Вступ

Актуальність теми дослідження. Конституційні положення про те, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність та утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, вимагають принципово нового підходу до визначення ролі і місця адміністративного процесу в правовій системі держави. Втілення в життя цих положень потребує створення нових правових механізмів, юридичних режимів, визначення концептуальних наукових і методологічних засад обґрунтування єдності та структурного взаємозв'язку правових норм та інститутів щодо визнання захисту прав і законних інтересів (фізичних чи юридичних) приватних осіб.

Природа розвитку суспільства дала реальну дійсність відповідного правового упорядкування, в якому юридичні норми набувають значення правил, однаково обов'язкових і для державних службовців чи суддів, і для фізичних чи юридичних осіб, утворюючи тим самим нову галузь юрисдикційного спрямування - Адміністративне процесуальне право України.

Адміністративне процесуальне право України не копіює традиційні галузі правосуддя, має власні відмінності та особливості. Однією з таких особливостей є те, що в системі адміністративного процесуального права має залишитися інститут «Адміністративного розгляду і вирішення справ». Тобто розгляд справ, заяв, скарг і прийняття рішень у них можуть бути здійснені не тільки в судовому, а й в адміністративному (інстанційному) порядку. Адже не випадково законодавець прийняв Кодекс адміністративного судочинства України (2005 р.), а не Адміністративно-процесуальний кодекс, тим самим визнаючи (не виключаючи) наявності інших проваджень у структурі адміністративного процесу, крім адміністративно-судочинних. У цьому зв'язку адміністративний процес вигідно відрізняється від кримінального, цивільного та господарського тим, що визнання, реалізація, захист та поновлення прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб можуть бути забезпечені не тільки шляхом відправлення правосуддя, а й в інстанційному порядку швидше, дешевше, професійно і не менш якісно. Такий підхід має бути одним із пріоритетних напрямів розробки доктрини адміністративної юстиції та юрисдикційних відносин у державі.

Ступінь наукової розробки теми. Увага проблематиці зародження, подальшого формування та розвитку адміністративного процесуального права України була присвячена в працях таких учених як В. Б. Аверянов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І. Л. Бородін, Ю. А. Ведерников, В. М. Гаращук, Р. А. Калюжний, Т. О. Коломієць, А. Т. Комзюк, О. М. Музичук, Н. М. Оніщенко, П. М. Рабінович, І. С. Самощенко, О. Ю. Синявська, О.Ф. Скакун, С. Г. Стеценко, В. Є. Студенікин, О. В. Тюріна, О. Д. Тихомирова, М. М. Тищенко та ряд інших.

Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань адміністративного процесуального права.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі застосування адміністративного процесуального права.

Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий, діалектичний метод пізнання, порівняльний, формально-логічний, системно-структурний, та статистичний методи.

Метою даної роботи є: дослідження адміністративного процесуального права України як самостійної галузі права.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- проаналізувати сучасний стан справ у адміністративно-правовій сфері;

- розкрити ріснуючі наукові точки зору на проблематику адміністративно-процесуального права як галузі права;

- вивчити існуючі наукові точки зору стосовно джерел адміністративного п процесуального права;

- дослідити адміністративно-процесуальні правовідносини: поняття, с структуру, класифікації.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, списку інформаційних джерел. Загальна кількість сторінок у курсовій роботі складає 36 сторінок.

Розділ І. Поняття та значення адміністративного процесуального права як галузі національного права

1.1 Поняття адміністративного процесуального права та і його значення

Перш ніж перейти до детального аналізу поняття “адміністративне процесуальне право України”, слід проаналізувати кожну з його складових. Поділ права на галузі випливає із специфіки однорідних суспільних відносин та об'єктивної необхідності встановлення для них особливого правового режиму [28, с.538]. Галузь права - відносно самостійна сукупність юридичних норм, що регулює якісно однорідну сферу ( рід ) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання [24, с.245] . Галузі права розрізняються між собою цілим набором лише їм властивих ознак : прийомами регулювання, принципами, формуванням диспозицій ( прав і обов'язків), умовами їх реалізації, своєрідністю санкцій. Вони різні за обсягом, за кількістю інститутів, що їх складають. Кожна із них має лише їй властивий режим правового регулювання ( сукупність використовуваних специфічних юридичних засобів), котрим забезпечується ефективність дії як галузі в цілому, так і утворених у її складі підгалузей та інститутів права. ммммГалузі права відносно самостійні, стійкі й автономні у своєму функціонуванні [25, c.357-358]. Галузі права є основними елементами структури права. Як частина цілого кожна галузь права взаємодіє з іншими галузями і з системою права в цілому. Головні критерії поділу права на галузі - предмет і метод правового регулювання [17, с. 124 ].

Отже, традиційно в теорії права вважається, що головними ознаками будь-якої галузі права є: а) певний масив як кодифікованих, так і не кодифікованих правових норм; б) чітко визначені предмет і метод правового регулювання; в) правові принципи, притаманні лише конкретній галузі права; г) власна внутрішня структура ( система ) цих норм , об'єднана в правові інститути і підгалузі; д) наявність взаємодії з іншими галузями права; є) власні джерела галузі права [18, с.51].

Адміністративне процесуальне право має чітко визначені предмет і метод правового регулювання. Предмет правового регулювання традиційно розуміють як сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами ( юридичний критерій) правового регулювання [19, с.349]. Наприклад, автори підручнику цивільний процес визначають, що предметом цивільного процесуального права є процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу, що виникають при здійсненні правосуддя - тобто сам цивільний процес, а також система цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантіями їх реалізації [27, с. 6]. У цьому контексті можна зауважити, що не дивлячись на іноді принципово різні підходи до визначення поняття самого адміністративного процесуального права України, всі вчені в основу такого визначення кладуть таке поняття як адміністративний процес. Іншими словами адміністративний процес розглядається як основна складова адміністративного процесуального права. Адміністративний процес у цьому випадку сприймається як предмет правового регулювання адміністративного процесуального права України.

У зв'язку із тим, що для того, щоб дослідити явище в цілому, необхідно дослідити його окремі елементи, здається не можливим, при характеристиці адміністративного процесуального права України як самостійної галузі права, оминути увагою поняття адміністративного процесу України.

Автори підручнику “Адміністративне право України ” виділяють три основні підходи до визначення сутності адміністративного процесу України. Перший підхід ( його ще називають “ юрисдикційним ” ) передбачає так зване “ вузьке розуміння адміністративного процесу ” , згідно якого адміністративний процес - це врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок застосування заходів адміністративного процесу, і насамперед адміністративних стягнень ( іншими словами, у вузькому розумінні адміністративний процес - це провадження в справах про адміністративні правопорушення). У такому розумінні адміністративний процес має виключно юрисдикційний ( правоохоронний ) зміст [ Кот. ].

Відповідно до другого підходу ( так званого “ управлінського ” ), його ще називають “широким розумінням адміністративного процесу”, адміністративний процес пропонується розглядати як врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду індивідуально-конкретних справ у сфері виконавчої діяльності органів державного управління, а у передбачених законодавством випадках і іншими, уповноваженими на те органами. Третій підхід до визначення адміністративного процесу, умовно його можна назвати “ судочинським ”, який походить від розуміння юридичного процесу виключно як форми правосуддя [ 14, с.213].

Таким чином, поняття адміністративного процесу є основоположним елементом, який у подальшому визначає сутність адміністративного процесуального права України. Тобто в залежності від того, що вчені розуміють під поняттям адміністративний процес, вони в подальшому розуміють під поняттям адміністративного процесуального права України. Так, наприклад, В. К. Матвійчук та І. О. Хар розглядаючи співвідношення понять адміністративне судочинство й адміністративний процес зауважують, що якщо правосуддя ( адміністративне судочинство ) - це судова діяльність з реалізації судової влади шляхом розгляду і вирішення публічно-правових спорів, то адміністративний процес - це форма реалізації правосуддя ( адміністративного судочинства ), яка забезпечує і гарантує здійснення правосуддя в зазначеній сфері діяльності, і гарантії права осіб на судовий захист. Такий зв'язок адміністративного судочинства ( правосуддя) і адміністративного процесу пояснює їх принципову єдність як змісту і форми [ 21, с 57 ].

На думку Е. Ф. Демського адміністративне процесуальне право як галузь права - становить систему правових норм, інститутів, принципів, методів і форм діяльності, за допомогою яких забезпечується визначення, реалізація та захист права і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічних відносин [18, с.52].

О. Ф. Скакун надаючи визначення поняття адміністративно-процесуального права вказує, що воно являє собою систему юридичних норм, що регулюють правовідносини, які складаються під час здійснення адміністративного судочинства в результаті оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності представників влади. Однак продовжуючи свою думку, О. Ф. Скакун зазначає, що регламентації юридичних норм адміністративно-процесуального права підлягають процесуальні форми, порядок і методи реалізації матеріальних норм адміністративного права, тобто адміністративний процес у його широкому та вузькому розумінні. Слід розділяти адміністративний процес і адміністративне судочинство ( адміністративну юстицію ) [25, с.363].

1.2 Місце адміністративного процесуального права в системі права України