, потім Гулько Григорій Пилипович, судовий виконавець Голобродський Антон Олексійович, конюх Грушецький Іван Іванович, потім Душенківський Володимир Володимирович, технічний працівник Мар'янова Анастасія.

Суд займав Ѕ частину приміщення бувшої бібліотеки по вулиці Шевченка,5, іншу частину займав відділ КДБ. Мав біля одного гектара землі, сінокіс, конюшню, бричку, санки, віз, пару коней, щоквартально державою виділявся наряд на фураж, в період збирання врожаю конюх відряджався на збирання врожаю, отримував солому, в лісі орендували земельну ділянку, на корм сіяли кукурудзу, буряки.

По категоріям розгляду справ до 50% складали справи УПОВМІНЗАГУ (утримання сільгоспподатку уповноваженого Міністерства заготівель), утримання недоїмки на доходи від виробництва сільгосппродуктів (молока, м'яса, шерсті) до 20% та справи про розірвання шлюбу, утримання аліментів, встановлення юридичних фактів.

Значну кількість кримінальних справ складали справи щодо крадіжок за ст.ст. 1,2,3,4 Указів Президії Верховної Ради СРСР від 04.06.1947 р. «Про кримінальну відповідальність за крадіжку державного та громадського майна» та «Про посилення охорони особистої власності громадян», які діяли до 1961 року - частина четверта відповідних Указів передбачала кримінальну відповідальність (за крадіжку зерна нового врожаю) до 25 років позбавлення волі та за крадіжку особистого майна до 20 років позбавлення волі.

А також, згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 1942 року справи про кримінальну відповідальність за невиробіток мінімуму трудоднів.

Велику кількість складали адміністративні справи за самовільне залишення навчання в школах фабрично-заводського навчання та справи про самовільне залишення робіт по відбудові шахт та заводів.

В проваджені суду знаходились сотні таких справ, тому склад суду в понеділок здійснював виїзд для розгляду справ, у виїзних засіданнях суд підбирав справи по категоріям та населеним пунктам, протягом неділі почергово слухав справи, переїжджаючи із села в село справи слухались після роботи, а також ввечері, склад суду ночував у хаті визначеній колгоспом, повертаючись в суботу.

З травня 2009 року Кривоозерський районний суд розміщений на другому поверсі за адресою вулиця Шевченко, 1а, в приміщенні бувшого агробанку «Україна», яке орендовано в управлінні Державного казначейства. Суд має сім кабінетів, архів, гараж та два зали судових засідань.

Працівники, які віддали більшу частину свого життя служінню Феміді.

Піщуліна Антоніна Василівна - до 1947-1950 рр. та з 1970 по 1973 рік секретар судових засідань;

Гулько Григорій Пилипович з 01.01.1951 р. по 1968 рік секретар судових засідань, з 1980 року будучи народним засідателем, щорічно виконував обов'язки судді під час його відсутності (відпустки та хвороби) та протягом трьох місяців в 1981 році і в період з травня 1986 р. по вересень 1986р. А з 1992 року по 15.11.1999 рік працював помічником судді;

Кривошеєва Валентина Антонівна - секретар суду з 14.03.1972 по 10.08.1981 р.;

Мовчан Тетяна Григорівна - секретар судового засідання та судовий виконавець з 14.04.1977 року по 1995 рік;

Загодіренко Феодосія Михайлівна - секретар суду з 19.12.1994 року по 14.01.2011р.

Тривалий час у суді працюють:

керівник апарату суду Ковальчук Л.В. з 08.08.1988 року;

консультантом з кадрової роботи Волошанівська Н.В. з 01.03.1993 року;

секретар суду Канчура Л.М. з 01.12.1994 року;

заступник керівника апарату суду Протасевич Д.М. з 03.03.2003 року.

· Міськрайонні суди

ь Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

За однією з існуючих в науковому світі версій на місці сучасного Очакова ще у І-ІІІ ст. перебувало сарматське місто Алектор, історія існування й занепаду якого до сьогодні залишилася загадкою. Дата заснування Очакова (1492) викликає багато суперечок серед учених.

Тут знайдено сліди слов"янських поселень в гирлі Дніпра і на о. Березань, які датуються ще IX-XII ст. У цих місцях стояв південний форпост Київської Русі, навколишні поселення якого були зруйновані численними ордами кочівників, а у XIII ст. ці землі були захоплені монголо-татарами і приєднані до Золотої Орди, яка досягла на той час найвищого підйому військової могутності, будучи однією з найсильніших держав Середньовіччя.В кінці XIV - на початку XV ст. литовським князям Гедемінасу, Ольгерду, а пізніше Вітовту вдалося, користуючись династичною боротьбою в Золотій Орді, розширити межі Литовського князівства до Чорноморського узбережжя і поставити татарських феодалів Криму у васальну залежність від Литви. Тоді ж, за існуючої версії, на місці сучасного Очакова литовський князь Вітовт заснував фортецю Дашів.

Незалежне Кримське ханство було створене у 1443 р. З 1475 р. Кримське ханство попадає у залежність від Туреччини. З часом всі приморські міста Кримського ханства були підпорядковані туркам, а Очаків став центром усіх турецьких володінь на просторі між пониззям річок Дніпра та Дністра, що складали так званий Очаківський степ. У Кримських посольських книгах місто Менглі-Гірея в гирлі Дніпра називається Очаковом. Таким чином, документально підтверджено, що у 1492 р. в гирлі Дніпра покладено початок місту Очаків. Менглі-Гірей назвав укріплення Кара-Кермен (Чорна фортеця). У XVІ-XVІІ ст. наступні правителі Кримського ханства остаточно зіпсували відносини з Росією грабіжницькими нападами на її територію. Не уникли такої долі й Польща, й Україна. Мужню боротьбу з Кримським ханством вели донські і запорізькі козаки. У 1523 р. Очаків був спалений отаманом Євстафієм Дашкевичем.