ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ПОДАТКОВОГО ПРАВА
• 1.1 Поняття джерел податкового права;
• 1.2 Класифікація джерел податкового права;
• РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИДИ ДЖЕРЕЛ ПОДАТКОВОГО ПРАВА
• 2.1 Закони як джерела податкового права;
• 2.2 Підзаконні НПА як джерела податкового права;
• 2.3 Міжнародні договори як джерело податкового права;
• РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМАТИКА ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Актуальність теми дослідження. Від того, як люди розуміють право, залежить, як вони будуть ним користуватися. Це ж саме стосується і джерел права. Звісно, що неправильне розуміння джерел права призводить до такого ж неправильного користування ними. В свою чергу, чим адекватнішим є розуміння джерел права, тим оптимальнішим і ефективнішим буде їх використання. Якщо, наприклад, у сучасній Україні є достатньо ознак, які свідчать про великі недоліки у використанні джерел її податкового права, то це означає, з нашої точки зору, що існують не менші проблеми з їх розумінням. Недарма одним з теоретиків фінансового права України П.С. Пацурківським зроблено висновок про те, що проблема джерел податкового права держави, як і джерел фінансового права в цілому, на загальнотеоретичному, методологічному рівні розроблена незрівнянно менше у фінансово-правовій науці, ніж категорії «предмет фінансового права» та «предмет податкового права», «метод фінансового права» та «метод податкового права».

У недорозвинутому стані, як стверджують фахівці, перебуває також і загальноправова категорія «джерела права» в цілому. Ці дві категорії - «джерела податкового права» та «джерела права в цілому» співвідносяться між собою, як особливе та загальне, а тому, щоб з'ясувати по суті перше, необхідно хоча б у загальних рисах охарактеризувати друге.

У радянський період дослідженню тих або інших аспектів джерел по-даткового права були присвячені роботи Ю.А. Ровинського, С.Д. Ципкіна, В.С. Запольського.

При цьому характерним для їх досліджень було те, що вони ототожнювали категорії «джерела податкового права» та «податкове законодавство». В свою чергу, термін «податкове законодавство» вони використовували головним чином у широкому розумінні слова, оскільки саме такий доктринальний підхід до тлумачення законодавства панував у радянській теорії держави і права.

Подальший розвиток та конкретизацію сучасні підходи до аналізу податкового законодавства, джерел податкового права в цілому запропоновані провідними вітчизняними фахівцями з теорії податкового та фінансового права, знайшли у монографіях О.В. Щербанюк, Г.В. Бех, М.О. Перепелиці та В.В. Хохуляка, у ряді навчально-методичних видань, у кандидатських дисертаціях В.В. Безуглої, Н.В. Воротіної, В.М. Чебан, М.М. Весельського, І.Є. Криницького, О.Г. Свєчнікової, В.М. Кофлана та інших. Проте, як і попередні автори, чіткого визначення поняття «джерела податкового права» вони не дають. Відсутнє також чітке нормативно закріплене визначення поняття «податкове законодавство».

Об'єктом дослідження у курсовій роботі є суспільні відносини, що виникають в процесі та з приводу оподаткування фізичних і юридичних осіб, а також юридичні факти, що виступають у якості умов та підстав виникнення, зміни та припинення даних правовідносин.

Предметом дослідження стали норми чинного законодавства України, покликані регулювати податкові правовідносини, та містяться в: Конституції України; Податковий та Митний кодекси України; міжнародних угодах України; постановах Верховної Ради України; Указах Президента України; Постановах Кабінету Міністрів України; актах органів місцевого самоврядування; рішення Конституційного Суду України.

Слово (термін) джерело означає те, що дає початок будь-чому. Джерело права -- це зовнішні форми виявлення правотворчої діяльності держави, за допомогою якої воля законодавця стає обов'язковою для виконавця. Усі ці положення повною мірою стосуються й податкового права.

Джерело права, будучи одним з фундаментальних понять теорії права, само собою та у співвідношенні з іншими, «дотичними» до нього категоріями і поняттями, особливо з поняттям «форма права», має неоціненне теоретичне і практичне значення. Саме тому, починаючи з римських юристів і закінчуючи вченими-правознавцями сьогодення, воно перебуває в полі постійної пильної уваги та вивчення) Памятки римского права. Институции Юстиниана / Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Таисинова. -- М., 1998; . В теоретичному плані чітке уявлення про поняття та зміст джерел права виступає неодмінною передумовою не менш чітких знань про такі нерозривно пов'язані з ним та у значній мірі залежні від нього категорії і поняття, як характер і зміст права, система права, галузь права, інститут права і навіть у певній мірі норма права та інші. В практичному плані чітке уявлення про джерела права - їх поняття, види та зміст - створює умови для подальшого вдосконалення та відповідного підвищення ефективності правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності державних органів.

В той же час розуміння джерела права не може бути глибшим та повнішим, ніж розуміння власне права. Цілком правильно, на нашу думку, відомий російський теоретик права Г.В. Мальцев констатував, що «відоме зауваження Канта про те, що юристи все ще шукають визначення права, залишається справедливим і у наші дні». Юридична думка, резонно відзначає він, «судячи з усього, приречена на безкінечний пошук визначення права, спонукана до цього практичною необхідністю побудувати правопорядок на фундаменті якомога надійніших, чіткіших та повніших знань про його сутність, предмет правового ре регулювання» Мальцев Г.В. Понимание права. Подходы и проблемы. - М., 1999. - С.3.. Ця одвічна і нескінченна погоня за з'ясуванням сутності права, очевидно, у вирішальній мірі зумовлена тим, що, з одного боку, має місце постійне незадоволення досягнутим рівнем юридичних знань, вічно злободенне відчуття неповноти права, бажання його вдосконалити, а з іншого боку - зростаюче разом з досвідом, що набувається, розуміння відносності результатів наукового пошуку, обмеженості і звідси минучості висновків, в істинність яких суспільство уже встигло повірити. Причому ця недосконалість, неповнота знань про право іманентна усій світовій юриспруденції, що вона визнає сама Daries H. Holdcroft. Jurisprudence: Text and Commentary. - L., 1997.

У правознавстві і юридичній практиці термін «джерело права» розуміється багатозначно, а іноді вживається як тотожний до терміна «форми права». Разом з тим, важливо вміти чітко розрізняти ці терміни для правильного використання в правозастосуванні саме форм права. Зміст цих понять буде різним залежно від того, в якому контексті вони вживаються - чи по відношенню до права як цілого, чи по відношенню до окремої норми, групи норм. У праві категорій форми охоплюються два значення: а) правова форма; б) форма самого права.

При відносній єдності змісту і форми, перше є рухомою, динамічною стороною цілого, а форма охоплює систему стійких зв'язків предмету. Виникаюче деколи в ході розвитку невідповідність змісту і форми кінець кінцем дозволяється "скиданням" старої і виникненням нової форми, адекватної змісту, що розвивається.

Правова форма - вся правова реальність. В цьому випадку йдеться про правові явища, охоплюючи економічні, політичні, побутові і інші фактичні відносини. Поняття правової (юридичної) форми застосовне, коли розкривається зв'язок права (або будь-якого правового явища) з іншими соціальними утвореннями, процесами і відносинами.

Форма права - це форма саме має рацію як окремого явища, і співвідноситься вона тільки із змістом права. Її призначення - упорядкувати зміст права, додати йому властивості державно-владного характеру. Виділяють зовнішню і внутрішню форми права.

Скажімо право має внутрішню і зовнішню форму, під якими традиційно розуміється, у першому випадку. Внутрішня будова права, його структура, поділ на галузі та інститути; зовнішня форма права - це система законодавства.

Внутрішньою формою правової норми є її структура, поділ на гіпотезу, диспозицію, санкцію. До неї відносять систему права, горизонтальну та вертикальну структури підпорядкованості усіх її елементів. А зовнішньою - стаття нормативного акта чи група статей, в яких відображена правова норма. Щодо неї у сучасній вітчизняній юридичній літературі не сформувалося єдиного розуміння, що ймовірніше пов'язане з неоднозначною трактовкою різними авторами вже самого змісту права. Іноді, наприклад, припускають, що зміст права складає державна воля, а форми права - це юридичні норми. Думається, однак, що більш близькі к істині ті вчені, які змістом права визнають не державну волю, а юридичні норми, і в цьому зв'язку формою іменують джерела права.

Джерела податкового права - це зовнішні конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, які містять норми податкового права. Змістом джерел податкового права є правові норми, що регулюють питання встановлення, введення і стягування податків і зборів, відносини у сфері податкового контролю й відносини з приводу притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Джерела податкового права допомагають виконувати два взаємопов'язані завдання. По-перше, вони є невід'ємною частиною фінансової правотворчості, яка, у свою чергу, представляє один з основних напрямів фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування. У результаті здійснення державою й органами місцевого самоврядування правотворчої функції утворюються джерела податкового права. По-друге, джерела податкового права є формою існування податкових норм, тобто зовнішнього об'єктивного вираження загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів у податкових відносинах. Форма джерела податкового права містить знання про чинне законодавство, призначене для регулювання податків і зборів. Нормативні правові акти про податки і збори мають певні особливості вступу в законну силуДзюба О.В. Податкове регулювання банківської діяльності в Україні та визначення його пріоритетних функцій. Економічний вісник університету: збірник наукових праць державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - 2011. - №17/1. - С. 3..

З українських дослідників джерел податкового права доцільно виділити М.П. Кучерявенка, який є провідним фахівцем з питань вітчизняної теорії податкового права. Ним започатковано чимало нових перспективних методологічних підходів до цієї проблеми, зроблені цінні узагальнення, оцінки та висновки, які можна розглядати в якості критеріїв та орієнтирів усім наступним дослідникам цих проблем. Зокрема, М.П. Кучерявенко зробив висновок, що «джерела податкового права є вираженням правотворчої діяльності держави у формі прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права».