ЗМІСТ

Вступ Розділ 1. Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції. Розділ 2. Позивач як учасник судового розгляду справи Розділ 3. Різноманітні прояви діяльності позивача в суді першої інстанції 3.1 Взаємодія позивача з іншими учасниками судового процесу 3.1.1 Тактика взаємодії позивача з відповідачем 3.1.2 Тактика допиту свідків 3.1.3. Тактика постановки запитань експерту 3.2 Позивач як учасник судових дебатів 3.3 Позивач як суб'єкт доказування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

суд справа позивач процес

Кожна особа має право на судовий захист свого порушеного, оспорюваного чи не визнаного права, свободи або інтересу. Це положення є загальновідомим, проте пересічні громадяни лише в загальних рисах уявляють собі, як саме здійснюється реалізація права на судовий захист. Йдеться не про порядок проведення судового засідання (це широко висвітлюється засобами масової інформації), а про те, як саме слід діяти в разі наявності підстав для звернення до суду і якщо особа бажає скористатись цим правом. Непоодинокими є випадки, коли позовна заява складається в довільній формі (хоча законодавство детально регламентує це питання), внаслідок чого не видається можливим встановити не лише вимоги особи, а й те, чим вони обгрунтовані. Можлива і інша ситуація: особа вважає, що її справу може розглядати будь-який суд, і тому подає позов до господарського суду, хоча він не може розглядати цивільні справи.

Звернення до суду є досить дієвим способом захисту прав, свобод та інтересів особи. Але для того, щоб розгляд справи завершився бажаним результатом, тобто задоволенням позовних вимог особи, недостатньо одного лише звернення до суду, навіть якщо дотримані вимоги щодо підвідомчості, підсудності, змісту позовної заяви і т. д. Позивач має підготуватись до судового процесу, обміркувати, як саме слід доводити свою позицію по справі. З погляду позивача будь-який судовий процес є протистоянням між ним та відповідачем, отже необхідно виробити свою лінію поведінки в цьому протистоянні. Від того, наскільки повно позивач врахував можливі варіанти руху справи, багато в чому залежить успішність його діяльності в суді, а отже, і задоволення позовних вимог. Наведене обумовлює актуальність обраної теми.

Цивільний процес досить детально розглянутий в літературі. Його вивченню присвятили свої праці М. Штефан [22], В. Теліпко [18], Г. Осокіна [16, 17], В. Кравчук [6. 7], Ю. Білоусов [20] та інші вчені. В них досліджується як цивільний процес в цілому [2, 7], так і його окремі аспекти. Наприклад, аналізуючи доказування, О. Баулін говорить про нього як про тягар [1], що є незмінним протягом всього розгляду справи, за винятком випадку винесення на розгляд суду нових обставин, що раніше не обговорювались. При цьому більшість науковців розглядає цивільний процес як такий, а кількість праць, в яких він досліджується з погляду якого-небудь учасника справи є досить малою [6].

Об'єктом дослідження є діяльність позивача в суді першої інстанції. Предмет дослідження - тактика діяльності позивача в суді першої інстанції.

Мета роботи - з'ясувати можливість позивача вплинути на результат розгляду цивільної справи судом першої інстанції шляхом застосування різноманітних тактичних прийомів.

Завдання роботи - охарактеризувати порядок розгляду цивільної справи судом першої інстанції, дослідити процесуальне становище позивача в суді першої інстанції, виявити можливість позивача вплинути на позицію відповідача, дослідити способи, з допомогою яких позивач може вплинути на підсудність справи, визначити можливий вплив цього на діяльність відповідача в суді першої інстанції, дослідити можливий вплив на діяльність позивача наявності кількох осіб на стороні відповідача, з'ясувати, як саме позивач може використати цю обставину у власних інтересах, виявити переваги, які надає позивачу порушення цивільної справи в його інтересах органом державної влади, органом місцевого самоврядування, іншою особою, з'ясувати особливості підготовки та проведення позивачем допиту свідків, встановити вимоги, що висуваються до задаваних свідку запитань, визначити особливості використання позивачем такого засобу доказування, як висновок експерта, дослідження засад підготовки судової промови позивача та виступу з нею, з'ясування особливостей доказової діяльності позивача.

Робота поділена на розділи, в яких послідовно дається загальна характеристика розгляду цивільної справи судом першої інстанції, досліджується процесуальний статус позивача, виявляються тактичні особливості діяльності позивача у взаємодії з відповідачем, як особи, що допитує свідка, як особи, що задає питання експерту, як учасника судових дебатів та як суб'єкта доказової діяльності.

Методи дослідження - порівняння, аналіз.

Розділ І. Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції

Правом на судовий захист своїх прав, свобод, інтересів користуються не лише сторони правовідносин, а й особи, які добросовісно вважають, що їх права, свободи чи інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються кимось іншим. Питання власне про наявність чи відсутність цивільних правовідносин між даними особами вирішується не при порушенні цивільної справи, а в результаті її судового розгляду. Слід відзначити, що відмова у прийнятті позовної заяви лише через те, що твердження особи про належність їй певних прав, свобод чи інтересів є помилковим, не допускається.

Першою стадією цивільного процесу є відкриття провадження у справі в суді першої інстанції. Сторони або інші учасники процесу в цьому участі не беруть. Натомість всі процесуальні дії вчиняються суддею одноособово. Підсумком розглядуваної стадії може бути відкриття провадження у справі, залишення заяви без руху, повернення позовної заяви, залишення заяви без розгляду. Можлива також відмова у відкритті провадження у справі. Названі питання вирішуються ухвалою суду.

Суддя перевіряє дотримання вимог щодо форми та змісту позовної заяви, сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Також встановлюється, чи були подані копії позовної заяви та доданих до неї документів. Не виявивши порушень, суддя відкриває провадження у справі.

Розгляд цивільної справи здійснюється у формі судового засідання, яке проходить у залі засідань. На всіх присутніх покладається обов'язок дотримання встановленого порядку у судовому засіданні і підкорення відповідним розпорядженням головуючого.

Розгляд справи судом першої інстанції можна поділити на частини: підготовча; дослідження обставин справи і перевірка їх доказами (розгляд справи по суті); судові дебати; ухвалення і проголошення рішення.

Судове засідання має починатися і закінчуватися одним і тим самим складом суду. Заміна хоча б одного із суддів в процесі розгляду справи має своїм наслідком те, що судовий розгляд починається спочатку. Взаємодія суду безпосередньо з учасниками процесу та матеріалами справи забезпечує можливість якнайповнішого досліджувати й оцінки матеріали справи.

Підготовча частина судового засідання має на меті встановлення можливості розгляду справи у даному судовому засіданні, при даному складі суду, з секретарем судового засідання, за наявності осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу та наявних доказах. На розглядуваній стадії вчиняються такі процесуальні дії: відкриття судового засідання і оголошення, справи, що розглядатиметься, хто є сторонами у справі, пропозиція сторонам та їх представникам зайняти визначені місця.

Наступною є перевірка явки учасників процесу, роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків і попередження під розписку про кримінальну відповідальність, а також приведення його до присяги.

Після цього із залу судового засідання видаляються свідки, головуючим оголошується склад суду, а також прізвище секретаря судового засідання, спеціаліста, експерта, перекладача і роз'яснюється особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Заява про відвід вирішується судом в нарадчій кімнаті, про що постановляється ухвала. Про наступне роз'яснення учасникам справи їх прав та обов'язків зазначається у журналі судового засідання. Також має бути вирішене питання можливості розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились у судове засідання. За відсутності обставин, які роблять неможливим розгляд справи, головуючий роз'яснює експертові його права і обов'язки та попереджає під розписку про кримінальну відповідальність, а також приводить до присяги. Якщо у розгляді справи бере участь спеціаліст, головуючий роз'яснює його права та обов'язки.

Послідовність встановлення осіб тих, хто з'явився у судове засідання, є наступною: позивач, його представники, відповідач, його представники, треті особи, їх представники, перекладач. Особа свідка, експерта, секретаря судового засідання у підготовчій частині не з'ясовується. Розглядувана дія полягає у встановленні прізвища, імені та по батькові особи, а також тотожності особи, яка бере участь у справі, та особи, зображеної на фотокартці документа, який встановлює особу. Ці дані встановлюються за паспортом або іншим документом, що виключає сумнів в особі. Вчені пропонують приєднувати до справи його копію [18, c.322].

Одночасно суд з'ясовує інші значущі для справи дані про особу: рік народження, місце проживання та місце роботи, рівень володіння українською мовою. Перевірка цих відомостей не здійснюється. Вони не становлять частину предмета доказування по справі.

При перевірці повноважень представника з'ясовується наявність документів, які посвідчують його повноваження а також обсяг повноважень, можливість даної особи бути представником.

Після цього розпочинається з'ясування фактичних обставин справи. Суддя доповідає про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин. Розглядувана доповідь є обов'язковою. Головуючий з'ясовує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає їх відповідач, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися за розв'язанням спору до третейського суду.

Після доповіді головуючого сторони та інші учасники справи дають свої пояснення щодо даної справи. Пояснення можна визначити як усний виступ учасників процесу, що містить дані про відомі їм обставини справи. Він не обмежується якимись часовими рамками. Не передбачається також обов'язкових вимог до змісту даваних пояснень. Практично єдина вимога до них - це те, що вони мають стосуватись предмету судового розгляду. Черговість давання пояснень є такою: позивач - його представник - третя особа на стороні позивача - її представник - відповідач - його представник - третя особа, яка бере участь на стороні відповідача - її представник - третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - її представник - інші особи, які беруть участь у справі. За клопотанням сторони, третьої особи можливе давання пояснень тільки представником, але це не позбавляє суд права заслухати пояснення самої цієї особи. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими, тобто перед позивачем.

Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання одна одній. Це має на меті виявити значущі для справи обставини, схилити сторону до визнання тих чи інших обставини.

До запитань, як і до пояснень, висувається вимога належності. Особа не може сама давати відповідь на своє запитання; заперечувати одержану відповідь по суті; ставити запитання некоректно; ставити нове запитання до одержання відповіді на попереднє; повторюватися. Черговість постановки запитань є такою ж, як і черговість давання пояснень.