1.  Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і роз­мірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
2.  Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого зло­чину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинен­ня злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співви- конавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призна­чити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахуван­ня розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчи­нення злочину доходу.
3.  Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
4.  З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із роз­строчкою виплати певними частинами строком до одного року.
5.  У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із роз­рахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності під­став для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу пока­ранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1.  від одного до п’яти років позбавлення волі - у випадку призначення штра­фу за вчинення злочину середньої тяжкості;
2.  від п’яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штра­фу за вчинення тяжкого злочину;
3.  від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить біль­ше встановлених цією частиною статті меж, суд замінює покарання у виді штра­фу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.

(Стаття 53 в редакції законів України № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р. та № 4652-УІ від 13 квітня 2012 р.)

1.  У частині 1 ст. 53 КК штраф визначається як грошове стягнення, що наклада­ється судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 КК. Отже, за своїм змістом штраф є таким видом покарання, який полягає у стягненні із засудженого за вироком суду в прибуток держави певної гро­шової суми. Штраф належить до числа так званих безстрокових (одноактних) і за­гальних (універсальних) покарань, застосування якого не обмежене в законі ні колом суб’єктів, ні характером вчиненого злочину.
2.  Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК покарання у виді штрафу призначається судом не у твердій сумі, а в ставках н. м. д. г., який встановлений законодавством України на момент постановлення вироку і згідно з п. 5 підрозд. I розд. ХХ ПдК України дорівнює сумі в розмірі 17 грн (ВВРУ. - 2011. - № 13-14; № 15-16; № 17. - Ст. 112).
3.  Конкретний розмір штрафу, що підлягає стягненню із засудженого, визначаєть­ся судом з урахуванням двох критеріїв: а) тяжкості вчиненого злочину і б) майнового стану винного, і за загальним правилом це покарання призначається в межах від тридцяти н. м. д. г. до п’ятдесяти тисяч н. м. д. г. (ПС (2009-2011). - С. 116-117). Але згідно з ч. 2 ст. 53 КК штраф може бути призначений судом і у більш високому мак­симальному розмірі, якщо це прямо передбачено в санкціях відповідних статей Особ­ливої частини КК. Чинний КК таких санкцій поки що не містить, але в майбутньому при внесенні відповідних змін до КК їх поява не виключається.
4.  При визначенні конкретного розміру штрафу слід також ураховувати, що згідно з ч. 2 ст. 53 КК за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі н. м. д. г., розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частити статті) Особливої частини КК.

Таким чином, закон надає суду право вийти за максимальні межі санкції при при­значенні штрафу, що випливає з положень ч. 2 ст. 53 КК і прямо закріплено в п. 1 ч. 1 ст. 65 КК (див. коментар до ст. 65 КК). Застосування цього правила ч. 2 ст. 53 КК

1.  кореспондуючого йому припису п. 1 ч. 1 ст. 65 КК є обов ’язковим для суду, але лише за наявності таких умов:

•  у санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний, має бути передбачене основне покарання у виді штрафу. Це може бути відносно-визначена санкція, у якій передбачений тільки штраф як основне покарання, або альтернативна санкція, у якій штраф передбачений поряд з іншими видами основних покарань. Якщо штраф фігурує в санкції лише як додаткове покарання, застосування розглядуваного припису ч. 2 ст. 53 КК виключається;
•  розмір передбаченого в санкції штрафу повинен перевищувати три тисячі н. м. д. г. Отже, мінімальна межа штрафу в санкції може бути й нижчою за цей рівень, але мак­симальна - повинна його перевищувати. Якщо ж санкція хоча і передбачає основне покарання у виді штрафу, але у межах до трьох тисяч н. м. д. г., застосування ч. 2 ст. 53 КК виключається, навіть коли в результаті вчинення злочину було заподіяно майнову шкоду або внаслідок цього злочину винний отримав незаконний дохід;
•  вчинений винним злочин має призвести до заподіяння майнової шкоди або до отримання винним незаконного доходу. Причому майнова шкода повинна бути спри­чинена реально, а незаконний дохід отриманий винним фактично. Якщо ж мав місце лише намір спричинити таку шкоду чи прагнення отримати незаконний дохід, а фак­тично цього не сталося внаслідок вчинення незакінченого злочину - готування чи замаху, положення ч. 2 ст. 53 КК, що аналізуються, застосуванню не підлягають. У цих випадках штраф призначається судом у межах, установлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, з обов’язковим урахуванням при цьому приписів частин

1.  чи 3 ст. 68 КК, якщо штраф є найбільш суворим видом основного покарання, перед­баченого у цій санкції.

Таким чином, саме розмір реально заподіяної злочином майнової шкоди або фак­тично отриманого винним злочинного доходу і є тією нижчою межею, яка визначає мінімальний розмір штрафу, що повинен бути призначений судом як основне пока­рання. При цьому у випадках, коли розмір майнової шкоди чи злочинного доходу перевищує максимальну межу, передбаченого в санкції штрафу, суд зобов’язаний вийти за цю межу. Якщо ж зазначені показники є нижчими за максимальну межу передбаченого в санкції штрафу, суд має право (з урахуванням обставин справи та особи винного) призначити це покарання в межах максимального його розміру, вста­новленого в санкції.

1. Закон встановлює й виняток з обов’язкової вимоги про призначення штрафу у розмірі не нижче за розмір спричиненої злочином майнової шкоди або отриманого злочинного доходу. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 53 КК суд може, тобто має право, а не зобов ’язаний (КС. - 2012. - Вип. 1. - С. 72-89) призначити основне покарання у виді штрафу у розмірі, передбаченому в санкції статті Особливої частини КК, тобто в ме­жах такої санкції і без урахування розміру майнової шкоди чи злочинного доходу, але лише за умов, якщо буде встановлено, що:

•  такий злочин вчинено у співучасті (див. коментар до ст. 26 КК);
•  особа, якій призначається основне покарання у виді штрафу, брала участь у цьо­му злочині як виконавець (співвиконавець), підбурювач або пособник (див. коментар до ст. 27КК). Отже, на організаторів злочину (ч. 3 ст. 27 КК) ці положення ч. 2 ст. 53 КК не розповсюджуються;

- роль виконавця (співвиконавця), підбурювача чи пособника у вчиненні злочину була незначною. Останній показник є оціночним і питання про його наявність (чи відсутність) вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкрет­них обставин справи.