Ряд вчених у понятті об'єктивної сторони складу злочину зазначають перелік ознак даного елементу складу злочину, проте не виключають при цьому основної, на мою думку, ознаки - визначення її як зовнішнього прояву злочинного діяння.

Так, В.А.Номоконов дотримується думки, що об'єктивна сторона складу злочину - «це зовнішня сторона злочинного діяння, вчинюваного в певних умовах місця, часу, обстановки, яке заподіює шкоду об'єктові злочину».

Аналогічно визначення поняття об'єктивної сторони складу злочину зазначає М.І.Панов: «об'єктивна сторона складу злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину». Це визначення, на мою думку, є більш повним, ніж попереднє, адже містить в собі всі ознаки об'єктивної сторони складу злочину, а також не виключає зазначених іншими вченими характеристик, цим доповняючи їх думку.

Звідси можна зробити висновок, що поняття об'єктивної сторони складу злочину нерозривно пов'язане з його ознаками (обов'язковими та факультативними), без обов'язкової наявності яких, неможлива наявність об'єктивної сторони в цілому, тобто, як наслідок, і злочину взагалі.

До ознак об'єктивної сторони складу злочину теорія кримінального права відносить: 1) злочинне (суспільно небезпечне) діяння - це свідома, вольова поведінка (дія або бездіяльність) (ч.1 ст.11 КК) особи, яка «безпосередньо чи опосередковано заподіює істотну шкоду або створює загрозу заподіяння істотної шкоди об'єктові кримінально-правової охорони» ?; 2) суспільно небезпечні наслідки - це шкода заподіяна об'єкту кримінально-правової охорони суспільно небезпечним діянням; 3) причинний зв'язок між злочинним діянням та суспільно небезпечними наслідками означає, що суспільно небезпечний наслідок був породжений певним злочинним діянням, а не поведінкою третіх осіб. Ці три ознаки об'єктивної сторони складу злочину теорія кримінального права відносить до обов'язкових, проте виділяють і такі факультативні ознаки цього елемента складу злочину, як: спосіб, засоби, знаряддя, обстановка, місце, час вчинення злочину, які мають вагоме значення при розслідуванні конкретних справ.

Як вже зазначалося, вони виступають її факультативними ознаками. Однак у деяких статтях Особливої частини КК ці ознаки прямо зазначені (описані) і тому набувають у даному разі значення обов'язкових. Відсутність у цих випадках якої-небудь ознаки свідчить про відсутність об'єктивної сторони злочину і, отже, складу злочину як підстави кримінальної відповідальності.

Теорія кримінального права України визначає знаряддя вчинення злочину як речі матеріального світу, якими безпосередньо заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода об'єктові кримінально-правової охорони . Це предмети, використовуючи які особа вчиняє фізичний (як правило, руйнівний) вплив на матеріальні об'єкти (вогнепальна і холодна зброя, інструменти, транспортні засоби, пристрої, технічне устаткування тощо) ?.

Питання визначення поняття знаряддя вчинення злочину має законодавче вирішення, адже зазначається у п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. №10: Про судову практику у справах про злочини проти власності, знаряддями злочину у справах про злочини проти власності слід вважати предмети чи технічні засоби, які умисно використовувалися особою чи особами, у співучасті з якими було вчинено такий злочин ?.

Знаряддя вчинення злочину має важливе значення при розслідуванні того чи іншого злочину, адже, як вище зазначено, відповідно до деяких статей Особливої частини КК визначається, як обов'язкова ознака наявності певного діяння чи певної стадії такого суспільно небезпечного діяння.

Так, ст.14 КК готування до злочину зазначає, що «готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину» . Із даної статті випливає ряд ознак такої стадії вчинення злочину, як готування. До ряду цих ознак входить «підшукування або пристосування засобів чи знарядь», з чого, на мою думку, можна зробити висновок, що така факультативна ознака об'єктивної сторони складу злочину, як знаряддя вчинення злочину в даному випадку є обов'язковою, адже її наявність свідчить про присутність першої стадії вчинення злочину - стадії готування.

Кримінально-правове значення знаряддя вчинення злочину зазначає також Кримінально-процесуальний Кодекс України (далі - КПК), відносячи їх до речових доказів при розслідуванні справи. Ст.78 КПК дає таке визначення поняття речових доказів: речові докази - це «предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності» ?. Звідси можна зробити висновок, що знаряддя вчинення злочину входять до ряду предметів, які належать до речових доказів. Підтвердженням даного факту є п.п.1 п.3 ст.78 коментаря КПК, де зазначено, що до переліку предметів, які можуть бути речовими доказами відносяться «предмети, які були знаряддями вчинення злочину - зброя, якою було заподіяно тілесне ушкодження, предмети, за допомогою яких були відкриті приміщення, сховища (лом, відмичка, ключі та ін.)» .

Даний коментар не просто відносить знаряддя вчинення злочину до речових доказів при розслідуванні справи, але і розкриває перелік знарядь вчинення того чи іншого суспільно-небезпечного діяння, відносячи до нього зброю, якою було заподіяне тілесне ушкодження. Посилаючись на судову практику, стосовно даного факту Верховний Суд України вирішував питання кримінальної відповідальності громадянина К. у справі про перекваліфікацію дій винного з ч.1 ст.115 КК умисне вбивство на п.4 ч.2 ст.115 КК умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю, за наступних обставин: 18 жовтня 2002р. Ш. у своєму будинку під час вживання разом із Ж. та К. спиртних напоїв умисно вдарив останнього рукою в обличчя. У відповідь К. ударив Ш., а коли той упав на підлогу, з метою вбивства почав завдавати йому руками й ногами удари в життєво важливі органи, потім кухонним ножем заподіяв чотири різані рани в ділянці шиї та щелепи і при цьому відрізав вухо. Ж. також із метою позбавити Ш. життя завдав йому декілька ударів руками й ногами в ділянки розташування життєво важливих органів, а потім стрибнув на його грудну клітку, чим заподіяв численні переломи ребер справа та зліва, розриви капсули та паренхіми печінки. Внаслідок травматичного шоку від одержаних тілесних ушкоджень Ш. помер на місці вчинення злочину.

Суд вирішив , що у матеріалах справи відсутні об'єктивні ознаки , що свідчать про наявність у діях К. наміру завдати потерпілому особливих мук і страждань під час заподіювання йому тілесних ушкоджень, а тому кваліфікував дії К. за ч.1 ст.115 КК - умисне вбивство та засудив останнього на 11 років позбавлення волі.

У цій справі злочинець при вчиненні вбивства використав кухонний ніж, як знаряддя вчинення злочину, яким він завдав потерпілому поранення в ділянці шиї та щелепи. Тут кухонний ніж слід відносити до зброї, якою було поранено потерпілого і який свідчить про зв'язок між К. та вчиненням даного вбивства, адже на ньому залишились кров потерпілого та відбитки пальців особи, яка заподіяла тілесні ушкодження.

Подібна справа вирішувалася Верховним Судом України щодо питання про застосування конфіскації майна, як додаткового покарання,за вчинення неповнолітнім умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю під час розбійного нападу. Відповідно до обставин справи 30 червня 2000 р., приблизно об 11-й годині 30 хвилин, Л., упевнившись у тому, що неповнолітня С.О. знаходиться вдома одна, озброївся газобалонним пневматичним пістолетом і, взявши сумку, приїхав до будинку, де вона мешкала, з метою вчинення розбійного нападу на неї і заволодіння майном подружжя С-чів. Увійшовши в будинок і дочекавшись закінчення телефонної розмови С.О. з матір'ю, Л. завдав потерпілій ударів пістолетом та руками по голові й тулубу, декілька разі вистрілив із пістолета їй у голову і за шию перетягнув у кімнату, де вдарив головою об стіну, від чого С.О. знепритомніла. Взявши кухонний ніж, Л. повернувся до кімнати, де побачив, що потерпіла прийшла до тями й намагається подзвонити по телефону. Він за шию перетягнув її в іншу кімнату й почав душити. Подолавши опір потерпілої, завдав їй ударів руками, а потім з особливою жорстокістю ножем, заподіявши вісім непроникних ударів шиї, грудей, кінцівок і дев'ятнадцять ударів у груди, живіт, спину з ушкодженням легенів, серця та кишечника, що призвело до розвитку шоку і смерті С.О. Упевнившись, що та не подає ознак життя, Л. узяв відеомагнітофон «Панасонік» вартістю 1 тис. 400 грн., що належав подружжю С-чів, енциклопедію, альбом із фотокартками і з місця події зник .

Суд визнав Л. винним у вчиненні умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю під час розбійного нападу, проте своїм рішенням, відповідно до ст.98 КК 1960 року, визнав неправомірним застосування до злочинця конфіскації майна, як додаткового покарання з огляду на те, що Л. на момент вчинення злочину не досяг повноліття.

У даній справі, як і в попередній, знаряддям вчинення вбивства є кухонний ніж, яким було заподіяно численні тілесні ушкодження потерпілій. Проте до знарядь вчинення злочину тут також можна віднести газобалоновий пневматичний пістолет, яким злочинець спочатку завдавав потерпілій побої, а потім вистрілив із пістолета останній в голову. Дані знаряддя вчинення злочину свідчать про причетність особи злочинця до вчинення даного суспільно небезпечного діяння, а тому, відповідно до чинного КПК, відноситимуться до речових доказів у даній справі.

Відповідно до п.1 ст. 81 КПК знаряддя вчинення злочину, що належать обвинуваченому, незалежно від їхнього виду і способу виготовлення конфіскуються. Виняток становлять транспортні засоби, які винний використовує, як знаряддя вчинення злочину, проте користується ними за дорученням.

1.2 Поняття та кримінально-правове значення засобу вчинення злочину

Вчинення злочину, як реального суспільно небезпечного діяння, певною особою відбувається у певний час, певному місці і певній обстановці, з обранням злочинцем відповідних методів і пристосуванням певних засобів для досягнення поставленої мети, реалізації бажаного результату. Всі ці ознаки, як вже було раніше зазначено, відносяться до факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину, проте, у конкретних випадках зазначених в законодавстві, передбачені, як обов'язкові ознаки даного елементу складу злочину на відповідній його стадії.

Засоби вчинення злочину відносяться до таких ознак об'єктивної сторони складу злочину. Теорія науки кримінального права України дає таке визначення поняття засобів вчинення злочину - це речі матеріального світу, якими безпосередньо не заподіюється істотна шкода об'єктові кримінально-правової охорони, але які полегшують вчинення злочину. Це предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення, а також з метою створення умов для його вчинення.