Джерела податкового права -- це акти компетентних органів держави, якими встановлюються норми права у сфері податкової політики. Проблема джерел права лежить в основі будь-якої юридичної концепції, оскільки само Існування та ефективність юридичних норм багато в чому визначаються формами вираження і закріплення їх. Податкове право в цьому аспекті не е винятком. Питання про джерела має для нього велике теоретичне та практичне значення. Вивчення цієї проблеми дає можливість не тільки виявити сутність сучасного податкового права, але й певною мірою прогнозувати шляхи його розвитку.

Податкове право є сукупністю юридичних норм, які визначають податкову систему держави, порядок стягнення податків, відповідальність за порушення розпоряджень податкових органів, що займає особливе місце в механізмі фінансового регулювання. Саме податки є основним важелем, за допомогою якого створюються державні грошові фонди та матеріальні умови для існування і функціонування влади. В цьому полягає їхня фіскальна функція. Формування дохідної частини державного бюджету на основі стабільного і централізованого стягнення перетворює державу на найбільший економічний об'єктГега П.Т., Доля Л.М. / Основи податкового права: Навч. посіб. -- 3-тє вид., випр. і доп. -- К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - С. 32..

Джерело податкового права є насамперед формою вираження і встановлення чинних податково - правових норм. Зовнішній характер цієї форми об'єктивного права характеризується перш за все тим, що відбувається закріплення поведінки учасників податкових відносин. Крім того, особливим чином здійснюється і його оформлення - як спеціальних приписів нормативно - правових актів, залежно від їх становища в ієрархії податкового законодавства. Нарешті, подібне зовнішнє оформлення надає певна якість - форма вимоги, характер правової норми. «Таким чином, джерело права є зовнішньою формою об'єктивізації правової норми. Причому тільки об'єктивована ( «у певній формі» ) норма стає загальнообов'язковою правовою нормою, реалізація якої забезпечується відповідними заходами державного впливу. Норма права не існує й не може існувати поза джерелом права - оболонки буття правової норми»Зивс С.Л. Источники права. - М. Наука. 1981. - С.9..

Джерела податкового права повинні:

- установлювати певні правила поведінки, які виключають його індивідуалізацію відносно окремого суб'єкта;

- бути виданим компетентним органом (в основному органами державної влади);

- мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторони функціонування податкового механізму;

Таким чином, джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права Основи податкового права: Навчальний посібник / За ред. проф. Кучерявенко М.П. -- Харків: НЮАУ, 2003..

Традиційно джерелами права вважаються нормативно - правові акти, санкціоновані звичаї, прецеденти (судові або адміністративні), міжнародні угоди. Можливі декілька підходів до розгляду джерела права:

- соціально-економічний - визначає сукупність соціально-економічних факторів, які регулюють об'єктивні закони;

- державно-політичний - характеризує реалізацію державної волі в конкретних правових нормах;

- юридичний - специфічний механізм, що передбачає реалізацію державної свободи в конкретних нормах права.

Джерела податкового права можуть бути поділені за декількома принципами:

1. На підставі владно-територіальної ознаки (в основному це стосується видів нормативних актів):

1) Загальнодержавні нормативні акти;

2) Місцеві нормативні акти;

2. За характером правових норм:

1) Нормативні - акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами в установленому порядку;

2) Ненормативні - акти, що не містять правових норм загального характеру;

3. За особливостями правового регулювання та характером встановлення:

1) Звичай, санкціонований компетентними органами в установленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, до якого робиться відсилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, рамки компетенції держаних органів у сфері оподаткування.

2) Прецедент одержав значне поширення в англосаксонських правових системах, особливо за наявності прогалин у законодавстві. Специфіка в цьому разі полягає в тому, що правозастосовний орган фактично виступає як нормотворча структура. Багато процесуальних норм народились в ході судових слухань за податковими справами. Так, розгляд щодо податкових правопорушень в американському суді ускладнювався посиланнями на п'яту поправку Конституції США, що надавала право відмовитись від давання показань на підставі того, що це могло призвести до «самообвинувачення». Верховний суд США, наділений повноваженнями конституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використання п'ятої поправки до Конституції у разі розгляду справ про податкові правопорушення.

Подібні ситуації спричиняють необхідність систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормотворчість здійснюють Верховний суд, апеляційні суд, претензійний суд, федеральні окружні суди та податковий суд США Козирин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики.- М. 1993.- С. 73-74..

3) Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела податкового права не завжди є однозначним. Міжнародні договори наділені різною юридичною силою. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їх дія є рівнозначною законам, і міжнародні договори включаються в систему законодавства нарівні із законами. Це породжує проблеми як забезпечення правового регулювання цих норм, так і системи гарантій такого забезпечення. А власне в Україні Конституція України встановлює пріоритет міжнародних угод над нормами національного податкового законодавства Конституція України // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - №30.- Ст.141.. Принципове значення має й норма Конституції, відповідно до якої закони та інші правові акти не повинні їй суперечити;

4) Правова доктрина характерна для мусульманських країн, де будучи одним з важливих джерел шаріату, заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини Козирин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики.- М. 1993.- С. 75..

5) Нормативно-правовий акт - найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядаються як похідні від нормативного акта Кучерявенко М.П. Податкове право України. - Підручник. - Харків: Право, 2013. - С. 77..

податковий нормативний юридичний законодавство

Податкове законодавство, виступаючи формою реалізації податкового права, містить досить широке коло нормативних актів, що регулюють оподаткування. С.Г. Пепеляєв зазначає, що податкове законодавство включає взагалі тільки закони та рішення органів влади, видані на основі Конституції Основи податкового права під ред. С.Г. Пепеляєва. - М.,1995. - С. 105.. Згідно зі ст.3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом, операцій з переміщенням товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно - правових актів, прийнятих на підставі і на виконання цього кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

Податкові закони - це нормативно - правові акти законодавчого органу влади, у яких закріплені норми податкового права, що регулюють особливу сферу суспільних відносин - сферу оподаткування, і які мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Конституція України як основний нормативно-правовий акт у сфері податкової діяльності держави та місцевого самоврядування займає одне з найважливіших місць в системі джерел податкового права. Це обумовлюється її установчим характером та прямою дією її норм (ст. 8) Конституція України - Основний закон держави і суспільства: Навч. посібник. - Х., 2007. - С. 190;. Вона регулює найбільш значущі, фундаментальні суспільні відносини.

Застосування конституційних положень можливо без додаткової їх регламентації в інших законах. При цьому, як зазначають Ю.М. Тодика і В.Я. Тацій, положення статі Конституції про пряму дію конституційних норм не відкидає, а вимагає ґрунтовного забезпечення нормативного регулювання суспільних відносин поточним законодавством Тацій В.Я., Тодика Ю.М. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. - 2003. - №6. - С. 7.. Це характеризує її місце в ієрархії нормативно-правових актів, чинних в Україні, та означає, що вона має верховенство над усіма іншими законами, що всі норми й інститути поточного законодавства, і фінансового зокрема, не повинні суперечити її положенням.

Конституція України визначає принципи, які є основою змісту фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, відображають характер конституційного регулювання фінансових відносин та мають базове значення для фінансового права в цілому. Зокрема, це такі принципи: верховенство права (ст.8), гласність (ст.57), законність (ст.6,8,19, 113, 117, 118), пріоритет прав і свобод людини й громадянина (ст. 3), відповідальність держави за свою діяльність (ст.3), принцип розподілу компетенції у податковій сфері між представницькими та виконавчими органами, що випливає з принципу розподілу влади (ст.6); та ін. Ці принципи не можуть бути порушені при здійснені податкової діяльності.

Також Конституція України встановлює компетенцію певних державних органів у галузі податковій діяльності та закріплює права й обов'язки громадян у податковій сфері. Наприклад, конституційного обов'язку кожного громадянина сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, установлених законом, і щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст.67) Конституція України - Основний закон держави і суспільства: Навч. посібник. - Х., 2007. - С. 190..

Треба вказати, що не всі фінансово-правові норми відповідають Конституції України. Про це свідчать численні рішення Конституційного Суду України щодо визнання певних норм фінансового (податкового) права такими, що не відповідають чинній Конституції України. А отже, процес удосконалення фінансового законодавства триває дотепер.