1.                Беручи до уваги те, що держава здійснює управління в усіх без винятку сферах її діяльності, а не тільки у сфері компетенції органів виконавчої влади, то і державне управління слід розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні - як діяльність усіх органів держави, що належать до різних гілок влади, у вузькому - як діяльність органів виконавчої влади.

2.                Якщо, з одного боку, наявність прокурорської влади ніхто не заперечує, то з іншого - віднесення її до однієї з традиційних гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової) є проблематичним, що, насамперед, пов'язано з тим, що прокурорська влада істотно відрізняється від інших її гілок. Беручи до уваги те, що прокуратура в Україні є одним з найважливіших елементів правової системи зі специфічним, притаманним тільки їй правовим статусом (завдання, функції, повноваження, відповідальність), що не дозволяє віднести її до жодної з класично визначених і перелічених у ст. 6 Конституції України гілок влади, ми дійшли висновку, що вона є представником самостійної та незалежної гілки влади - прокурорської.

3.                Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, що складаються під час як зовнішньої, так і внутрішньо-організаційної діяльності органів прокуратури, один з учасників яких - прокуратура (прокурор) - є носієм владних повноважень та які перебувають під охороною держави.

4.                До особливостей адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України віднесено такі: 1) вони регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки учасників цих відносин; 2) наявність як зовнішніх, так і внутрішніх адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури, де переважають останні; 3) особливий суб'єктний склад, оскільки однією стороною цих відносин виступає прокурор, наділений владними повноваженнями у зовнішньо-адміністративних відносинах та керівник (начальник) у внутрішньоорганізаційних відносинах; 4) вольовий характер адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України, який полягає у тому, що в них через норми права відображається загальна державна владна воля, яка, у свою чергу, є підставою для можливого вираження (конкретизації) державної волі під час діяльності працівників прокуратури; 5) учасники адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою у цих відносинах, що виражається у підпорядкованості волі одного суб'єкта іншому; 6) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України пов'язані з практичною реалізацією завдань, функцій і владних повноважень їх працівників; 7) як зовнішні, так і внутрішні адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури можуть виникати з приводу матеріальних та нематеріальних благ, однак вони є предметом публічного інтересу; 8) визначальним методом адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є імперативний, що випливає з прав та обов'язків прокурорів, наділених для цього відповідними владними функціями (накладення дисциплінарних стягнень) або правом ініціативи порушення процесу адміністративного провадження (розгляд скарг громадян, порушення справи про адміністративне правопорушення); 9) головною підставою виникнення конкретного правового зв'язку між суб'єктами адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є управлінське рішення, яке може бути нормативним або індивідуальним, правовим чи неправовим, усним чи письмовим тощо; 10) суб'єкти адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України є носіями адміністративних прав та обов'язків, які охороняються і захищаються нормами адміністративного права (у деяких випадках нормами інших галузей права, наприклад кримінального, цивільного тощо); 11) захист прав суб'єктів адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України і спонукання до виконання адміністративних обов'язків здійснюється за допомогою як специфічних адміністративних заходів впливу, так і в загальному судовому порядку; 12) адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України можуть виникати з ініціативи будь-якої з їх сторін. Згода чи бажання другої сторони не є в усіх випадках обов'язковою умовою їхнього виникнення (наприклад, порушення прокурором у встановленому законом порядку дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення; розгляд скарги громадянина тощо). Вони можуть виникати також і всупереч бажанню іншої сторони чи незалежно від її згоди (прокурори мають право викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону; давати вказівки, відмовити у проханні, накласти дисциплінарне стягнення тощо); 13) виникнення адміністративно-правових відносин у діяльності органів прокуратури України складається з трьох послідовно здійснюваних етапів.

5.                Адміністративно-правові відносини у діяльності органів прокуратури України класифіковано за такими критеріями: 1) за місцем здійснення (реалізації): зовнішні та внутрішні; 2) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: регулятивні та охоронні; 3) за змістом: матеріальні та процесуальні; 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб'єктів, які беруть участь у цих правовідносинах: між вищестоящими органом (посадовою особою) і нижчестоящим органом (посадовою особою); між не підпорядкованими суб'єктами однакового організаційно-правового рівня (наприклад, відносини між двома районними чи обласними прокуратурами, між двома прокурорами, які обіймають однакові посади; між органами прокуратури (прокурорами) та фізичними чи юридичними особами (розгляд звернень, порушення справи про адміністративне правопорушення тощо); 5) за характером обов'язку: активного типу та пасивного типу.