Вивчення проблематики інституту підтримки державного обвинувачення в суді

· сприяння суду в установленні об'єктивної істини у справі у виявленні всіх обставин, які мають значення для винесення обвинувального або виправдувального вироку, у визначенні міри покарання підсудному і вирішенні питань відшкодування втрат, а також у становленні причин злочину і умов, що йому сприяли.

Не вдаючись до глибокого дослідження цього питання, можна стверджувати, що функція обвинувачення займає домінуюче становище не тільки серед функцій прокуратури, а й у системі кримінально-процесуальних функцій. Якщо не зважати на визначення функції прокуратури про підтримання державного обвинувачення в суді, незаперечним фактом є те, що ця функція займає перше місце і за конституційним переліком функцій, покладених на прокуратуру, і за своєю суттю та значенням у кримінальному судочинстві. Саме обвинувачення є первинним для початку судочинства. Воно передує такій функції, як захист, та іншим функціям, визначення котрих лишається неоднозначним. Це стосується і функції державного обвинувачення, в основі якої лежить певна діяльність органів прокуратури, що становить самостійний специфічний вид державної діяльності взагалі, у сучасних умовах спрямованої на західні зразки, де обвинувачення за своєю суттю зводиться до кримінального переслідування.

2.3 Завдання і повноваження державного обвинувача у судовому розгляді кримінальної справи

Як вже було зазначено, підтримка державного обвинувачення в суді є основною і пріоритетною функцією прокуратури.

Так, відповідно до Наказу Генерального прокурора України №4гн від 19 грудня 2012 року на прокурора у судовому розгляді кримінального провадження покладається наступне завдання: "здійснювати свої повноваження щодо підтримання державного обвинувачення, відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни його або висунення додаткового обвинувачення, оскарження судових рішень, інші повноваження на стадіях провадження в суді першої інстанції та з перегляду судових рішень відповідно до вимог кримінального процесуального закону".

Згідно Закону України "Про прокуратуру" (далі Закону), а саме ст. 34 завдання прокурора у судовому процесі є "додержання принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяння виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі". В ст. 36 зазначається, що "прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Під час судового провадження прокурор має право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від обвинувачення у випадках та порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України".

Обов'язок кожного керівника прокуратури забезпечити високу якість державного обвинувачення. Із цією метою керівники органів прокуратури повинні призначати прокурорів завчасно, з моменту початку досудового розслідування і контролювати його наглядову діяльність. Організація підготовки до участі у судовому процесі - це підґрунтя ефективного підтримання державного обвинувачення у суді. Вона включає не тільки ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, а й застосування ефективної методики підготовки. Практика свідчить, якщо державний обвинувач недосконало вивчає матеріали справи, то він проявляє пасивність у судовому засіданні; у своїй обвинувальній промові широко використовує текст обвинувального акта; його промова не містить елементів переконливості і негативно сприймається присутніми. Тобто не забезпечує ефективну реалізацію повноважень щодо всебічного, повного, об'єктивного та неупередженого дослідження обставин справи, з якої він підтримує державне обвинувачення.

П. Каркач вважає, що доцільно, щоб під час досудового слідства у наглядовому провадженні накопичувалися такі матеріали: а) опис матеріалів кримінальної справи; б) процесуальні рішення, прийняті під час досудового слідства; в) копії та виписки з документів, що містять основні докази, на яких ґрунтується обвинувачення. Прокурор перед затвердженням обвинувального акта повинен перевіряти наявність зазначених матеріалів у наглядовому провадженні. Підготовка до підтримання державного обвинувачення починається з ознайомлення з наглядовим провадженням по кримінальній справі та вивчення матеріалів справи. Прокурор перевіряє законність проведеного розслідування і обґрунтованість обвинувального акта, що забезпечує належне проходження справи у суді.

Питання, які вирішуються у процесі підготовки до судового розгляду, напрацьовані практикою та частково визначені у ст. 368 КПК:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;

4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме;

6) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні кримінального правопорушення;

7) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;

8) чи додержано вимог закону при складенні обвинувального акта;

9) чи правильно обрано запобіжний захід;

10) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна.

При вивченні кримінальної справи прокурор повинен також звернути увагу і на такі питання:

1. При виконанні оперативно-розшукових та слідчих дій оперативні підрозділи повинні мати письмові доручення слідчого, прокурора, які надаються ним відповідно до вимог ст. 41 КПК.

2. Протоколи огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події мають бути підписані всіма учасниками цих слідчих дій. При застосуванні звукозапису і відеозйомки при вчиненні зазначених слідчих дій у протоколі має бути відображено, що відповідно до вимог статей 104, 107 КПК відеозапис було продемонстровано всім учасникам цих дій.

3. Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться за постановою слідчого судді, а у невідкладних випадках -- без постановисудді із чітким дотриманням вимог статей 233-234 КПК.

4. При розслідуванні справи кількома слідчими про це зазначається в постанові, яку виносить керівник органу досудового розслідування, де визначається старший слідчий групи і з якою повинні ознайомитися учасники кримінального провадження (ст. 39 КПК).

5. Затримана особа в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 209 КПК, допитується негайно.

Таким чином, можна констатувати, що належним чином удавшись до процесу, державний обвинувач може вважати, що він готовий до підтримання обвинувачення в суді, а також вирішення питань наступного етапу: участь у плануванні судового слідства й безпосередню самому засіданні.

Як вже зазначалось, прокурор підтримує державне обвинувачення у всіх стадіях кримінального судочинства.

Так, готуючись до участі у підготовчому судовому засіданні, прокурору необхідно враховувати, що підготовче судове засідання в судовому провадженні -- це самостійна стадія кримінального процесу, у якій суд зобов'язаний перевірити матеріали справи, призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Важливість питань, які будуть розглядатися у підготовчому судовому засіданні, зобов'язує прокурора ґрунтовно підготуватися до судового засідання. Знаючи матеріали справи, він повинен переконати суд прийняти рішення про призначення справи до судового розгляду.

Говорячи про підтримку державного обвинувачення в суді варто підкреслити особливості уміння і знання прокурора належно і чітко провести процес доказування: допит осіб, перехресний допит (до речі новела КПК), тощо.

Особливу увагу в даній стадії кримінального судочинства, на нашу думку, варто приділити обвинувальній промові прокурора на дебатах. Так, кримінальний процесуальний закон не встановив елементів обвинувальної промови.

Однак, зважаючи на предмет судових дебатів, практика виробила таку структуру обвинувальної промови:

1) оцінка громадської безпеки вчиненого злочину (вступ);

2) фабула справи - короткий виклад фактичних обставин справи;

3) аналіз і оцінка досліджених у суді доказів;

4) обґрунтування юридичної кваліфікації злочину;

5) характеристика особи обвинуваченого (а за необхідності - і потерпілого);

6) пропозиція з приводу міри покарання і цивільного позову;

7) аналіз причин та умов, які сприяли вчиненню злочину.

Говорячи про перегляд судових рішень, так підтримка державного обвинувачення на даних стадіях пов'язані спільністю завдань і особливостей підтримки державного обвинувачення на попередніх стадіях, хоч і мають свої особливості в силу специфіки даних стадій.

Висновок до розділу. Враховуючи вищенаведене, слід визнати, що сукупність форм і методів реалізації в суді обвинувальної функції створює поняття "підтримання державного обвинувачення", А тому, на наш погляд, саме підтримання прокурором в суді обвинувачення або відмова від нього, якщо воно не підтвердилося, становлять основний зміст діяльності його в суді, саме це визначає процесуальне становище прокурора як учасника судового розгляду.

Підтримання державного обвинувачення в суді є тим найважливішим спектром процесуальної діяльності прокурора-обвинувача, який перебуває в нерозривному зв'язку з покладеним на нього конституційним обов'язком сприяти цілям правосуддя та має на меті кримінальне переспівування особи за вчинений злочин, представляти публічний інтерес держави і бути гарантом законних інтересів громадян, втягнутих у сферу правосуддя у кримінальних справах.

Природа участі прокурора в суді є складною. З одного боку він безпосередньо здійснює обвинувальну діяльність, а з іншого - зобов'язаний у межах закону реагувати на будь-які порушення закону, від кого б вони не виходили. При цьому додержуватися принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону.

Розділ ІІІ. Проблематика і особливості участі потерпілого як обвинувача

Відповідно до ст. 340 КПК: "якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

2. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

3. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

4. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

5. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.