3) Гарантією законності в адміністративному судочинстві є принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом (ст. 24, п. 2 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 7  Закону України "Про судоустрій України", ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України). Всі люди рівні перед законом та мають право без будь-яких відмінностей на рівний захист закону (ст. 7 Загальної декларації пав людини 1948 року, ст.ст. 14, 26 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року). Право на рівний захист законом є фундаментальною основою будь-якого справедливого та демократичного суспільства. Держава не повинна породжувати додаткових нерівностей, вона зобов'язана поводитись справедливого з усіма своїми громадянами (А 29, с. 9).

Всі повинні мати рівний обов'язок дотримуватись правових актів, у рівних умовах усі повинні мати рівні права і не мати переваг, усі права повинні бути однаково захищеними. Цей принцип проповідував ще Цицерон, затверджуючи, що "під чинність закону повинні підпадати всі".

Посадове становище представників влади інколи спотворює ідею рівних прав, оскільки чиновники використовують своє службове становище в вузько особистих (корисних) цілях. Необхідність відокремити посадове становище, що обумовлене потребами служби, від задоволення особистих інтересів є непростою справою, а тому про бездоганне рівноправ'я в такому випадку можна казати лише в ідеалі (Основи конституційного ладу, Воєводін, с. 120). Оскільки саме в адміністративному судочинстві знаходить захист особа від протиправних діянь в сфері публічної влади, то саме тут потрібно реально забезпечити та сприяти реалізації учасниками процесу їхніх прав, гарантувати їхню рівність.

 Реалізація рівності учасників судового процесу втілює ідею справедливості, гарантії особи від зловживань з боку інших суб'єктів, у тому числі представників влади.

4)  Як вже зазначалось, суд в адміністративному судочинстві займає активну позицію, він не пов'язаний межами позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Суд вживає передбачених законом заходів, що необхідні для з'ясування всіх обставин справи, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Проявом активності та таким, що гарантує дійсне встановлення, дослідження всіх обставин справи, є право суду призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з'ясування причин розбіжності у їхніх показаннях.

Гарантією законності є положення про обмеження диспозитивних прав сторін. Так, не дивлячись на закріплення права позивача відмовитися від заявлених позовних вимог, права відповідача визнати вимоги позивача, права сторін досягнути примирення суд, встановивши, що зазначені дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи законні інтереси, не приймає таку відмову від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і не визнає умов примирення сторін. Права сторін захищаються й у разі участі в судовому розгляді адміністративної справи через своїх представників. Так, суттєвим для додержання й не порушення прав та законних інтересів осіб є вимога про спеціальне обумовлене у довіреності право представника, який бере участь в процесі на підставі договору змінити адміністративний позов, повністю або частково відмовитись від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення) (ч. 2 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України).  Якщо дії законного представник суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

  Загроза настання кримінальної відповідальності для свідка, експерта, перекладача за завідомо неправдиві показання (висновок; переклад) або відмову від давання показань (відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків експерта, перекладача)   теж виступає гарантією забезпечення чесного судового розгляду, а в результаті й ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.  Присяга проголошується перекладачем, експертом, свідком  усно, після чого вони підписують текст присяги. Підписаний текст присяги та розписка про попередження настання кримінальної відповідальності приєднуються до справи.

5) Адміністративний суд може застосувати до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства заходи процесуального примусі. А саме: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід. Ці заходи застосовуються негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали. Застосування заходів процесуального примусу не звільняє від виконання обов'язків (Розділ 6 Кодексу адміністративного судочинства України). 

3.а. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально призначеного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення у справі.  При ухваленні судового рішення ніхто не має права бути присутнім у нарадчій кімнаті, крім складу суддів, який розглядає  справу. При прийнятті рішення жоден з суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Для забезпечення об'єктивності та недопущення будь-якого впливу на інших суддів, головуючий в судовому засіданні голосує останнім. Під час перебування в нарадій кімнаті суддя не має права розглядати інші справи (ст.ст. 153, 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вправі перервати нараду лише для нічного відпочинку. Під час перерви судді не мають права спілкуватися з особами, які беруть участь у справі. Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті, хід обговорення та ухвалення рішення.

Гарантією ухвалення законного та обґрунтованого рішення є оцінка судом в нарадчій кімнаті доказів, що є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні.

3.б. Інстанційність перевірки рішень адміністративних судів є однією з гарантій забезпечення суб'єктам правовідносин їх прав, свобод та законних інтересів. Забезпечення права на апеляційне  та касаційне оскарження судового рішення є однією з основних конституційних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", п.6, ч. 1 ст. 7, ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства України). Завдяки праву на оскарження судового рішення забезпечується виправлення вищестоящим судом помилок та порушень законодавства, що мали місце в ході судового розгляду. Реалізація сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи та законні інтереси своїх прав на оскарження судового рішення залежить від їх волевиявлення. Якщо скарга подана з додержанням вимог адміністративного судочинства, то суд зобов'язаний  розглянути скаргу та перевірити законність, обґрунтованість судового рішення.

Особливу гарантію в стадії перегляду судових рішень, складає діяльність органів прокуратури. Так, здійснюючи конституційну функцію щодо представництва в суді інтересів громадянина або держави, прокурор має право, навіть якщо він не брав участі у справі, знайомитись з матеріалами адміністративної справи з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд за нововиявленим обставинами.

В ході апеляційного провадження судом переглядається судове рішення в адміністративній справі з юридичної та фактичної сторони, тобто перевіряється законність та обґрунтованість судового рішення. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Але суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Крім того, в апеляційному порядку можуть досліджуватися нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи суду апеляційної інстанції або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо суд визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог процесуального законодавства.

Суд касаційної інстанції перевіряє відповідність нормам матеріального та процесуального закону судових рішень  судів першої інстанції та апеляційної, що набрали законної сили. Він не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Предметом касаційного розгляду є судові рішення суду першої інстанції, що набрали законної сили після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково. Не є однозначно позитивним положення про перегляд в касаційному порядку лише тих судових рішень, що були предметом розгляду апеляційної інстанції, оскільки це звужує права осіб на ухвалення стосовно них законного судового рішення, звужує їх конституційне право на оскарження. 

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевірка судових рішень судами апеляційної та касаційної інстанції гарантує забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів учасників адміністративного судочинства дозволяє контролювати розвиток судового процесу як законного й справедливого.

Ідея типізації, забезпечення одноманітності судових рішень для аналогічних справ є базовою для доктрини природного справедливого правосуддя (Право людини на правосуддя, с. 222). В Україні впроваджений такий різновид касаційного провадження, як перегляд судових рішень за винятковими обставинами. Саме завдяки цьому провадженню забезпечується не лише нагляд та забезпечення однакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а й приведення внутрішнього законодавства у відповідність з міжнародним, якщо міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, судове рішення визнано таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Для гарантування законності в адміністративному судочинстві діє й інститут перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. 

Крім перелічених гарантій законності деякі науковці виокремлюють й інші: заборона вирішення спору тим органом та особами, чиї дії оспорюються; відсутність адміністративних репресій за подання позову; можливість використання різних способів оспорювання  (см. х31. ст.36).