План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні питання адміністративно-територіального устрою України

1.1 Сутність адміністративно-територіального устрою

1.2 Методологічні основи реформування адміністративно-територіального устрою держави

1.3 Необхідність адміністративно-територіальної реформи України

1.4 Основні напрямки адміністративно-територіальної реформи України

Розділ 2. Загальні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні та засоби забезпечення її здійснення

2.1 Мета і принципи реформування адміністративно-територіального устрою України в контексті глобальних процесів просторової організації суспільства

2.2 Модернізація адміністративно-територіального устрою в Україні, як один із факторів підвищення ефективності функціонування соціальної системи

2.3 Роль Концепції адміністративної реформи в реформуванні адміністративного права України

2.4 Географічні засади формування територіальних громад у світлі нового адміністративно-територіального устрою України

Розділ 3. Проблеми на шляху реформування адміністративно-територіального устрою України

3.1 Децентралізація управління: переваги і ризики в умовах законодавства України

3.2 Радянська адміністративно-територіальна спадщина і спроби її подолання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження. Взятий Україною курс на створення правової держави поставив вимогу кардинального реформування всіх сфер суспільно-державного життя. В теперішній час, коли Україна потрапила в складну політичну і економічну ситуацію постає багато нових, важливих питань, які слід вирішувати в найкоротші терміни. Потрібність удосконалення адміністративно-територіального устрою будь-якої країни постає відразу після здобуття державою незалежності. Але доцільним вирішенням питання щодо можливих перетворень устрою держави може залишатися і після здобуття країною незалежності. Зрозумівши те, що відразу після здобуття незалежності, Україна не зможе ефективно і вдало провести адміністративно-територіальну реформу в зв'язку з тим, що в перші роки незалежності постало безліч питань, які потребували негайного вирішення.

На жаль, складний політичний стан України в даний момент дещо гальмує реформування адміністративно-територіального устрою. Поспішати з втіленням певних змін не слід. Зміни повинні бути виважені і продумані з усіх позицій, а це можливе лише шляхом глибоких, обдуманих і ефективних дій по реформуванню адміністративно-територіального устрою. Від територіального устрою залежить розташування соціальних, культурних і економічних об'єктів, рівень об'єднання громадян, а що саме головне - розміщення державних органів. Для ефективного проведення реформи треба розробити поступовий план проведення, який би міг передбачити всі труднощі, які можуть постати на шляху здійснення реформи. Реформу слід здійснювати згідно чинного законодавства. Слід мати на увазі, що реформування адміністративно-територіального устрою неможливе без внесення змін до Конституції України та нормативно-правових актів, які регулюють питання адміністративно-територіального устрою України. Для того, щоб ця реформа призвела до позитивних змін в устрої України, до її проведення треба залучати авторитетних політичних діячів держави і висококваліфікованих юристів України. Адже адміністративно-територіальна реформа покликана на подолання кризового становища устрою України.

Теоретична база курсової роботи. Ініціатором адміністративно-територіальної реформи є Р. Безсмертний. Серед науковців, які активно беруть участь над здійсненням і дослідженням адміністративно-територіальної реформи слід виділити наступних: В. Селіванов, В. Цвєтков, В. Авер'янов, В. Колпаков, В. Бакуменко, Ю. Карпінський, І. Голосніченко, М. Стахурський, І. Коліушко, В. Бондаренко, А. Васильєв, О. Крупчан, В. Малиновський, Н. Нижчик та інші.

Об'єктом роботи є адміністративно-територіальний устрій, як основний напрямок реформ в Україні в даний період часу.

Предметом дослідження є заплановані дії по здійсненню адміністративно-територіальної реформи в Україні та її суспільно-географічний аспект.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб розглянути та проаналізувати проект адміністративно-територіальної реформи в Україні та виявити можливі проблеми на шляху реформування адміністративно-територіального устрою України.

Завдання роботи наступні:

1. Розглянути сутність адміністративно-територіального устрою України.

2. Розглянути методологічні основи реформування адміністративно-територіального устрою України.

3. Дослідити передумови здійснення реформи.

4. Обґрунтувати необхідність адміністративно-територіальної реформи.

5. Проаналізувати проект адміністративно-територіальної реформи та основні напрямки дії на кожному етапі.

6. Здійснення формування високоефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління;

7. Здійснення формування сучасної дієвої системи місцевого самоврядування;

8. Запровадження нової ідеології функціонування органів виконавчої влади місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення та реалізації прав і свобод громадян, надання державних та громадських послуг;

9. Виявити суспільно-географічний аспект адміністративно-територіальної реформи.

10. Проаналізувати проблеми, які стоять на шляху до реформування, та їх можливі наслідки.

11. Зробити висновок про перспективи здійснення адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Концепція адміністративної реформи передбачає, що вона буде здійснюватись у п'яти напрямках і пройде в три етапи. Ці напрямки мають включати:

ь створення нової правової бази, що регламентуватиме організацію і здійснення державного управління в Україні;

ь формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління;

ь кадрове забезпечення нової системи державного управління;

ь зміцнення та формування нових фінансово-економічних основ функціонування державного управління;

ь наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування.

В процесі роботи над курсовим проектом, було використано наступні методи: аналізу, порівнянь та аналогій, метод узагальнень.

Існуюча в Україні система організації влади на місцевому рівні не відповідає загальноприйнятим європейським принципам, закладеним а Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка є частиною законодавства України. Невиконання положень Хартії і, як наслідок, взятих на себе зобов'язань, є суттєвою перешкодою на шляху реалізації курсу на інтеграцію до Європейського співтовариства, задекларованого Україною.

Досвід державного управління в демократичних європейських країнах свідчить про те, що централізація влади на певному етапі призводить до неефективності та навіть недієздатності системи державного управління. Натомість саме децентралізація влади з сильними інститутами місцевого самоврядування сьогодні є провідної формою державної організації розвинутих країн, яка підтвердила свою економічну перевагу над централізованою формою державної організації. Втілення в життя приписів у результаті проведення адміністративно-територіальної реформи створить умови для вирішення суспільних проблем із максимальним наближенням влади до громадян.

Курсова робота складається зі: вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури, який налічує 34 найменування. Повний обсяг роботи складає 50 сторінок.

Розділ 1. Теоретичні питання адміністративно-територіального устрою України

1.1 Сутність адміністративно-територіального устрою

Сучасний адміністративно-територіальний устрій (АТУ) України, що був сформований за відсутності самостійної методології і визначався імперськими ідеями управління територіями в межах колишнього СРСР, в основних рисах зберігається вже понад півстоліття. До недавнього часу, по суті, не було політичних умов для розвитку України як цілісного державного утворення і проведення реформ в АТУ на наукових засадах.

Після проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Української РСР незалежності України, на теоретичному рівні відразу ж виникло запитання необхідності обґрунтування оптимальної схеми адміністративно-територіального устрою, який повинен якомога краще відповідати потребам побудови української держави і узгоджуватися з об'єктивною територіальною диференціацією соціально-економічних процесів. Однак на практиці українська держава зіткнулася з необхідністю вирішення низки важливих політичних, економічних, соціальних, етнічних та інших проблем. Гостра економічна криза 90-х років минулого століття і необхідність якомога швидшої побудови інституційної системи держави, а також проблеми, породжені фактичним формуванням у державі олігархічно-кланової системи влади, відстрочили вирішення питання адміністративно-територіального устрою [13, с. 24].

У той же час включення України в загальносвітові процеси глобалізації та регіоналізації, її реальні кроки до інтеграції в Європейське Співтовариство гостро ставлять питання щодо відповідності адміністративно-територіального устрою держави основним європейським принципам побудови системи управління регіональним і місцевим розвитком, побудови місцевого самоврядування, а також відповідності об'єктивним тенденціям регіоналізації соціально-економічних процесів [22, с. 123].

Зараз існує необхідність формування і конкретизації концептуальних засад реформування адміністративно-територіального устрою держави на сучасному етапі з урахуванням вимог щодо реалізації курсу України на запровадження європейських стандартів у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

1.2 Методологічні основи реформування адміністративно-територіального устрою держави

Наукове обґрунтування адміністративно-територіального устрою вимагає чіткого визначення відповідних категорій і термінів, зокрема «адміністративно-територіального поділу» і «адміністративно-територіальної одиниці».

Адміністративно-територіальний поділ - це внутрішній поділ території держави на адміністративно-територіальні одиниці з метою раціональної організації державного та громадського управління регіонами, народним господарством, в цілому політичним і культурним життям.

Адміністративно-територіальна одиниця - це частина єдиної території країни, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За географічними ознаками адміністративно-територіальні одиниці України поділяються на населені пункти та регіони [7, с. 24].