Знаряддя та засоби вчинення злочину характеризуються як:

- речі матеріального світу;

- речі, якими заподіюється істотна шкода об'єктові кримінально-правового регулювання;

- речі, які за своїми, притаманними їм на момент вчинення злочину, властивостями можуть бути використані для вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння ?;

- речі, які використовуються злочинцем під час вчинення злочину;

- речі, які можуть бути призначені для реалізації злочинного наміру суб'єкта злочину ?;

- речі, які можуть використовуватись для досягнення інших незлочинних цілей;

- знаряддя та засоби вчинення злочину можуть виступати, як обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу злочину, якщо вони зазначені у диспозиції норми Особливої частини КК або однозначно випливають з неї .

Даний перелік характерних знаряддям та засобам вчинення злочину ознак свідчить про їх подібність, як факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину, проте варто визначити і ряд відмінностей знаряддя вчинення злочину від засобів вчинення злочину, які випливають вже із самих визначень вказаних понять та інших кваліфікуючих ознак:

- знаряддя вчинення злочину теорією науки кримінального права відносять до переліку засобів вчинення злочину;

- знаряддя є предметами матеріального світу, якими безпосередньо заподіюється шкода об'єктові кримінально-правової охорони, а засобами вчинення злочину шкода заподіюється опосередковано;

- знаряддя вчинення злочину безпосередньо використовуються для завдання шкоди об'єктові кримінально-правового регулювання, а також для виконання об'єктивної сторони складу злочину, а засоби - для полегшення чи прискорення вчинення злочину, а також для створення умов для його вчинення .

Ці та інші ознаки порівнюють та відмежовують знаряддя вчинення злочину від засобів його вчинення в теорії науки кримінального права України, а також чітко розділяються під час розслідування конкретних справ. Проте існують випадки, коли один і той же предмет може виступати знаряддям вчинення одного злочину, але бути засобом вчинення іншого злочину. Так, наприклад, підроблення документів з метою подальшої крадіжки певних коштів виступає засобом для вчинення крадіжки, а демонстрація відповідних документів з метою обману особи - знаряддям при вчиненні шахрайства.

Можна навести приклади, коли один предмет може виступати як знаряддям так і засобом вчинення однакових злочинів, наприклад транспортний засіб виступає знаряддям вчинення умисного вбивства, а також можу бути засобом вчинення даного злочину, якщо виступатиме, як засіб втечі з місця події. Знаряддя та засоби вчинення злочину присутні у кожному злочині, проте здебільшого виступають, як додаткові ознаки об'єктивної сторони і враховуються судом лише у певних випадках, крім випадків, як вже було раніше зазначено, які чітко передбачені чинним законодавством.

2. Предмет складу злочину: класифікація та кримінально-правове значення

Відповідно до ст. 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» , а «утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» . Забезпечення від протиправних посягань даних благ є основним завданням кримінального законодавства, тому при розслідуванні злочинів, а саме при встановленні їх наявності шляхом з'ясування стадій злочину та його складу, правоохоронці виходять з ознак зазначених елементів.

При розслідуванні злочинів важливе місце займає предмет складу злочину, який наука кримінального права визначає, як факультативну ознаку об'єкта складу злочину. Для подальшого дослідження предмета складу злочину та його кримінально-правового значення, на мою думку, необхідним є визначення поняття об'єкта складу злочину та його ознак.

Так, об'єкт складу злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу настання такої шкоди.

Дане визначення об'єкта складу злочину зазначає наука кримінального права, оскільки законодавчого встановлення цього поняття немає. Проте вчення про об'єкт злочину є одним із ключових у кримінальному праві і містить ряд дискусійних питань і думок. У процесі розвитку кримінально-правової науки різні вчені поняття об'єкта складу злочину трактували по-різному.

Б.С.Нікіфоров у своїй праці визначає поняття об'єкта складу злочину, як суспільні інтереси, які охороняються правом . Позиції, що визначає об'єкт злочину, як захищений правом інтерес дотримуються і такі вчені, як Р. Ієрінг та Ф.Ліст .

Є.А.Фролов та А.А.Піонтковський визначають об'єкт злочину, як охоронювані кримінальним законом суспільні відносини ?.

Так, Є.Фесенко, висловлюючись за те, що об'єктом злочину є «цінності», водночас констатує, що разом із цінностями об'єктом злочину виступають права, свободи та блага, які охороняються кримінальним законом і на які посягає злочин, завдаючи певної шкоди або створюючи реальну загрозу заподіяння такої шкоди ?.

Аналізуючи вказані концепції, необхідно зазначити, що вада першої полягає в тому, що вона дійсно не може бути універсальною характеристикою об'єкта складу злочину, оскільки в ній дуже багато ідеологізації. Є.В. Фесенко справедливо зазначає, що поняття «людина» підмінялося безособовим поняттям «особа як сукупність суспільних відносин» ?. У цьому випадку відчувається переважання ролі суспільного над індивідуальним або приватним. Самі суспільні відносини є цінністю, бо цінність - це все те, що якимось чином цікавить як людей, так і державу загалом. Це положення знайшло своє відбиття в науково-практичному коментарі до Кримінального кодексу України 1960 року. Так, у пункті першому (абзац 2) ст. 7 коментарю було зазначено: «У ст. 7 названі соціальні цінності та блага, на які посягає злочин. Це суспільний лад України, політична й економічна системи, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян і весь правопорядок. Поняття цих об'єктів викладені в п.п. З, 4, 5, 6, 7 коментаря до ст. 1». Необхідно лише визначити належність розгляданої цінності, тобто співвіднести дану категорію з категорією «інтерес» (але тільки співвіднести, а не ототожнити, оскільки «інтерес» - це не «цінність»), і тоді можна буде побачити, хто ж саме в цьому зацікавлений. Напрошується висновок, що суспільні відносини є цінністю саме для держави, яка їх і створила, а також для кожного окремого індивіда, котрий є складовою частиною кожного суспільства, бо суспільні відносини - це те середовище, де має змогу вільно існувати кожен індивід, оскільки воно може гарантувати й забезпечувати людині реалізацію її прав. Ураховуючи все вище висловлене, підкреслю, що більш правильним буде вживання категорії «цінності», а не категорії «суспільні відносини», оскільки остання не охоплює людину, її життя, здоров'я, честь, гідність, свободу, особисту недоторканність, а під категорію «цінності» вони підпадають.

Цінності - це те, що має істотне значення для людини (людей), суспільства та держави в цілому. Кримінальний закон бере під свою охорону лише ті з них, які є найважливішими. Тому вони і виступають об'єктом злочинного посягання.

Повертаючись до думок вчених, які визначали об'єкт складу злочину, як суспільні відносини не можна не звернути уваги на те, що навіть прихильники концепції суспільних відносин не змогли відмовитися від реалій теорії кримінального права, зміст яких, зокрема, полягає в тому, що об'єктом злочину є певні соціальні цінності. А тому дослідники, начебто дотримуючись точки зору про суспільні відносини як об'єкт злочину, постійно намагалися ув'язати їх з категоріями «цінності» і «блага», а то й узагалі ототожнювали.

В.Я. Тацій, досліджуючи питання об'єкта злочину, наголошував, що «об'єкт злочину - це та суспільно визначена цінність /благо/, якій причиняється шкода від конкретного злочинного діяння».

Цікаву позицію на цей рахунок займав М.І. Бажанов, який розглядав «соціальні цінності», «блага» і «суспільні відносини» як тотожні категорії. Він писав: «Об'єкт злочину - це те, на що посягає злочин, те, чому злочином заподіюється шкода; Це блага, соціальні цінності, інакше кажучи, суспільні відносини».

Схожі думки було викладено в деяких роботах М.И. Коржанського, який, досліджуючи категорію «суспільна цінність», розглядає її через призму суспільних відносин. Автор наполегливо намагається довести свій підхід, відкидаючи будь-які інші. Учений постійно наголошує, що категорію «суспільні відносини» уже давно доведено й визначено, що вона, до речі, є загальновизнаною ?. Мені важко погодитися з даною думкою стосовно цього питання, адже ототожнювати «цінності» із «суспільними відносинами» навряд чи можна. Суспільні відносини являють собою лише переважну частину цінностей, які за своїм обсягом набагато ширші.

Оригінальною є позиція В.П. Ємельянова стосовно питання об'єкта злочину. Так, він зазначає: «Благом можна вважати лише те, що являє собою незаперечну цінність у загальному розумінні, що ніким не ставиться під сумнів як дещо позитивне й корисне» ?. Далі він підкреслює: «У той же час видається далеко не бездоганним віднесення до категорії «благо», наприклад, діяльності тюремної системи, посягання на яку переслідуються в кримінальному порядку. Це вимушений атрибут державної влади, який навряд чи можна назвати благом для людини і людства».

На мою думку, важко погодитися з В.П. Ємельяновим відносно цього питання. Тюремна система - це розроблений суспільством і державою необхідний механізм, за допомогою якого держава виконує одну з головних функцій кримінально-правової політики, а саме покарання винних у скоєнні злочину, з метою їх виправлення та виховання в дусі поважливого ставлення до закону. Крім того, ця система виконує функцію попередження злочинності, бо ніхто, зрозуміло, не має бажання перебувати в її установах навіть деякий час. Реалізуючи виконання судових вироків та запобігаючи злочинності, тюремна система, безумовно, є цінністю як для суспільства й держави, так і для законослухняних громадян, за її наявності людина знає, що в разі посягання на її права злочинець буде покараний, зокрема направлений до виправно-трудової установи. Таким чином, можна констатувати, що тюремна система являє собою суспільне благо.

Підсумовуючи та посилаючись на чинне законодавство та теорія кримінального права, я схиляюся до думки, що об'єкт складу злочину слід трактувати, як «обов'язковий елемент складу кожного злочину, який являє собою охоронювані законом України про кримінальну відповідальність позитивні, особливо цінні (корисні) відносини, на які посягнув (посягає) злочин і яким заподіяна, заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода» ?. Звідси, «суспільні відносини - це охоронювані соціальними нормами відносини між суб'єктами, предметом яких є матеріальні чи нематеріальні блага (цінності), а в певних випадках і людина (люди)» ?.

В теорії кримінального права виділяють такі види об'єкта складу злочину, як: 1) загальний (який охоплює усі суспільні відносини, що охороняються КК і кримінальним законом від протиправних посягань); 2) родовий (який охоплює коло тотожних або однорідних суспільних відносин, які в силу цього охороняються єдиним комплексом кримінально-правових норм, котрі взаємопов'язані між собою і доповнюють одна одну; 3) безпосередній ( те суспільне відношення проти якого прямо і безпосередньо спрямоване злочинне діяння, заради охорони якого приймається відповідна кримінально-правова норма), який в свою чергу поділяється на основний, додатковий та факультативний.