Античні міста-держави значну роль в розвитку цивілізації праслов’янського світу. Це були перші організовані міста на території України, центри культури та торгівлі. Будучи складовою частиною античної цивілізації, вони водночас жили і розвивалися у тісній взаємодії з місцевим праслов?янським населенням Причорномор?я і більш віддалених районів, майже тисячоліття здійснювали на них вплив найвищої на той час культури. Не зливаючись з місцевим населенням, яке часто конфліктувало з ним, вони все ж сприяли прискоренню їхнього соціально-економічного, політичного та культурного розвитку. Організація торгівлі і мореплавства на Чорному морі відкрили племенам, що мешкали на території України, шлях до зв?язків з Середземномор?ям, Малою Азією.
   І тис. до н.е. — це пізній період праслов?янської історії. Продовжується процес формування праслов?янських племен: переселенські рухи різних етнічних груп, їх змішування, асиміляція, взаємовпливи та ін. У цьому частково брали участь племена лужицької культури, певною мірою висоцької та чорноліської.
   До великого масиву центральноєвропейської лужицької культури входило багато племен з різними традиціями, віруваннями, і серед них предки іллірійців, германців і слов?ян. Спільною рисою цих племен був поховальний обряд — кремація, який наприкінці бронзової доби поширився майже по всій Європі.
   Висоцька культура — між Західним Бугом і Стиром — теж пов?язана з лужицькою, хоча мала декілька своєрідних рис. Це був масив праслов’янських мирних племен, що жили патріархально-родовим ладом і займалися землеробством та скотарством; знаряддя виробництва виробляли переважно з каменя, кременя, кісток, а також бронзи, заліза і мали досить розвинуте гончарне виробництво. Поховальні обряди змішані — кремація і тілопокладання. Біля померлих клали посуд з їжею, знаряддя, рідше — зброю. В дитячих похованнях зустрічаються глиняні іграшки. Ця культура проіснувала майже чотири століття і розчинилася в інших праслов?янських землеробських культурах, що з?явилися в середині І тис. до н.е.
   У першій половині І тис. до н.е. на Правобережжі і Лівобережжі Дніпра мешкали племена чорноліської культури. їхній побут та виробництво багато в чому схожі з племен висоцькою культурою. Поряд із цим у них спостерігається високий рівень металургії бронзи та заліза. Для боротьби з агресією кіммерійців та інших кочівників чорнолісці будували городища, оточені земляними валами з дерев?яними стінами зверху. Серед них зустрічаються дуже великі, такі як Чорноліське, довжина валів якого сягала 6 км. Городища об?єднували населення і ставали племінними центрами.
   Починаючи з VI ст. до н.е. значна частина праслов?янських племен потрапила під вплив скіфів — Лісостепове правобережжя і побережжя Ворскли на Лівобережжі Дніпра. Основним заняттям було землеробство. Воно мало такий розвинутий характер, що велика кількість зерна вивозилася у грецькі міста, а Ольвію навіть називали «Торжиськом борисфенітів» (дніпрян).
   Підтиском скіфів деякі праслов?янські племена поступово переміщуються на захід, аж до Закарпаття, і мирно зливаються з місцевими праслов?янськими племенами. Ці «переселенці» принесли з собою багато елементів скіфської культури, особливо в озброєнні та прикрасах. Характерним був поховальний обряд під курганами з масивними конструкціями кам?яних брил всередині. Сотні їх розкидані на землях сучасної Хмельниччини, Тернопільщини, Буковини. Племена праслов?янського світу жили також на Волині, у верхів?ях Дністра, західного Бугу, де ситуація була спокійнішою і тому зміни населення були незначними. Тут відчувався більший вплив лужицької культури із заходу.
   Праслов?яни середини і другої половини І тис. до н.е. вирощували пшеницю трьох видів (тверду, м?яку та карликову), жито, ячмінь, просо, боби, рапс, льон, розводили коней, корів, кіз, овець, свиней. Серед знарядь праці переважають залізні серпи, кам?яні зернотертки і т.ін. Майже кожне праслов?янське плем?я мало свою кераміку, що відрізнялася формою та орнаментацією.
   І тис. до н.е. було періодом формування праслов?янського язичництва. З?являлися нові релігійні уявлення і культ Даждьбога — бога Сонця, сина бога неба Сварога. З ідеєю неба і сонця пов?язані щорічні святкові вогнища в час весняного рівнодення та літнього сонцестояння (Купала). Більшість праслов?янських культів і вірувань були пов?язані із землеробством. На багатьох праслов?янських поселеннях знайдені жертовники у вигляді глиняних кругів, а поряд — кістки тварин (жертвоприношення), ритуальний посуд, культові фігурки та ін.
   Таким чином, багатоетнічне населення, що проживало на території сучасної України, пройшло такі основні етапи розвитку: кам?яний, мідно-кам?яний, бронзовий, ранній залізний, створили відповідні типи організації суспільно-політичного, економічного, духовного життя. Це був період палеолітичної та родової общини, племен, народження соціально-класової структури, державно-політичних об?єднань, великих міграційних процесів та періодичного змішування родів, племен, етнічних груп. VІІ-І тис. до н.е. відбувається формування праслов?янства, з якого в середині І тис. н.е. вичленовується східнослов?янський масив.
   Український народ отримав у спадщину від своїх попередників усталену традицію хліборобсько-скотарського побуту, взаємозв?язки з європейською, середземноморською і азіатськими цивілізаціями. Від одного народу до іншого, від старших поколінь до нових передавалися господарські традиції, звичаї, культурні надбання і зв?язки, зберігалася безперервність і нерозривність розвитку.