Сучасний стан фінансового законодавства свідчить про те, що дотепер при підготовці та прийнятті фінансово-правових актів недостатньо враховуються положення Конституції, нерідко конституційні принципи і норми оцінюються і трактуються помилково, продовжується практика невиконання ряду конституційних норм. Як зазначає П.С. Пацурківський, сучасне позитивне фінансове право є недостатньо ефективним, оскільки в ньому відбувається підміна правовідносин владовідносинами, що суперечить Основному Закону і, відповідно, знижує нормативний потенціал Конституції у сфері регулювання фінансового права. Такий стан вимагає проведення “справжньої юридичної революції у фінансовому праві, пошуку і знаходження нового фінансового права”, яке б відповідало конституційним вимогам, зокрема принципу формальної рівності суб'єктів фінансових правовідносин Окрема думка судді // Офіційний вісник України. - 2003. - №16. - С. 71..

Усвідомлення ролі Конституції у процесі регулювання фінансового права можливе тільки через процес “проникнення” її нормативного потенціалу в галузеве фінансове законодавство, його трансформації та підпорядкування фундаментальним конституційним вимогам. Мова йде про механізм приведення норм та інститутів фінансового права у відповідність із Конституцією, що представляє собою процес конституціоналізації фінансового права, що в кінцевому результаті, полягає в забезпеченні гармонійної взаємодії норм конституційного та фінансового права при безумовному пріоритеті перших над другими, а також вироблення конституційно-правової методології оптимізації фінансової системи держави Нестеренко О.Б., Кондрат'єв В.О. - Конституція України як базове джерело фінансового (податкового) права. Право. 2.Административное и финансовое право. - 2011. - С. 92..

Податковий кодекс спрямований на створення в Україні стабільної податкової системи з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату, підтримку пріоритетних галузей економіки, заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання інвестиційних процесів, зниження податкового навантаження, дотримання міжнародних угод щодо оподаткування, забезпечення прав платників податків, створення дієвого механізму контролю з боку податкових органів, обмеження можливостей ухилення від оподаткування Вдовічена Л.І. Податковий кодекс України як елемент системи правового регулювання діяльності держави у сфері уникнення подвійного оподаткування «Вісник Вищої ради юстиції». - №4 (12) 2012. -

С. 42..

Згідно із ст.1 Податкового кодексу України - Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

ПК України є основним законодавчим актом, який регулює відносини оподаткування, податкову систему в цілому, її основи, елементи правового механізму податку. У цьому акті поєднані матеріальні й процесуальні аспекти регулювання податкової системи, всі аспекти справляння податків та зборів, тобто визначено всі принципові положення регулювання податкових відносин. Але як не дивно, досить специфічна ситуація склалася у сфері формування та закріплення правових принципів, які лежать в основі правового регулювання відносин між державами з приводу оподаткування власних резидентів, чия діяльність виходить за межі національної держави, або ж оподаткування нерезидентів, що здійснюють діяльність на території даної держави: ні в Конституції України, ні в ПК України, де визначаються принципи побудови та призначення системи оподаткування, не згадується про принцип одноразовості оподаткування чи принцип уникнення подвійного оподаткування.

Податковий кодекс України спрямований на усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, забезпечення їх гармонізації та взаємодії, створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти. Тому ст. 5 ПК України визначає основні правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: «Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу. У разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу» Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI // Відомості Верховної Ради України від 8 квітня 2011 р. - №13 / №13-14, №15-16, № 17. - Ст. 112. Тобто цією статтею встановлюється межа впливу норм податкового законодавства та співвідношення їх із положеннями законодавчих актів, які не відносяться до податкового законодавства України згідно зі ст. 3 цього Кодексу. Ця стаття застосовується при вирішенні питання щодо відповідності нормативно-правових актів, які регулюють відносини оподаткування з іншими джерелами податкового права, з іншим законодавством, закладає підстави співвідношення актів за юридичною силою. Визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає ПК України, вирішується в судовому порядку.

Сферою регулювання Податкового кодексу України є група однорідних суспільних відносин, які визначають надходження коштів від платників у бюджети у формі податків та зборів. Цим актом регулюється сукупність специфічних відносин, що дозволяє виділити їх із загальної маси фінансових відносин на підставі того, що йдеться про рух грошей у власність держави та територіальних громад (від платника в бюджети) у формі податків та зборів. Законодавець у ч. 1 цієї статті спробував закріпити вичерпний перелік відносин, на регулювання яких спрямовано вплив приписів цього кодифікованого акта:

1) закріплення переліку податків та зборів;

2) порядок адміністрування податків та зборів;

3) закріплення правового статусу платників податків та зборів;

4) компетенція контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб;

5) регулювання відповідальності за порушення податкового законодавства.

У липні 2012 р. п. 1.1 ст. 1 цього Кодексу доповнено абзацом другим, згідно з яким цим Кодексом визначаються також функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби. Одночасно із внесенням таких змін до основного податкового закону держави втратив чинність і Закон України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні».

Навряд чи такий перелік можна вважати вичерпним. У перспективі він вимагатиме певного доопрацювання. Наведемо лише декілька зауважень. По-перше, навряд чи доцільно акцентувати увагу на необхідності виділення саме платників податків та зборів (тим більш у такій редакції, як це запропоновано). Доцільніше або наголосити саме па регулюванні правового статусу цих зобов'язаних осіб, або взагалі закріпити припис щодо визначення всіх елементів правового механізму податку (серед яких платник - лише один поряд з іншими). По-друге, акцентування уваги на особливості регулювання місця посадових осіб передбачає певне дублювання понять, бо обов'язки є однією зі складових повноважень. По-третє, навряд чи реалізація компетенції контролюючих органів та повноважень посадових осіб доцільно пов'язувати лише з податковим контролем. Податковий кодекс України регулює їх дії в усіх відносинах, пов'язаних із справлянням податків (облік платників, роз'яснення тощо), і значна частка цих відносин не характеризується функціями контролю. По-четверте, відповідальність стосується не всіх її різновидів взагалі (кримінальної, адміністративної і і.д.), а лише специфічного різновиду, який у Кодексі фігурує під нашою фінансової. Як підсумок, видається, що доцільніше було б закриті и відкритий перелік відносин, на регулювання яких спрямовано дію Податкового кодексу України, та закінчити регулюванням інших відносин, пов'язаних із справлянням податків та зборів.

З ПК вилучено згадку про те, що податкове законодавство може складатися з інших законодавчих актів з питань оподаткування, яка містилася в законопроектах. Аби не залишити жодних сумнівів, у ст. 7 ПК наголошено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПК і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України. Виняток складають лише закони, що вносять зміни до ПК та встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Сфера дії ПК не поширюється на:

- оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом (визначається Митним кодексом та іншими законами з питань митної справи);

- питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також з банків;

- погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (він взагалі не вважається податком).

Також,згідно із ст. 3 Податкового кодексу джерелом податкового права є й Митний кодекс,а саме розділ XII Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами. Власне у главі 53 визначаються загальні положення щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами (ст.364-370),а глава 54 регламентує пропуск та оподаткування товарів, що вивозяться (пересилаються) громадянами за межі митної території України (ст. 371-373), також глава 55 присвячена пропуску та оподаткуванню товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України (ст.374-381).