Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття терористичного акту та його місце в системі злочинів проти громадської безпеки (історичний і сучасний аспекти)

1.1 Правовий аналіз передумов виникнення загрози терооризму в Україні

1.2 Сучасне розуміння понять: терору, тероризму та терористичного акту в правовій системі

1.3 Становлення та розвиток відповідальності за терористичний акт в кримінальному законодавстві

Розділ 2. Склад злочину, передбаченого ст.258 КК України

2.1 Об'єкт злочину та об'єктивна сторона злочину

2.2 Суб'єкт злочину та суб'єктивна сторона злочину

Розділ 3. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки терористичного акту та його відмежування від суміжних складів злочинів

3.1 Характеристика кваліфіковних складів злочину, передбаченого ст.258 КК України

3.2 Відмежування терористичного акту від подібних злочинів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Проблема тероризму багато років залишається у центрі міжнародної уваги. Соцільно-політична та кримінально-правова природа цього явища є дуже складною. Різноманітність засобів скоєння терористичних актів перешкоджають ефективній протидії ним, адже головною тенденцією сучасного тероризму є його інтенсивні зміни в напрямку підвищення суспільної небезпеки за рівнем організованості, матеріально-технічного й фінансового забезпечення, національних і транснаціональних масштабів, за настанням тяжких наслідків тощо. Сьогодні терористи мають доступ до засобів масової інформації та можуть звертатися до всього світу через мережу Інтернет, що робить насильницькі терористичні дії могутньою зброєю, яка призводить до залякування великої кількості людей одночасно та у різних куточках світу. Таким чином, тероризм виходить на міжнародний рівень і порушує світовий порядок, мир і безпеку. Враховуючи поширення в світі цього вкрай небезпечного злочину, виникла нагальна необхідність поглибленого, вивчення проблем, невирішеність яких сприяє його проявам.

Активізація тероризму та сепаратизму в Україні по-новому формулює завдання боротьби з цим явищем і вимагає вжити жорстких заходів для попередження територистичних актів. Так, до недавна вважалося, що загроза тероризму для України існує в значно меншому обсязі, аніж для багатьох інших країн світу, однак події останніх трьох років довели, що це не так. На території нашої держави сьогодні чи не щодня вчиняються злочини, які мають очевидну терористичну спрямованість. Переважно суб'єктами цих злочинів є громадяни Російської Федерації, які законно або незаконно знаходяться на нашій території, а також громадяни України, які задіяні в незаконних військових формуваннях так званих «ДНР» та «ЛНР».

Таке становище викликає потребу в активізації діяльності щодо протидії тероризму. Але для ефективної протидії цьому негативному явищу необхідно глибоко пізнати його сутність, виявити закономірності, детермінанти як в цілому, так і окремих його різновидів, а також розробити чітке та несуперечливе антитерористичне законодавство, в тому числі й кримінальне, адже чинне визначення терористичного акту (як і інших злочинів терористичної спрямованості) в Кримінальному кодексі України є таким, що абсолютно не відповідає ані існуючим викликам, ані міжнародному праву тому підлягає негайному уточненню і вдосконаленню. Таким чином, створити ефективні засади протидії терористичній діяльності в Україні неможливо без ретельної та системної ревізії положень чинних нормативно-правових актів на предмет їх гармонізації між собою та з міжнародними документами, до виконання яких приєдналася наша держава.

Питанням кримінально-правової і кримінологічної характеристики тероризму та злочинів терористичної спрямованості присвячено роботи В.П. Ємельянова, В.Ф. Антипенка, В.І. Борисова, В.О. Глушкова, М.П. Кірєєва, В.С. Комісарова, В.В. Крутова, М.В. Семикіна, В.В. Мальцева, Л.В. Новікової, Г.М. Міньковського, В.Є. Петрищева, Г.В. Овчинникової, С.М. Мохончука, О.В. Шамари, В.П. Ревіна, П.Л. Фріса, В.Г. Пилипчука, В.П. Тихого, В.А. Ліпкана та ін. І хоча в цьому напрямку зроблено чимало, багато питань досі залишаються дискусійними або взагалі невирішеними. Тому обрана тема дипломної роботи є актуальною та своєчасною.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за терористичний акт - законодавча конструкція злочину, передбаченого ст.258 Кримінального кодексу України, а також практичні питання, що виникають при її застосуванні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з проявами тероризму і застосуванням законодавства щодо боротьби з цим явищем.

Мета роботи полягає в комплексному дослідженні питань кримінальної відповідальності за терористичний акт, визначенні місця, яке займає цей злочин в системі суспільно небезпечних діянь, встановленні причин, які заважають правильній кваліфікації терористичного акту, а також суперечностей, що мають бути виправлені шляхом внесення змін до чинного Кримінального кодексу України задля приведення застарілої норми про відповідальність за терористичний акт у відповідність до міжнародних вимог та фактичних ознак сучасного тероризму.

Завданнями роботи є: аналіз передумов виникнення загрози тероризму в Україні; визначення понять терору, тероризму та терористичного акту в кримінальному законодавстві України та деяких інших зарубіжних країн; відстеження історичного розвитку процесу становлення кримінальної відповідальності за терористичний акт у кримінальному законодавстві України; визначення і дослідження об'єктивних, суб'єктивних та кваліфікуючих ознак складу злочину статті 285 Кримінального кодексу України; з'ясування проблемних питань відмежування терористичного акту від суміжних злочинів.

При написанні дипломної роботи застосовувалися такі спеціально-юридичні методи дослідження:

- діалектичний, що дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за терористичний акт через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права;

- історико-правовий, що його було використано при аналізі чинників, які зумовлюють кримінально-правову заборону вчиняти терористичні акти, та при дослідженні розвитку законодавства в галузі кримінально-правової охорони громадської безпеки та інших об'єктів такої охорони;

- порівняльно-правовий, за допомогою якого здійснено відмежування терористичного акту від інших суміжних злочинів;

- формально-логічний (догматичний), який дозволив проаналізувати дану норму з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні, а також сприяв поглибленню понятійного апарата стосовно сфери боротьби з тероризмом;

- системно-структурний, використаний при дослідженні багатопланового явища тероризму з позиції рівневого підходу, а також об'єктивних та суб'єктивних ознак розглядуваного злочину під кутом зору з'ясування змісту й удосконалення норм чинного законодавства.

Розділ 1. Поняття терористичного акту та його місце в системі злочинів проти громадської безпеки (історичний і сучасний аспекти)

1.1 Правовий аналіз передумов виникнення загрози тероризма в Україні

Світовий тероризм перетворився на загальнолюдське лихо, що не знає кордонів. Він становить одну із найсерйозніших загроз для міжнародного миру і безпеки та є головною загрозою фундаментальним правам людини.

«Метастазами тероризму» охоплено практично всі континенти, але найбільше людство непокоїть виникнення передумов терору глобального рівня, що нині спостерігається на Євроазійському континенті. Хвиля терористичних актів, що прокотилася останнім часом планетою, вкотре підтвердила відомий постулат, що тероризм не має кордонів [91, с.22].

Сучасна геополітична динаміка, що певним чином породжує умови для виникнення тероризму та його ескалації, значною мірою визначається соціально-економічними та психологічними причинами. Близько мільярда людей відлучені від продуктивної праці: 150 млн. осіб - безробітні, понад 700 млн. - частково зайняті, невизначена статистично, але значна кількість людей втягнута у кримінальну діяльність. Мільярд жителів планети - неписьменні (2/3 з них - жінки), приблизно 2 млрд. осіб животіють в антисанітарних умовах. Майже кожний третій житель Землі досі не користується електрикою, 1,5 млрд. осіб не мають доступу до безпечних джерел питної води, 840 млн. осіб, зокрема 200 млн. дітей, голодують або страждають від недоїдання. У бідних країнах щорічно вмирають 14 млн. дітей від виліковних хвороб і 600 тис. жінок із причин, пов'язаних з вагітністю і пологами. Половина всіх випадків дитячої смертності у країнах Африканського континенту зумовлена недостатнім харчуванням [127, с.11-78].

На тлі деструктивних процесів глобалізації світової економічної системи доволі обґрунтовано передбачається посилення руйнівного впливу глобальної злочинності, корупції в системі державного управління, втрата національного суверенітету і підвищення ролі тероризму, зокрема, його релігійно-етнічного різновиду. Сама ж світова фінансова система, що переживає у наш час чи не найбільшу кризу у своїй історії, на думку Д.Львова, перетворилась у глобальний спекулятивний конгломерат, що функціонує не в інтересах розвитку національних економік, зростання промислового виробництва та рівня життя людей, а задля закріплення позицій країн «золотого мільярда» [114, с.15].

Реальна перспектива складних криз і конфліктів у майбутньому, в тому числі збройних, що ґрунтуються на тактиці тероризму, тут також цілком можлива. Відомий західний соціолог І.Валлерстайн ще наприкінці минулого століття зазначив, що ми живемо в епоху переходу від існуючої глобальної системи суспільного устрою - капіталістичної світової економіки - до іншої або інших глобальних систем. Немає сумніву, однак, що перехідний період буде винятково важким для тих, хто живе в цей час. Це буде період загострення та посилення безпорядків, що супроводжуватимуться, на думку багатьох, руйнуванням звичаєвих цінностей [158, с. 35].

На думку російського науковця В.Іноземцева, джерела і масштаби нинішніх і потенційних протистоянь визначаються тим, що на порозі ХХІ століття постекономічний лад формується не як самодостатня соціальна система, а як доволі замкнута спільність у межах постіндустріальних суспільств, що породжує два типи конфліктів. З одного боку, країни світового співтовариства, що розвиваються і зіштовхуються з кризою господарства, яка посилюється і обумовлена, насамперед, відсутністю реального попиту на їх продукцію розвинутого світу, об'єднаються в опозицію до високотехнологічних, постіндустріальних держав; виникне нова межа, що розділятиме сучасну цивілізацію. З іншого боку, розвинуті країни, що здаються чимось монолітним лише за їх оцінки з погляду громадян «четвертого світу», також будуть уражені зростаючим соціальним розшаруванням, яке відбуватиметься за різними мотивами діяльності представників тієї або іншої соціальної страти. Це може призвести до соціальних конфліктів усередині розвинутих країн, а також спричинити сповільнення становлення постекономічного суспільства або навіть руйнування його внутрішньої логіки [58, с.16].

Окремо слід зазначити, що глобалізація світової економіки, крім відторгнення вже відомих країн і народів так званого «третього» і «четвертого світів», дедалі відчутніше обмежує інтереси середнього класу.