Підтверджено непорушність принципу вільного мореплавства (за винятком територіальних вод, зовнішня межа яких встановлена ??на 12 - мильному відстані від берега). [22, с.106] Спеціальні угоди регламентують питання охорони окремих компонентів морського середовища, захист моря від конкретних забруднювачів і т.д. Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення моря нафтою 1954 р. передбачає заходи для устаткування портів пристроями для прийняття з суден забруднених нафтою залишків. Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, що призводять до забруднення нафтою, 1969 р. встановлює комплекс заходів щодо запобігання та зменшення наслідків забруднення моря нафтою внаслідок морських аварій. Прибережні держави повинні консультуватися з іншими державами, чиї інтереси порушені морською аварією, і Міжнародною морською організацією, здійснювати всі можливі дії для зниження ризику забруднення та зменшення розміру збитку. До вказаної Конвенції в 1973 р. був прийнятий Протокол про втручання у випадках аварій, що призводять до забруднення речовинами іншими, ніж нафта. У 1972 р. була підписана Конвенція (Лондонська конвенція 1972 р.) щодо запобігання забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів (з трьома додатками - Переліку). Конвенція регулює два види навмисного поховання відходів: скидання відходів із суден, літаків, платформ і ін. штучних споруд і затоплення в море суден, літаків і т.д. Зокрема, в результаті тристоронньої співпраці між Росією, Норвегією і США практично завершені роботи з модернізації діючих та будівництва нових споруд для переробки рідких радіоактивних відходів (РРВ) малої активності в Мурманську. Активно здійснюється співпраця по аналогічну проблему з Японією, яка надає допомогу Росії як Стороні Конвенції у створенні відповідних потужностей з переробки РРВ на Далекому Сході. Конвенція встановила три категорії екологічно шкідливих для моря речовин: - Найнебезпечніші речовини (сира і паливна нафта, важке дизельне паливо і масла, відходи високої радіоактивності, ртуть та її сполуки, стійкі пластмаси, матеріали, виготовлені для ведення хімічної й біологічної війни, відходи ядерного палива і т.п.); - Речовини, викиди яких у море можуть спричинити небезпеку для морського середовища. Для подібних викидів необхідний спеціальний дозвіл уповноваженого на такі дозволи національного органу в кожному конкретному випадкові; - Речовини, викиди яких у море не можуть спричинити небезпеки для морського середовища (у Конвенції спеціально не перелічуються). [19, с.531-532] Більш детально підкреслимо, що важливим етапом у розвитку правового захисту морського середовища було прийняття Конвенції ООН з морського права 1982 р. Конвенція зобов'язала держави захищати й оберігати морське середовище (ст. 192), визначила основні заходи, яких держави повинні вживати для запобігання викидам шкідливих, отруйних, токсичних речовин з суходолу або через атмосферу; для запобігання забрудненню морського середовища з установок і пристроїв, що експлуатуються в морі; запобігання забрудненню з установок і пристроїв, що використовуються для розвідки і добування природних ресурсів з морського дна та його надр; запобігання забрудненню з суден. Перелік заходів досить широкий: вони стосуються попередження аварій, ліквідації надзвичайних ситуацій, гарантування безпеки робіт, регламентації проектування, конструювання, комплектування екіпажів та експлуатації суден; попередження свідомих і неумисних викидів і т.д. [19, с.533] Оскільки поняття, Світовий океан включає в себе все водне середовище Земної кулі: океани, моря, води річок (наземні й підземні), озера, то не завадило б зупинитися також на захисті середовища міжнародних річок і озер. Активний наступ розпочали держави у справі забезпечення охорони міжнародних річок і озер. За підрахунками вчених, понад 100 міжнародних угод діє в цій сфері на сьогодні. Характерною рисою охорони середовища міжнародних річок і озер є відсутність єдиного правового режиму, єдиних міжнародних норм і стандартів. [19, с.534] У міжнародно-правовій доктрині широко поширене поняття "транскордонний" щодо річок як різновиду водотоку. Це поняття застосовується також до забруднення та іншого негативного впливу, якщо він виходять за межі кордонів однієї держави або простягається за територію під юрисдикцією однієї держави. При визначенні транскордонного забруднення вказують на факт перетину забруднюючими речовинами державного кордону і завдання екологічної шкоди за межами юрисдикції держави походження. Європейські інтеграційні процеси сприяють посиленню ролі транскордонного співробітництва. [25, с.23] В Європі таке співробітництво здійснюється на основі регіональних двосторонніх і багатосторонніх угод і національних законів, які посідають значне місце у правовій охороні міжнародних водних систем [3, с.28] Гельсінська конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, яка укладена в рамках Європейської економічної комісії ООН, є основним організуючим засобом співробітництва в галузі формування міжнародної політики щодо охорони та ощадливого використання водних ресурсів. В Європейському Союзі існує розвинуте законодавство щодо запобігання транскордонного впливу на довкілля. Правила щодо запобігання транскордонному впливу в Європейському Союзі встановлює Директива Ради 85/337/ЄЕС від 27.06.1985 року щодо оцінки впливу деяких державних і приватних проектів на навколишнє середовище. [22, с.108] Враховуючи досвід управління водними ресурсами країн Євросоюзу, впровадження нових підходів у практику державного управління водними ресурсами буде проводитися поступово за детально опрацьованим перспективним планом дій. Принцип басейнового управління реалізовуватиме функції: вивчення стану водних ресурсів, ведення їх обліку, видачу дозволів на спеціальне водокористування, охорону вод, зупинку підприємств, які порушують встановлені вимоги, забезпечення захисту від шкідливої дії вод, моніторинг вод, паспортизацію, кадастр та ін. [1] 2.3 Міжнародно-правова охорона тваринного і рослинного світу Зауважимо, що на сьогодні через варварську експлуатацію природи людство назавжди втратило тисячі видів тварин і рослин. Майже третина сухопутної території внаслідок діяльності людини перетворена на пустелю. Вплив на тваринний світ морів і річок призвів до повного зникнення тисяч його видів, а існування стількох же видів як популяцій стало майже неможливим. Таким чином, в даному підрозділі ми й розглянемо дані проблеми та опишемо охорону тваринного та рослинного світу в міжнародному значенні. [19, с.505] Тваринний світ своїми біологічними та екологічними ознаками є складовою навколишнього природного середовища, зокрема біологічного різноманіття. З ним пов'язане функціонування екологічних систем, оскільки тваринний світ є необхідним компонентом у процесі круговороту речовин і енергії природи, який активно впливає на функціонування природних угруповань, структуру і природну родючість ґрунтів, формування рослинного покрову, біологічні властивості води і якість навколишнього природного середовища в цілому. Тваринний світ є багатством, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Такі ознаки вказують на велике економічне значення тваринного світу як природного ресурсу для мисливства, рибальства та інших видів господарювання. [12, с.326] Підкреслимо, що у законодавстві поряд з тваринним світом закріплено правовий режим такого найбільш поширеного природного ресурсу (об'єкта), як рослинний світ. Рослинний світ як природний об'єкт визначається як сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Зауважимо, що під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог: збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу; збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ; охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу; регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення. Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу. [7] Міжнародно-правова охорона тваринного і рослинного світу розвивається за такими основними напрямками: 1. Охорона природних комплексів; 2. Охорона рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин; 3. Забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Відносини у галузі охорони і використання тваринного світу, а також у сфері збереження та відновлення середовища її проживання з метою забезпечення біологічного різноманіття, сталого існування тваринного світу, збереження генетичного фонду диких тварин та захисту тваринного світу регулюється як універсальними, так і двосторонніми угодами, в більшості з яких бере участь наша держава. [11, с.261] В загальному плані, важливою подією в захисті тваринного і рослинного світу стало прийняття Конвенції про збереження фауни і флори в їх природному стані 1933 р. Конвенція зобов'язала держави-учасниці створювати національні парки, заповідники, регулювати мисливство і колекціонування видів флори і фауни, проводити моніторинг населених пунктів, заохочувала одомашнення диких тварин, акцентувала увагу країн-метрополій на природозахисних заходах у їхніх володіннях на Африканському континенті. Конвенція заборонила деякі види полювань і закликала держави встановити контроль над торгівлею і виготовленням виробів із представників тваринного світу. Дана Конвенція справила відчутний вплив на Вашингтонську конвенцію про захист природи і збереження фауни і флори Західної півкулі 1940 р. Відтворивши її настанови щодо захисту фауни і флори, Вашингтонська конвенція акцентувала увагу на збереженні суто американської флори і фауни, особливо рідкісних видів, які можуть зникнути, на збереженні мальовничих районів перебування, геологічних утворень, географічних місцевостей, що мають особливу наукову, історичну та естетичну цінність. Друга світова війна перервала міжнародну діяльність із захисту навколишнього середовища. Але вже в 1946 р. було укладено Міжнародну конвенцію про регулювання китобійного промислу. Укладення у 1951 р. Міжнародна конвенція про захист рослин зобов'язала держави створити офіційну організацію з охорони рослин для інспекції культивованих площ і партій, рослин у міжнародній торгівлі на наявність шкідників чи захворювань рослин, для видачі посвідчень про фіто санітарний стан і походження рослин і продуктів з них, проведення досліджень у галузі охорони рослин. [19, с.525-526] Прорив у міжнародно-правовому забезпеченні природоохоронних зусиль держав було зроблено в 70-ті роки минулого століття. В 1971 р. укладено Конвенцію про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення головним чином як місця перебування водоплавних птахів. [19, с.527] У березні 1973 року, у Вашингтоні була прийнята Конвенція з міжнародної торгівлі видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕС), поправки до додатків якої були прийняті на 11-й конференції сторін СІТЕС (Найробі, 10-20 квітня 2001), вступили в силу з 19 липня 2000 р. (згідно з додатками 1 і 2), і 13 вересня 2000 р. (по додатку 3).