Отже, законодавчий дискурс - дискурс влади та домінантності, у якому адресант як сильний партнер моделює гіпотетичного адресата та його типологічні властивості, з орієнтацією на які обирає такі стратегії текстопородження, які сприяють повному та однозначному розумінню субордииованим адресатом запропонованого повідомлення.

2.2 Інформативність законодавчого дискурс

Законодавчий дискурс - це дискурс, у якому влада та домінантність збігаються [4]. Комунікація в законодавчому дискурсі проходить за ієрархічною схемою [6, 37], в основі якої - наказ, який зумовлює існування "сильного" адресанта та "пасивного" адресата. Явна домінантність колективного адресанта імплікує асиметричність рольових відносин.

Адресат - кінцева ланка комунікативного ланцюга, об'єкт мовленнєвого впливу.

Не зважаючи на те, що мовні проблеми адресованості досліджуються досить широко, досі поза увагою лінгвістів залишається категорія адресованості у законодавчому дискурсі, а саме - спосіб подачі інформації гіпотетичному адресатові, що й зумовлює актуальність нашої роботи.

Сильна позиція адресанта визначає його уявлення про мотиви, цілі та когнітивне середовище адресата, а також вибір ним продукційних текстових стратегій [3, 50-66], що реалізуються в передачі експліцитної та імпліцитної інформації, обсяг якої визначається типом дискурсу та моделлю гіпотетичного адресата. Продукційні стратегії зумовлюють виділення однієї інформації як більш значимої - фокусної, а іншої - як другорядної, допоміжної - фонової. Прагнучи полегшити пасивному, субординованому адресатові процес розуміння, домінуючий адресант розміщує фокусну інформацію в ті позиції, де її сподівається знайти адресат. Як правило, спочатку йде інформація загального характеру, а потім новизна наростає: нова інформація законодавчого дискурсу ніби "нанизується" на основну проблемну тему, постійно доповнюючись. Достатнє когнітивне середовище дає змогу адресатові адекватно виділити фокусну та фонову інформацію. Однак якщо реальні цілі адресата відрізняються від цілей, прогнозованих автором, чи когнітивне середовище адресата є меншим, ніж вимагається для опрацювання дискурсу, то адресат може розцінювати принаймні частину фонової інформації як фокусну і навпаки.

Існують різні точки зору на класифікацію типів інформації [1, 18; 2, 37; 3, 21; 5, 13-14]. Вважаємо за можливе створити на їх основі власну типологію інформації. Насамперед, зауважимо, що вся інформація є когнітивною, бо спрямована на задоволення пізнання адресата (чи то інтелектуального, чи емоційного збагачення). Залежно від типу впливу на адресата, тобто на інтелект чи емоційну сферу, когнітивна інформація поділяється, відповідно, на власне-інформативну та емоційну. Когнітивна інформація спонукає до певної діяльності, тобто є спонукальною. Окрім цього, когнітивна інформація несе характеристику адресанта, тобто є індексальною, а також має за мету реалізацію функції встановлення контакту, тобто є також контактною інформацією. Зрештою, деякі аспекти когнітивної інформації можуть бути представлені експліцитно, а деякі - імпліцитно. Для детального аналізу типів інформації наведемо фрагмент законодавчого дискурсу:

§90. Law of Flag

Under the doctrine of "law of the flag",

експліцитна certain maritime matters are determined

когнітивна (2) pursuant to the law of the state or nation

whose flag the vessel flies. That doctrine

is perhaps the most venerable and universal імпліцитна

rule of maritime law bearing on the question когнітивна

of conflict laws (3)

The law of the flag is generally applied

in matters of substantive law. And it is індексальна

generally applied to matters of discipline (4)

on board a vessel. It supersedes the

territorial principle, even for purposes

of criminal jurisdiction of personnel of

a merchant ship, because the ship is deemed

спонукальна to be part of the territory of the sovereignty емоційна

(6) whose flag it flies, and not to lose that (5)

character when navigable waters within

the territorial limits of another sovereignty.

It usually supersedes the lex loci delicti

test of tort jurisdiction [A.J. I, 772].

Когнітивна (1)

Наведений уривок має гіпотетико-імперативний характер припиcу, в якому явно домінуючий адресант визначає, як слід йому діяти за вказаних обставин. Імперативність досягається за допомогою використання лексичних одиниць із понятійною семою волевиявлення (doctrine, rule, law, principle, pursuant, to apply, to supersede, jurisdiction) та пасивних конструкцій (to be applied, to be deemed, to be determined), які акцентують увагу адресата лише на дії.

Законодавчий дискурс покликаний збагачувати адресата інтелектуально, розширювати його правову діяльність, тобто власне-інформативна когнітивна інформація сприяє пізнанню законодавчих колізій та практичному розв'язанню правових ситуацій [1]. Домінуючий адресант бере на cебе відповідальність за інтелектуальний розвиток адресата і пропонує йому таку кількість пізнавальної інформації, яку сам вважає доцільною. Адресант визначає рівень інтелектуального впливу на адресата. У нашому прикладі когнітивну інформацію несуть усі речення, які обумовлюють ситуації використання "закону про прапор".