2) особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань, передбачених статтями 98-102;

3) обставини, які названі у ч.1 ст.103, - умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості неповнолітнього. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України за ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. Київ, Юридична думка, 2007

Відповідно до пр.5.1 «Пекінських правил» реакція на неповнолітніх правопорушників має грунтуватися на врахуванні не лише тяжкості правопорушення, а й особливості їх особистості. Особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суди мають дотримуватися вимог ст.98 КК щодо видів покарань, які можуть бути призначені неповнолітнім за вчинений злочин. Перелік видів покарань є вичерпним. Так, до неповнолітніх визнаних винними у вчиненні злочину, суд може застосувати такі основні види покарань, як штраф, громадські або виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк та додаткові покарання у вигляді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Суди під час розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх в основному дотримуються загальних засад призначення покарання, враховують ступінь тяжкості вчиненного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди повинні мати на увазі, що згідно зі ст. 66 КК неповноліття винного є обставиною, що пом'якшує покарання.

При пом'якшенні покарання неповнолітнім засудженим апеляційні і касаційні інстанції здебільшого враховували, крім ступеня тяжкості вчиненого злочину, й такі обставини, як вчинення злочину у неповнолітньому віці, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків, відсутність тяжких наслідків від злочину, умови життя та виховання, зокрема тяжкі сімейні обставини, наявність чи відсутність батьків або осіб, що їх замінюють, рівень їхньої турботи про дитину, матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього, інші особливості особи неповнолітнього, рівень його фізичного,інтелектуального розвитку, а також дані про попередні судимості, як неповнолітній характеризувався, якою була його поведінка після вчинення злочину, зокрема - ставлення до потерпілого. Дідківська В.Г., Цимбал П.В., Семинишин М.О. Особливості призначення покарань неповнолітнім.//Науковий вісник національного університету ДПС України. №2, 2012

Ефективність системи кримінальних покарань, що застосовуються до неповнолітніх, якою б досконалою вона не була, визначається не тільки власними перевагами, а й тим, наскільки науково обґрунтовано, оптимально та якісно реалізовано систему покарань у правових санкціях кримінального закону, що передбачає відповідальність винних осіб, а також тим, наскільки професійно грамотно й відповідно до закону ці санкції реалізуються у судовій практиці, при розгляді конкретних кримінальних справ за обвинуваченням неповнолітніх.

Теоретично законодавець створив широку гуманну систему покарань, яка може бути застосована до неповнолітніх, що повною мірою відповідає міжнародним стандартам у галузі захисту прав дитини. Разом із цим у судовій практиці виникають труднощі при призначенні виду та міри кримінального покарання за вчинення окремих злочинів неповнолітніми. Така проблема виникає у процесі правозастосування закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання неповнолітнім, коли виникають обставини, які унеможливлюють його призначення. Неможливість призначення жодного з покарань, перелічених у санкції закону, за яким засуджується неповнолітній, пов'язана з певними заборонами, обмеженнями, майновим і віковим статусом особи. Умовно такі обставини можна розподілити на дві групи.

Першу групу становлять санкції закону, за яким засуджується неповнолітній, що не можуть бути застосовані до особи певної вікової групи. Наприклад, вчинення особою віком до 16 років суспільно небезпечного діяння, яке, згідно з ч.1 ст. 296 КК України, карається штрафом або арештом, або обмеженням волі. Однак, щодо особи віком до 16 років арешт та обмеження волі не застосовуються (ч. 3 ст. 60, ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 98, ст. 101 КК України). Так само, фактично виключається можливість застосування штрафу (ч. 1 ст. 99 КК України), оскільки у неповнолітніх, здебільшого, відсутній самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

Другу групу становлять санкції закону, за якими засуджується неповнолітній, що можуть бути застосовані до особи за певних умов:

1) у разі вчинення вперше злочину невеликої тяжкості. Санкцією ч. 1 ст.135 КК України передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Неповнолітньому, який уперше вчинив такий злочин, позбавлення волі не призначається (п. 2 ст.102 КК України) та обмеження волі не застосовується (ч. 3ст. 61, ч. 1 ст. 98 КК України);

2) за відсутності самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення. Санкціями ч. 2 ст. 192, ст. 216, ч. 2 ст. 299, ч. 2 ст.300, ст.302, ч.1 ст.311, ч.1 ст.318, ст. 363 КК України передбачено покарання у виді штрафу або обмеження волі; за ч. 1 ст. 361-2 КК України - у виді штрафу або позбавлення волі. Як зазначалось раніше, позбавлення волі за вперше вчинений злочин невеликої тяжкості не призначається, а штраф призначається тільки за певної умови;

3) за відсутності місця роботи. Санкцією ст. 196 КК України передбачено покарання - виправні роботи, обмеження або позбавлення волі, ст. 203-1, ч. 1 ст. 361-1 КК України - штраф, виправні роботи або позбавлення волі. Відповідно до змісту закону, виправні роботи призначаються тільки особам, які працюють, за місцем роботи (п. 2 ст. 101 КК України), штраф, позбавлення волі можуть бути призначені за певних умов, а обмеження волі до неповнолітніх не застосовується.

Призначення покарання неповнолітнім віком до 16 років, які вчинили злочин та яким призначається покарання викликає найбільше труднощів. Ситуація, що склалася на сьогодні в кримінальному законодавстві, обмежує, а інколи унеможливлює здійснення диференційованого підходу при призначенні покарання, не відповідає принципам справедливості та рівності щодо окремих категорій суб'єктів відповідно до віку, стану здоров'я, соціального статусу. Складність застосування покарання до неповнолітніх цієї вікової групи полягає в тому, що застосування покарань, альтернативних позбавленню волі, як правило, пов'язано із трудовою діяльністю або майновим станом.

На роботу неповнолітнього не беруть через вік або відсутність попиту чи недостатній рівень професійної освіти. А проблемою при застосуванні покарання майнового характеру найчастіше є відсутність у неповнолітнього самостійного заробітку або майна, на яке може бути покладене стягнення. . Юзікова Н.С. Особливості застосування до неповнолітніх покарань за наявності обставин, що виключають їх призначення// Право і суспільство №4, 2012

Таким чином, проаналізувавши судову практику та теоретичні висновки можна прийти до висновку, що для правильного вирішення вищезазначених питань законодавцю необхідно внести зміни до норм Загальної частини КК України, які б передбачали: по-перше, збільшення кількості виховних заходів, спрямованих на соціальну реабілітацію підлітків; по-друге, розширення кола покарань, котрі можуть бути застосуванні до осіб, які не досягли 16 років, що дасть суду можливість, з урахуванням особистості неповнолітнього, виховної мети покарання, перейти до більш м'якого виду покарання (ст. 69 КК України), при неможливості застосування покарань у виді виправних робіт чи обмеження волі або за умов недоцільності - позбавлення волі; по-третє, передбачити можливість заміни тих видів покарань, застосування яких до окремих вікових категорій неповнолітніх неможливе, покараннями інших видів з певним перерахунком до досягнення вісімнадцятирічного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років. Гнатенко Є.С. Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх. Реалії сьогодення//Вісник Дніпропетровського університету.Серія: Юридичні науки. 2012, №2(3) с.82-86

Таким чином, приходимо до висновку, що звільнення неповнолітніх від кримінального покарання та його відбування віддзеркалює привілейований правовий стан осіб, які вчинили злочин до 18-річного віку, у кримінальному законодавстві. Натомість величезний потенціал кримінально-правових засобів стимулювання виправлення неповнолітніх, формування у них стійкої законослухняної поведінки та ціннісної установки “невчинення нових злочинів” використовується не повністю. Сучасна модель заохочувальної норми у кримінальному законодавстві повинна мати чітку спрямованість на

конкретну соціально-корисну поведінку неповнолітнього в посткримінальний, пенітенціарний період.

Розділ 3. Соціальні причини, що призвели до вчення неповнолітнім кримінального злочину

Успішному функціонуванню сучасної Української держави суттєво заважає погіршення криміногенної ситуації серед неповнолітніх. Слід зазначити особливе місце кримінально-правової науки у виконанні завдання ефективного протистояння злочинній діяльності. Тому на сучасному етапі особливо актуальною стає проблема аналізу причин виникнення злочинної діяльності.

Майбутнє будь-якого суспільства і всього людства величезною мірою детермінується рівнем духовного та фізичного розвитку молодого покоління, його розумінням ролі та значення прав людини в житті індивіда і соціуму, а також відповідальності за свою долю та свої вчинки.

Отже, можна вважати, що повага до прав людини починається із ставлення суспільства до своїх дітей. Це значить, що права окремої дитини, молодої людини, їх забезпечення безпосередньо залежать від свідомої, цілеспрямованої державної політики на міжнародному та національному рівнях та від діяльності неурядових громадських організацій, які виходять з безумовного визнання самоцінності дитинства, наявності у дітей та молоді своїх специфічних інтересів та потреб і створюють необхідні соціально-економічні та політичні умови для їх життя і розвитку Усе це актуалізує необхідність вивчення можливості протистояти соціально неприйнятній поведінці неповнолітніх шляхом формування відповідного простору для розвитку особистості дитини, враховуючи історико-культурні здобутки України, запроваджуючи передовий досвід європейських країн у вирішенні проблем протидії правопорушенням неповнолітніх. Юзікова Н.С. Особливості застосування до неповнолітніх покарань за наявності обставин що виключають їх призначення// Право і суспільство №4, 2012, с.

Економічні та політичні потрясіння і кризи, розшарування та деморалізація суспільства, відкритість суспільства до не найкращих зразків чужих культур - ось фактори, що призвели до втрати багатьох традиційних засобів, за допомогою яких віками виховувалося молоде покоління. Постійне транслювання по телевізору сцен насильства, немотивованих і жорстоких вбивств не може виховати повагу до чужого життя і майна. Зростанню злочинності серед неповнолітніх сприяють високий рівень безбатьківства - правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша вина перед другими людьми, перед усією країною», - зазначав педагог Макаренко А. С..