На наш погляд, вирішення цієї проблеми повинно бути прагматичнішими та узгоджуватися з системою розміщення статей у Загальній частині КК України. Достатньо визначити функціональне призначення додаткових ознак, на основі яких виділяється нове видове поняття, і залежно від цього відповідно вказати на ці ознаки у розділах

Загальної частини КК України. Наприклад, якщо визнати, що ступінь ослаблення свідомо-вольового контролю особи за своїми діяннями під час вчинення злочину має значення для індивідуалізації кримінальної відповідальності, то очевидно вказівка на цю ознаку (ознаки) повинна міститися у Розділі ХІ «Призначення покарання». При цьому з метою економії тексту кримінального закону не потрібно зайвий раз вказува­ти на те, що йдеться про різновид осудності, наголошуючи, що і в цьому разі не залежно від зменшення ступеня свідомо-вольового кон­тролю особи за своїми діяннями вона підлягає кримінальній відпо­відальності. Адже і так зрозуміло, що у межах законодавчої дихотомії осудність-неосудність третього бути не може.

Крім того, значно краще знову ж таки з метою економії тексту кримінального закону одразу розмістити відповідне положення у ме­жах того кримінально-правового інституту, якому воно функціонально притаманне. Так, нема потреби в окремій статті, як це робить законо­давець, вказувати, що так звана обмежена осудність є обставиною, що враховується при призначенні покарання, бо, на нашу думку, необхідно просто розмістити вказівку на ознаки нового видового понят­тя осудності в розділі, що стосується призначення покарання. Таке структурне розміщення вказаного положення одразу дасть можливість зрозуміти, що особа підлягає кримінальній відповідальності без додат­кової вказівки на це, до того ж, зрозумілішим стане і його кримінально-правове значення. Слід відзначити, що під час обговорення проекту вже чинного КК України висувалася пропозиція помістити вказівку про об­межену осудність особи одразу в перелік обставин, що пом’якшують кримінальну відповідальність [13, с. 160–235].

Висновки. Отже, з урахуванням викладеного можна запропону­вати вилучити ст. 20 КК України, а вказівку на додаткові ознаки, які утворюють нове видове поняття осудності, що позначає зниження можливості особи забезпечувати свідомо-вольовий контроль за своєю поведінкою під час вчинення злочину залежно від кримінально-правового значення цього видового поняття розмістити у відповідному розділі КК України, який стосується індивідуалізації кримінальної відповідальності. При цьому з метою уникнення різних терміно­логічних суперечностей доцільно взагалі відмовитися від використан­ня конкретного терміна для позначення такого виду осудності, натомість безпосередньо вказати на його істотні ознаки, розмістивши їх з огляду на їхнє функціональне призначення у межах структурних частин КК України, які стосуються індивідуалізації кримінальної відповідальності. Іншими словами, виключивши ст. 20 КК України, необхідно доповнити ч. 1 ст. 66 КК України новим пунктом, де пере­дбачити таку пом’якшуючу обставину, як вчинення злочину особою, яка під час його вчинення не могла повною мірою забезпечувати свідомо-вольовий контроль за своїми діяннями.

––––––––––––

Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности / О.Д. Ситковская. – М.: Изд-во НОРМА, 1998. – 285 с.

Васильєв А.А. Проблеми осудності у кримінальному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / А.А. Ва­сильєв. – Х., 2005. – 20 с.

Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уголов­ной ответственности: учеб. пособие для вузов / Н.Г. Иванов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 224 с.

Антонян Ю.М. Преступность и психические аномалии / Ю.М. Анто-нян, С.В. Бородин. – М.: Наука, 1987. – 210 с.

Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения / Н.П. Дубинин, И.И. Карпец, В.Н. Куд­рявцев. – [2-е изд., переработ. и доп.]. – М.: Политиздат, 1989. – 351 с.

Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Т.М. Приходько. – К., 2001. – 21 с.

Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Р.И. Михеев. – Владивосток: Изд-во Дальневост. у-та, 1983. – 300 с.

Орловська Н.А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодав­ства України та інших держав): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н.А. Орловська. – Одеса, 2001. – 21 с.

Назаренко Г.В. Невменяемость. Уголовно-релевантные психические состояния / Г.В. Назаренко. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 207 с.

Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві України: монографія / О.В. Зайцев. – Х.: Майдан, 2007. – 240 с.

Трахтеров В.С. Вменяемость по советскому уголовному праву / В.С. Трахтеров. – Х.: Харківський юрид. ін-т., 1966. – 16 с.

Шахриманьян И.К. К вопросу о так называемой уменьшенной вме­няемости / И.К. Шахриманьян // Вестик ЛГУ. Серия право. – 1961. – Вып. 4. – № 2. – С. 172–178.

Проект Кримінального кодексу України 1993 року // Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року. Архів. Кабінет Міністрів України, Робоча група з підготовки проекту Кримінального кодексу України. – Книга 2 (1993–1994 рр.). – 357 с.