Основні засади демократії

Зміст

• Вступ
• 1. Поняття та основні засади демократії як форми реалізації народовладдя
• 2. Основні засади демократії
• 3. Співвідношення демократії та народовладдя
• 4. Сутнісні характеристики демократії як цінності для суспільства
• 5. Соціальна основу сучасної державності, влади та демократії
• 6. Проблеми становлення демократії в Україні
• Висновки
• Використані джерела

Вступ

Історичний досвід багатьох країн свідчить, що всі намагання кардинально обновити суспільне життя були приречені на невдачу, якщо вони не підкріплювались активним залученням різних категорій громадян до вироблення рішень та їх втілення в життя. Тільки створюючи сприятливі умови для розкриття творчого потенціалу громадян і подолання їх соціальної інертності, суспільство одержує могутній імпульс саморозвитку шляхом залученні до демократичного процесу головної діючої сили історії - народу.

Здобуття державної незалежності та переборення наслідків тоталітаризму поставили перед відновленою українською державою завдання власного відтворення та розвитку на вихідних ідеях гуманізму, права та демократії. Серед основоположних засад існування української демократичної державності чільне місце посідає принцип народовладдя.

Ствердження принципу народовладдя в державно-правовій практиці неможливе без всебічного наукового осмислення цього явища. Водночас переважна більшість фахових робіт присвячена спеціальним проблемам функціонування механізму народовладдя, тоді як загальнотеоретичні питання й досі лишаються маловивченими. Особливо це стосується дослідження первинного владного суб'єкта - народу, самого народовладдя, вирішення низки пов'язаних з їх існуванням теоретичних та прикладних проблем.

Створення наукової моделі народовладдя зумовлює потребу високого рівня узагальнення. Потенціал теорії держави і права як науки про загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування та розвитку державно-правових явищ дозволяє на відповідному методологічному рівні здійснити поступ до розв'язання цього завдання.

Метою даної роботи є аналіз демократії як форми реалізації народовладдя. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання роботи:

· дослідити поняття демократії як форми реалізації народовладдя;

· визначити основні засади демократії як форми реалізації народовладдя;

· дослідити співвідношення демократії та народовладдя;

· проаналізувати сутнісні характеристики демократії як цінності для суспільства;

· визначити соціальну основу сучасної державності, влади та демократії;

· дослідити проблеми становлення демократії в Україні .

Об'єктом роботи є принцип народовладдя і його реалізація в Україні.

Предметом дослідження є загальнотеоретичні проблеми, що виникають у процесі становлення, розвитку та функціонування народовладдя, а також шляхи їх розв'язання.

Сутність та проблеми становлення демократії детально досліджені у праях вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема працях С.С. Алексєєва, А.О. Безуглова, М. Вебера, Г. Гегеля, М. Гроха, Р. Даля, Ю.А. Дмитрієва, П.Б. Євграфова, Ю.Є. Єрьоміна, А.П. Зайця, І.О. Ільїна, В.Т. Кабишева, Д.А. Керімова, В. Кірова, А. Княжинського, О.І. Ковлєра, М.І. Козюбри, Д. Кола, В.Ф. Котока, В.В. Копейчикова, Л.С. Мамута, Ж. Марітена, Р. Міхельса, Ш.Л. Монтеск'є, О.Г. Мурашина, В.С. Нерсесянца, Х. Ортега-і-Гасета, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, В.В. Речицького, Д. Сарторі, В. Старосольського, І.А. Старостіної, В.Я. Тація, В.Д. Ткаченка, Ю.М. Тодики, М. Фуко, Ю. Хабермаса, М.В. Цвіка, Е.К. Ясперса, О.О. Ященка та інших.

Методологічну основу курсової роботи складають закони матеріалістичної діалектики, об'єктивно існуючі закони суспільно-економічного розвитку суспільства і держави та окремі загальні та спеціальні методи наукового пізнання, правових категорій і явищ; системного аналізу досліджуваних правовідносин; порівняльно-правового аналізу правових норм і правових понять; формально-логічного аналізу правових категорій у їх взаємозв'язку.

Структура курсової роботи обумовлюється її метою та завданнями. Курсова робота складається з вступу, шість розділів, висновків, списку використаних джерел. Наприкінці роботи будуть зроблені відповідні узагальнення.

1. Поняття та основні засади демократії як форми реалізації народовладдя Суть демократії полягає в тому, що народ є носієм державної влади. Зокрема, у ст. 5 Конституції України сказано: «Україна с республікою, а єдиним джерелом влади в Україні є народ». Звернімось до тексту: «народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії». Отже, демократія -- це реальна можливість народу впливати на ситуацію в державі шляхом не тільки всеукраїнського, але й місцевих референдумів і вирішувати на цих референдумах найбільш важливі питання. Народовладдя є вираженням демократії, яка реалізує себе у пануючому в країні політичному режимі, а також у формі правління, здійснюваного державою Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. -- Харків: Право, 2009. -- С. 121.. Початки демократичного правління пов'язують із реформами архонта Солона у VI ст. до н. є. Він скасував геронтократію -- владу родової аристократії, і замінив її тимократією -- владою, що базувалася на майновому цензі. Тобто, політичні права особи почали залежати не від знатного походження, а від майнового статусу громадян. Остаточно афінська демократія сформувалася за правління архонта Клісфена, який прийшов до влади у 509 р. до н. є. Основною метою Клісфена була остаточна ліквідація впливу землевласницької родової знаті, демократизація суспільно-політичного устрою Афін. Щоб зміцнити демократичні засади, запобігти відновленню тиранії чи влади аристократів, Клісфен запровадив так званий остракізм (суд черепків), суть якого полягала утому, що один раз на рік на спеціальних зборах присутні відповідали на запитання, чи є в державі людина, яка своєю діяльністю шкодить існуванню демократії. Якщо народ на це питання відповідав ствердно, то присутнім роздавали глиняні таблички (черепки), на яких вони писали ім'я цієї людини. За більшості голосів таку людину виганяли з Афін на 10, а пізніше -- на 5 років Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Учебное пособие. - М. - 2003. - С.183. . Найбільше про афінську демократію відомо з часів стратега Перікла (443--429 pp. до н. е.). Період його правління вважається «золотим віком» Афін, коли остаточно склалася демократична державність, законодавство, був визначений правовий статус громадян. Перікл зрівняв усіх громадян у політичних правах незалежно від їх майнового стану, ввів оплату праці за державну службу, запровадив таку процедуру обрання посадових осіб, яка ставила усіх кандидатів у рівне становище Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. М. - 2001.- С.227.

Концептуально афінська демократія базувалася на розумінні громадянина як особистості, для якої справи поліса є першочерговими. Щоправда, сумнівною є участь у врядуванні збіднілих громадян. Аристотель визначав громадянина як людину, котра має право участі в народних зборах та в судових розглядах. Загалом, громадянство у ті часи було дуже обмеженим і не співпадало з масою усього населення держави, як це є у сучасних демократіях, наприклад, жінки, чужинці, раби та деякі інші групи осіб політичних прав не мали.

Ставлення у тогочасних грецьких філософів до демократії було неоднозначне, переважно -- негативне. Аристотель розглядав її як владу натовпу, що нездатний забезпечити панування закону, хоч він позитивно відгукувався про її поміркований варіант -- політію (правління більшості в інтересах загального блага). Платон засуджував демократію і це випливає із його концепції «ідеальної держави», якою мали керувати наймудріші, найвихованіші, тобто аристократи. Епікур був прихильником античної демократії у тому її варіанті, де панує закон у поєднанні із самостійністю особистості.

Протягом історії до ідеї демократії, заснованої на принципах гуманізму, віри в людину, поваги до її гідності, духовності, рівності, звертались найкращі представники людства, які збагатили і розвинули ці поняття: Б. Спіноза (Нідерланди, XVII ст.), Ж.Ж. Руссо (Франція, XVIII ст.), Т. Джефферсон (США, XVIII ст.), Т. Масарик (Чехія, XIX--XX ст.), В. Гавел (Чехія, XX ст.). Ця ідея знайшла свій відгук і в Україні. Різні форми народовладдя відстоювали й обґрунтовували у своїх працях С. Подолинський, М. Драгоманов, М. Павлик, І. Франко, М. Грушевськии. Останній писав, шо «в конфліктах народу і влади вина лежить на боці влади, бо інтерес трудового народу -- це найвищий закон всякої громадської організації, і коли в державі трудовому народу недобре, його право розраховуватися з нею» Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. -- Харків: Право, 2009. -- С. 128..

Цілком зрозумілим є те, що кожна історична епоха вносила свої ознаки демократії і розставляла свої акценти на їх значущості. Основні риси демократії в цьому значенні знаходять свій вияв у:

верховенстві права як загальній мірі свободи і рівності в суспільстві; принципі розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, які стримують і корегують одна одну; принципі політичного плюралізму, одним із виявів якого є багатопартійність; принципі виборності представницьких органів державної влади і колегіальності в роботі державного апарату; розвиткові місцевого самоврядування. Ознаки демократичної держави: визнання народу найвищим джерелом влади; розвинута система законодавства; високий рівень розвитку прав і свобод людини; дієвість гарантування цих прав і свобод; панування в країні законності; виборність основних органів держави; рівноправність громадян і перш за все рівність їх виборчих прав; підпорядкування меншостей більшості при прийнятті рішень. Маючи багато вимірів та визначень, демократія в сучасному розу мінні є системою державних, громадських, ідеологічних інституцій, покликаних забезпечити не лише народовладдя, але й створити всі необхідні умови для цивілізованого життя людей. Тому демократія не може задовольнитися своєю політичною формою (правова держава), вона набуває значення національної демократії, тобто суспільної системи, яка безпосередньо і на рівні, гідному людини, задовольняє її розумні потреби. Демократія, яка не виражає життєві інтереси людей, позбавляється їхньої підтримки, приречена на те, щоб відігравати ритуальну роль, бути формальною, вдаваною.

Виходячи із сучасного наповнення демократії додатковим якісним змістом, можна дати визначення демократії як зразка, ідеалу, до якого прагнуть усі держави. Демократія -- це участь народу в своїй власній долі.