Карта умов праці оформляється на кожне визначене робоче місце або групу аналогічних місць відповідно до вимог Інструкції по заповненню Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць (затверджена за №06-4148 від 20.11.1992 р. Головним державним експертом України з умов праці і заступником Головного державного санітарного лікаря України від 27.11.1992 р.) [18, с.176].

Карта умов праці є узагальнюючим документом результатів атестації, в якій зазначається сумарна кількість шкідливих або небезпечних факторів з кожного рівня відхилення від нормативу; надається гігієнічна оцінка умов праці, що визначає, до якого класу і якого рівня відносяться умови та характер праці на даному робочому місці; оцінюються технічний та організаційний рівні робочого місця; фіксується висновок комісії про віднесення робочого місця до конкретного виду умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; з шкідливими та важкими умовами праці; з шкідливими умовами праці тощо.

На підставі комплексної оцінки умов праці в Карті умов праці зазначаються рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування, а також пропозиції щодо встановлення пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах.

Карта умов праці підписується всіма членами атестаційної комісії і з її змістом ознайомлюють працівників, зайнятих на робочому місці.За результатами атестації складається перелік:

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно з ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

· робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема, на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років[11]. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгідротехнагляду. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій. Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 після їх попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України[10]. Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Результати АРМУП підприємства й організації використовують для заходів із поліпшення умов праці, встановлення передбачених чинним законодавством пільг і компенсацій за роботу у важких та шкідливих умовах праці. Разом із цим, матеріали перевірок за 2011рік, які Мінпраці передало ФПУ, свідчать, що на підприємствах при проведенні атестації виявлено серйозні порушення вимог Методичних рекомендацій щодо:-- визначення шкідливих факторів виробництва шляхом аналізу технологічних виробничих процесів;-- організації проведення лабораторних санітарно-гігієнічних досліджень, особливо з визначення несприятливих мікрокліматичних умов праці, важкості та напруженості праці, а також хронометрії робочого часу;-- оцінки результатів атестації та прийняття рішень атестаційною комісією підприємства про надання працівникам пільг і компенсації за роботу у шкідливих та важких умовах праці відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про охорону праці», а також щодо визначення економічних витрат для надання цих пільг (відповідні розрахунки відсутні в абсолютній більшості заповнених карт умов праці). Ці ж недоліки при проведенні атестації підтверджують дані членських організацій ФПУ, які свідчать: на підприємствах України грубо порушуються терміни проведення атестацій, коли період між проведенням чергових атестацій перевищує 5 років. Мають місце непоодинокі випадки, коли невірно оцінюються результати проведеної атестації, працівників не ознайомлюють із ними. Зазначені порушення Методичних рекомендацій роботодавцями призводять до нехтування соціальними правами працівників, їм неправильно встановлюються скорочений робочий тиждень, розмір надбавок і доплат до заробітної плати, тривалість додаткової оплачуваної відпустки, працівники безоплатно не забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою водою. Особливо багато порушень виявлено в термінах та методиці проведення атестації. Посилаючись на недостатнє фінансування, керівники підприємств, як уже зазначалось, систематично порушують 5-річний термін проведення чергової атестації. Наприклад, згідно з даними нагляду Державної експертизи умов праці за 9 місяців 2009 року, кількість таких підприємств у Одеській області первищила 70%, а у Сумській області порушення методики проведення атестації відзначено більш як на 30% робочих місць. Зазначені недоліки у проведенні атестації часто призводять до втрати працівником пільгового 5-річного стажу роботи, що грубо порушує його право на подання справ до відділень Пенсійного фонду України. Украй загрозлива ситуація з проведенням атестації робочих місць за умовами праці склалася на підприємствах, на яких відсутні колективні договори, підприємствах малого й середнього бізнесу та приватної форми власності, а також в установах, які фінансуються з держбюджету, -- хоча в більшості з цих підприємств працюють працівники, посади та професії яких визначено постановою Кабміну від 16 січня 2003 р. № 36 «Про затвердження списків виробництв робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Отже, ці працівники мають право на пенсійне забезпечення за віком згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Нажаль, обласні та міські управління праці та соціального захисту населення в більшості випадків не акцентують увагу керівників підприємств на вказані недоліки при проведенні атестації, узгоджуючи матеріали проведених АРМУП без зауважень. Дуже мало керівників підприємств було притягнуто до дисциплінарної або адміністративної відповідальності, а матеріали неякісно проведених атестацій не часто передаються до органів прокуратури або до суду. Причинами істотних недоліків у проведенні атестацій є не тільки несумлінне виконання своїх обов'язків членами атестаційних комісій підприємств, а й недосконалість названої постанови Кабміну та Методичних рекомендацій. Ці нормативні акти вже давно потребують перегляду та оновлення у відповідності до вимог ст. 33 Закону України «Про охорону праці».

Висновок

В основах законодавства атестація робочих місць є обов'язком роботодавця, тому на багатьох підприємствах оцінка стану робочих місць сьогодні перебувають у числі першочергових завдань.

Право на отримання пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах праці відповідно до законодавства наступає в тому випадку, коли це підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 „Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" визначено, що атестація робочих місць повинна проводитись на підприємствах, в установах, організаціях, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж одного разу на п'ять років.

Отже, якщо вести мову про такий вид пільг за роботу в шкідливих умовах праці, як право на пільгове пенсійне забезпечення, то відповідно до статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" для призначення пенсії за віком на пільгових умовах недостатньо наявності відповідної професії у „Списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затверджених постановою КМУ від 16.01.2003 № 36. Крім цього, шкідливі умови праці на протязі кожного п'ятирічного періоду повинні бути підтверджені результатами атестації робочих місць за умовами праці. Відповідно до статті 100 Кодексу законів про працю України на важких роботах та роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці встановлюється підвищена оплата праці. Віднесення робіт до категорії із шкідливими та важкими умовами праці можливе також лише на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці. Величина доплат за шкідливі умови праці визначається відповідно до результатів проведеної атестації і може становити відповідно 4, 8 або 12% на роботах з шкідливими та важкими умовами праці та 16, 20 або 24 % на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами.

Доплати встановлюються щодо конкретних робочих місць і нараховуються за час фактичної зайнятості на цих місцях. айнятості не менше 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Таким чином, враховуючи глибокий соціальний зміст проведення атестації робочих місць за умовами праці для забезпечення захищеності працюючих, зайнятих на роботах з несприятливими умовами праці, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання та фізичні особи (підприємці), які використовують найману працю, зобов'язані вжити необхідних заходів для її проведення, а на тих підприємствах, де термін її закінчився - провести чергову атестацію та забезпечити належне зберігання її матеріалів.

Потрібна комплексна, науково обгрунтована атестація і раціоналізація робочих місць у галузях. Якщо цього не враховувати, багато, навіть дуже хороші заходи "не спрацюють". Нереально ж, справді, підняти виробництво на сучасний рівень, модернізуючи лише його окремі ланки. Нерідко надсучасне і дороге обладнання, вимушено працювати упівсили з тієї причини, що наступний за ним в технологічному ланцюжку ділянка оснащена за мірками вчорашнього дня і органічно не встигає "переварити" зроблене перед ним.

Комплексно механізувати діючі виробництва на основі атестації заважає ряд обставин: хронічна нестача коштів механізації, технічної та організаційної оснащення, не стандартизованого обладнання. Складаючи і реалізуючи програми скорочення ручної праці, необхідно не тільки виходити з потреб того чи іншого відомства, але і враховувати те, що неухильне поліпшення умов праці. Слід зрозуміти, що атестується не лише техніка та обладнання, а й вміння по-хазяйськи ним розпорядитися, правильно організувати виробництво, своєчасно подбати про умови праці персоналу. Ефективність атестації і раціоналізації могла бути набагато вищою, якби цим по-справжньому займалася галузева наука.